Ухвала суду № 64719298, 23.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/1949/16-ц Провадження № 22-ц/795/171/2017 Головуючий у I інстанції -Лобода Н. В. Доповідач - Губар В. С.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді - Губар В.С.,

суддів - Кузюри Л.В., Онищенко О.І.

секретаря судового засідання - Шапко В.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, представника Бахмацької міської ради Тищенка С.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом та, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним та скасувати:

- п. 1.22 рішення другої сесії сьомого скликання Бахмацької міської ради від 04 грудня 2015 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- рішення шостої сесії сьомого скликання Бахмацької міської ради від 24 лютого 2016 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.31-33).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.152-161).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2016 року, та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, які судом не з'ясовані у повному обсязі.

ОСОБА_1 посилається на те, що її родина, починаючи з діда ОСОБА_9, понад 70 років, починаючи з 1945 року, користувалася земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 4581,5 кв.м, площа якої збільшилась у 1955 р. до 4620,15кв.м, по АДРЕСА_2, що підтверджується генеральним планом, де відображені відомості щодо площі земельної ділянки, які змінювались у 1974 та 1976 рр.

Стверджує, що зазначена земельна ділянка успадкована її матір'ю після діда, а вона, позивач, успадкувала цю землю після смерті своєї матері і Бахмацька міська рада не мала ніяких підстав для виділення частини цієї землі ОСОБА_4, оскільки у ОСОБА_1 з користування земельна ділянка не вилучалась і згоди ОСОБА_1 на виділення землі ОСОБА_4 не надавала.

Відмову Бахмацької міської ради у надання їй, ОСОБА_1, дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства вважає незаконною.

Наголошує, що суд був зобов'язаний узяти до уваги зазначені обставини і згідно до положень Земельного Кодексу України задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Треті особи по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі документальними доказами і згідно до ст. 305 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_1 та її представники в апеляційному суді скаргу підтримали та наполягали, що наявні достатні підстави для її задоволення і ухвалення рішення на користь позивача. Наголошували, що ОСОБА_10 правомірно користується спірною земельною ділянкою і міська рада не мала права надавати цю землю ОСОБА_4

ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала та стверджувала, що із заявою про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку звернулась до Бахмацької міської ради і їй на законних підставах була надана вільна земельна ділянка по АДРЕСА_1. Після того із заявою про виділення цієї ж земельної ділянки до міської ради звернулась ОСОБА_1, але їй було відмовлено, оскільки земля вже була виділена відповідачеві. Тому вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними.

Представник Бахмацької міської ради апеляційну скаргу не визнав. Пояснив, що рішення Бахмацької міської ради 2 сесії 7 скликання від 04.12.2015 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки є законним та не порушує і не зачіпає прав позивача. Зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки законні підстави для скасування оскаржуваних рішень міської ради відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Згідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави та порядок безоплатного набуття права власності на землю із земель державної та комунальної власності громадянами передбачені ст. ст. 40, 116, 118, 121, 122, 184, 186 Земельного кодексу України.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради про визнання права власності на будинок з надвірними будівлями, яке набрало законної сили, встановлено таке.

05 лютого 1993 року ОСОБА_11 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_1 - своїй доньці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_12 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на будинок з надвірними будівлями по вулиці Чапаєва, 25 у м.Бахмачі і упродовж 6 місяців ОСОБА_1, донька померлої ОСОБА_12, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Оскільки правовстановлюючі документи на вказаний будинок були відсутні, у серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання права власності на будинок з надвірними будівлями.

Рішенням Бахмацького районного суду від 23 серпня 2007 р. на підставі положень ст.ст.534,548,549 ЦК України 1963 р. визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_2 як за спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_12.

Зазначені обставини в апеляційному суді ніхто не спростовував і не заперечував.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_8 від 17 грудня 2007 року, ОСОБА_1 на підставі заповіту від 05.02.1993 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_12 успадкувала земельну ділянку розміром 0.24 га, надану для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану на території Бахмацької міської ради, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Бахмацькою районною державною адміністрацією 06.08.1996 року (а.с.6).

Як встановлено апеляційним судом, за життя ОСОБА_12 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданий їй Бахмацькою районною державною адміністрацією 06.08.1996 року на земельну ділянку площею 0,24 га, у встановленому законом порядку не оскаржувала і розмір земельної ділянки не оспорювала.

Зазначені обставини в апеляційному суді ОСОБА_1 не спростовувала і не заперечувала.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що відповідно до державного акту серії НОМЕР_9, виданого 22.10.2009 року Бахмацькою міською радою, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_8 від 17.12.2007 року є власником земельної ділянки, площею 0.1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - НОМЕР_3, що розташована в АДРЕСА_2(а.с.7).

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Бахмацького міського голови № 110 від 07.12.2015 року «Про затвердження перейменування назв вулиць та провулків у АДРЕСА_2 а.с.(88).

Апеляційним судом встановлено, що згідно витягу з Державного земельного кадастру від 25.02.2016 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 у АДРЕСА_2, згідно з державним актом серії НОМЕР_9 від 22.10.2009 року належить ОСОБА_1, має загальну площу 0.0999 га, в тому числі - 0.0524 га - прибудинкова територія та 0.0476 - рілля (а.с.8-10).

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до державного акту серії НОМЕР_4, виданого 22.10.2009 року Бахмацькою міською радою та згідно витягу з Державного земельного кадастру, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_8 від 17.12.2007 року є власником земельної ділянки площею 0.0462 га (рілля), з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - НОМЕР_5 по АДРЕСА_2 (а.с.11-14).

Відповідно до державного акта серії НОМЕР_6, виданого 22.10.2009 року Бахмацькою міською радою, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № НОМЕР_8 від 17.12.2007 року є власником земельної ділянки, площею 0.0887 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - НОМЕР_7, яка розташована в АДРЕСА_3 (а.с.45).

Як встановлено апеляційним судом, зазначені акти ОСОБА_1 ніколи не оскаржувала і не оспорювала, а відтак, виходячи з презумпції правочину, вищенаведені державні акти є чинними та достовірно підтверджують розміри успадкованих ОСОБА_1 земельних ділянок.

Зазначені обставини в апеляційному суді ОСОБА_1 не спростовані.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_12 успадкувала земельну ділянку площею 0.24 га з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка при розробці технічної документації із землеустрою в ході виготовлення державних актів на ім»я ОСОБА_1 була розділена на вищевказані три земельні ділянки, загальна площа яких складає 0.02349 га.

ОСОБА_1, не надано доказів у суді першої інстанції і не доведено у апеляційному суді її тверджень про те, що при виготовленні державного акта серії НОМЕР_4 від 22.10.2009 на земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_5 було допущено помилку у визначенні розміру площі земельної ділянки - 0.0462 га, яка є меншою, ніж та, яку фактично використовує родина ОСОБА_1, оскільки вказаний державний акт виготовлявся на ділянку, яка була набута позивачем у спадщину після смерті ОСОБА_13 із дотриманням площі і меж, які були вказані в державному акті, виданого на ім»я ОСОБА_13

Перевіряючи аргументи скарги, з матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що згідно нотаріально посвідченому договору дарування житлового будинку від 04.02.2008 року, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_8 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2. Як вказується у договорі дарування, зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0.24 га,, наданій у приватну власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд і належав ОСОБА_1 на підставі рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23.08.2007 року. Як убачається з матеріалів справи, обдарована ОСОБА_8, донька ОСОБА_1, є єдиним власником вказаного об»єкта нерухомості (а.с.56, 69,70, 72).

Згідно ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції, яка діяла на час укладення між позивачем та ОСОБА_8 договору дарування будинку) визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про належність їй натепер вказаного будинку та земельної ділянки, є необгрунтованими і не підтверджені ніякими документальними доказами.

Разом з тим, упродовж розгляду справи ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів, які б достовірно підтвердили аргументи скарги про те, що її дідові ОСОБА_9 була надана у 1945 році (а.с.57) у користування земельна ділянка НОМЕР_1 площею 4581,5 кв.м по АДРЕСА_2 а пояснення свідків у цій конкретній справі, не є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин виділення землі ОСОБА_9 у розмірі 4581,5 кв.м у 1945 р. Позивачем також не доведено у суді першої інстанції і не надано документальних доказів апеляційному суду на підтвердження її аргументів про те, що її мати ОСОБА_12 успадковувала після ОСОБА_9 земельну ділянку площею 4581,5 кв.м по АДРЕСА_2 і не доведено, що земельну ділянку такої площі ОСОБА_1 успадковувала після смерті ОСОБА_12

Як встановлено апеляційним судом, аргументи ОСОБА_1 про належність їй помилково «недоприватизованої» її матір'ю ОСОБА_12 земельної ділянки площею 0,05 га є юридично неспроможними, оскільки позивачем не доведено, що ця земельна ділянка згідно положень Земельного кодексу Української РСР або згідно до Земельного кодексу України (1990р) надавалась у користування ОСОБА_12 або безпосередньо ОСОБА_1, що ця земля визначена в натурі та встановлені її межі, що була виготовлена землевпорядна документація і не доведено, що така земельна ділянка є невід»ємною частиною домоволодіння, успадкованого ОСОБА_14 після ОСОБА_12

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що рішенням Бахмацької міської ради від 04.12.2015 року ОСОБА_4 на підставі поданої нею 16 листопада 2015 року заяви та пакету документів, наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.10 га по вул. Білоножко для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та було визначено юридичну і поштову адресу - АДРЕСА_1, що документально підтверджується наявними у справі доказами (а.с.15, 135, 138, 139). Як встановлено апеляційним судом, надана ОСОБА_4 земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебувала у комунальній власності Бахмацької міської ради.

ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких документальних доказів про те, що виділена у грудні 2015 року ОСОБА_4 земельна ділянка по АДРЕСА_1 або її частина у встановленому порядку органом місцевого самоврядування раніше надавалася у користування чи володіння ОСОБА_1 або за життя її матері ОСОБА_12 Відтак, висновок оскаржуваного рішення про те, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 не була частиною домоволодіння по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 в апеляційному суді не спростований (а.с.139).

Досліджена сукупність обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що рішення другої сесії сьомого скликання Бахмацької міської ради від 04 грудня 2015 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідає вимогам ст.ст. 40, 81, 116, 118, 121, 122 ЗК України та приписам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як встановлено апеляційним судом, і не заперечувалось ОСОБА_1, заяву про надання земельної ділянки вона подала до Бахмацької міської ради вже після того, як було винесено рішення ради про надання земельної ділянки ОСОБА_4

Відтак, усупереч вимогам ст. ст. 10, 57, 60 ЦПК України, позивачем не надані в апеляційному суді та відсутні у матеріалах справи докази наявності підстав передбачених законом для визнання недійсними та скасування рішення Бахмацької міської ради від 04 грудня 2015 року про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та рішення Бахмацької міської ради від 24 лютого 2016 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.

Для повернення судового збору, у зв»язку із зменшенням позовних вимог, позивачеві згідно до приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» необхідно звернутися до суду першої інстанції з належно оформленим відповідним клопотанням.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 58-60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване та правильне по суті рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: