Рішення № 64713438, 08.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017р. Справа№ 914/2062/14

матеріали справи

За позовом:Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», м. Львів

до відповідача-1: Головне управління юстиції у Львівській області, м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД», м. Львів

до відповідача 3: Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», м. Васильків

про визнання недійсним результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину

В судове засідання зявились:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посв.№036378)

від позивача: ОСОБА_2 представник

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_3 - представник

від відповідача 3: не зявився

Головуюча суддя - Березяк Н.Є.

суддя - Юркевич М.В.

суддя Крупник Р.В.

при секретарі Кравець О.І.

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат до відповідача 1 -Головне управління юстиції у Львівській області, до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Трентова ЛТД, до відповідача-3 Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція про визнання недійсним результатів прилюдних торгів від 03.12.2013 року № 03/345/13/а-1 та від 07.11.2013 року № 03/263/13/а-3, № 03/229/13/а-1, № 03/263/13/а-2/1 і застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року у справі № 914/2062/14 року, залишеним без змін 13.11.2014 року постановою Львівського апеляційного господарського суду у задоволенні позову прокурора відмовлено. В частині позовних вимог , заявлених до ПП «СП «Юстиція», провадження у справі припинено.

25.02.2015 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу тимчасово виконуючого обовязки військового прокурора Західного регіону України залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 року без змін.

24.06.2015 року постановою Верховного Суду України задоволено заяву Міністерства оборони України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.02.2015 року у справі № 914/2062/14, рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.2014 року, постанову Вищого господарського суду України від 25.02.2015 року у справі №914/2062/14 скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду справи ухвалою господарського суду Львівської області від 26.11.2015 року залишеною без змін 04.01.2016 року постановою Львівського апеляційного господарського суду провадження у справі №914/2062/14 за позовом заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» до Головного управління юстиції у Львівській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова Лтд», приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» про визнання недійсними прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину припинено на підставі п.6 ст.80 ГПК України, мотивуючи тим, що приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» станом на 04.07.2014 року припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2016 року касаційну скаргу Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України задоволено, а ухвалу господарського суду Львівської області від 26.11.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 31.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 26.09.2016 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 02.11.2016 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/2062/14 у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.11.2016 року визначено склад суду по розгляду даної справи головуючий суддя Березяк Н.Є., судді Долінська О.З. та Запотічняк О.Д. Справу відкладено для розгляду в колегіальному складі на 30.11.2016 року.

В судове засідання 30.11.2016 року від прокурора надійшла заява в порядку ст..22 ГПК України, в якій він просить визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», а саме: протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.13 №03/263/13/а-2/1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - половини приміщення трансформаторної підстанції пл. 17,9 м2; протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/229/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення широкого вжитку, заг. пл. 146,2 м2 та приміщення дільниці столярних

плит, пл. 848,0 м ; протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/263/13/а-З та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна частина приміщень сушильних камер і теплопункту пл. 280,7 м2; протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого

майна від 03.12.2013 №03/345/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені

прилюдні торги від 09.12.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - адміністративна будівля комбінату під літерою «А-4» заг. пл. 1 714,5 м2 , застосувавши

наслідки недійсності правочину.

В судовому засіданні 30.11.2016 року прокурор та представники позивачів позовні вимоги, викладені в редакції згідно поданої заяви підтримали , просили задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, письмових поясненнях сторін та матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти поданої заяви заперечив і просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості подати письмове заперечення на заяву прокурора.

Розгляд справи було відкладено на 21.12.2016 року.

В судове засідання 21.12.2016 року представники відповідача -1 та відповідача-2 не зявились, про причини неявки суду не повідомили, що стало підставою відкладення розгляду справи на 04.01.2017 року.

В звязку з тимчасовою непрацездатністю суддів Запотічняк О.Д. та Долінської О.З., згідно протоколу автоматичного зміну складу колегії від 04.01.2017 року змінено склад колегії суду по розгляду даної справи. До складу колегії введено суддів Юркевича М.В. та Крупника Р.В.

В судових засіданнях прокурор та представники позивачів - 1, 2 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених у позовній заяві. В обґрунтування свої позовних вимог посилаються на ті обставини, що ДП «Львівський військовий лісокомбінат» засноване на державній власності, діє як унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України, а майно яке належить підприємству є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відчуження засобів виробництва, які є державною власністю і закріплюється за ним, здійснюється за погодженням з органом управління майном Міністерством оборони України. У звязку з тим, що 07.11.2013р. та 03.12.2013р. відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Львівській області відбулось відчуження нерухомого майна, що належить ДП «Львівський військовий лісокомбінат», вважають, що здійснені виконавчі дії суперечать вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України та ДП «Львівський військовий лісокомбінат». Також в обґрунтування свої вимог посилаються на факт порушення порядку та процедури відчуження військового майна під час дії мораторію. Відтак, просили позов задоволити та визнати недійсними результати прилюдних торгів проведених 07.11.2013р. та 03.12.2013р. приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (відповідачем 3) на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 та застосувавши наслідки недійсності правочину.

Представник відповідача - 1 в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, наданих поясненнях, посилаючись на дотримання державним виконавцем вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів, а також необґрунтованість порушень допущених при здійсненні виконавчого провадження з реалізації нерухомого майна на прилюдних торгах, які б слугували підставою для визнання недійсними результатів прилюдних торгів. Крім того стверджує, що дії державного виконавця та порушення, на які посилається прокурор та позивачі, допущені при здійсненні виконавчого провадження, оскаржено ніким не було. В позові просить відмовити повністю з наведених підстав та долучених до матеріалів справи доказів.

Представник відповідача - 2 в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, зазначених наданих поясненнях. В обґрунтування свої заперечень посилається на ті обставини, що кошти, виручені від реалізації державного майна пішли на погашення заборгованості по заробітній платі і заборгованості перед бюджетом, а відтак вважає , що на таку реалізацію майна дія мораторію не поширювались. Крім того зазначає, що реалізація майна здійснювалась іншими державними органами, а він є добросовісним набувачем і не вбачає своєї вини у виникненні спору.

Відповідач - 3 - Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» станом на 04.07.2014 року припинило свою діяльність.

В судовому завданні 08.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (відповідач-1 у справі) та приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (відповідач-2 у справі) укладено договори №03/229/13/а від 20.06.2013р., №03/263/13/а від 12.07.2013р. та №03/345/13/а від 12.09.2013р. про надання послуг по організації і проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання вищезазначених договорів 07.11.2013р. та 03.12.2013р. на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: ? приміщення трансформаторної підстанції, пл. 17,9 кв.м., будівлі дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м., та адміністративної будівлі комбінату під літерою А-4 загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1.

Вказані прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованості.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТзОВ «Трентова ЛТД» (відповідач - 2).

За результатами проведення торгів, 11.11.2013р. складено акти державного виконавця про проведення прилюдних торгів ( а.с.45-47 том ІІ), винесені при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» на користь ОСОБА_4 79485,74 грн., зокрема, з примусового виконання виконавчого листа №2-2928/11 виданого 23.04.2012р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області, з яких вбачається, що нерухоме майно: частина приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв. м. придбане ТзОВ Трентова ЛТД за ціною 116 00 ,00 грн.; половина приміщення трансформаторної підстанції ТП 600, пл. 17,9 кв.м., придбане ТзВО «Трентова ЛТД» за ціною 9 500, 00 грн.; приміщення дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 придбані ТзОВ «Трентова ЛТД» за 113 000, 00 грн.

Згідно акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013р. (а.с.48 том ІІ) винесені при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості з ДП «Львівський військовий лісокомбінат» на користь ОСОБА_4 79485,74 грн., зокрема, з примусового виконання виконавчого листа №2-2928/11 виданого 23.04.2012р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області, з яких вбачається, що нерухоме майно: адміністративна будівля комбінату під літерою А-4 загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 - придбане ТзОВ Трентова ЛТД за ціною 1 387 000, 00 грн.

Кошти за придбане нерухоме майно перераховано ТзОВ Трентова ЛТД в повному обсязі на рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Львівській області. Вказані акти є підставою для оформлення права власності.

Прокурор просить визнати недійсними результати прилюдних торгів, оформлені протоколами №03/345/13/а-1 від 03.12.2013р. та протоколами від 07.11.2013р. №03/263/13/а-3, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-2/1 та актами державного виконавця про проведені прилюдні торги, із застосуванням наслідків недійсності правочину. При цьому, посилається на відчуження нерухомого майна, що є державною власністю і закріплене на праві оперативного управління за Міністерством оборони України та передане на праві господарського відання ДП «Львівський військовий лісокомбінат», яке здійснено з порушенням норм ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та з порушенням порядку реалізації такого майна всупереч вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 1 ГПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5.

Пунктом 4.14-4.15 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин було передбачено, що під час прилюдних торгів ведеться протокол, до якого заносяться дані щодо номера лота; назви лота; стартової та продажної ціни майна; суми сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди спеціалізованої організації, яку покупець повинен додатково сплатити, та реквізити рахунку спеціалізованої організації для її сплати; пропозиція покупців; відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів). У разі потреби до протоколу можуть бути внесені й інші відомості. Протокол підписується ліцитатором і переможцем торгів і затверджується керівником спеціалізованої організації. Керівник спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги, зазначає в протоколі відповідні суми та номери рахунків, на які переможцю потрібно внести кошти за придбане майно, та затверджує протокол у день проведення прилюдних торгів. Копії затвердженого протоколу видаються переможцю прилюдних торгів та державному виконавцю у триденний строк з моменту проведення аукціону.

Пункт 7.1 положення визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких торги вважаються такими, що не відбулися, а саме у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота або у випадку несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за придбане майно.

Оскільки протоколи спірних прилюдних торгів були підписані представниками товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД», приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», а в подальшому ТзОВ «Трендова ЛТД» сплатила належні суми за придбане майно, то виходячи з приписів ст. 638 ЦК України, з підписанням відповідного протоколу договір купівлі-продажу спірного майна вважається укладеним, оскільки згідно ст. 202 ЦК України договір є одним з видів правочинів (багатосторонній правочин), то і відповідний правочин з цього моменту вважається вчиненим.

Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

В даних спірних правовідносинах має місце саме примусовий продаж для задоволення вимог стягувачів у відкритих виконавчих провадженнях, а відтак, виходячи з ст. 658 ЦК України, право продажу майна окрім власника майна належить іншій особі, яка власне має право примусового продати таке майно.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Пунктом 1.2, 3.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Міністерством юстиції України від 27.10.99 № 68/5 визначено, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір. Орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажу ціни лота.

Аналізуючи зазначені норми в їх сукупності можна стверджувати, що особою, яка реалізовує спірне майно у тих правовідносинах, які мають місце в даній справі є саме Державна виконавча служба, яка наділена відповідним цивільним правом відповідно до закону, при цьому спеціалізована організація, в даному випадку є приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», як особа, яка не є ні власником майна, ні особа, яка за законом має право примусово його реалізувати, діє лише відповідно до доручення Державної виконавчої служби щодо безпосередньої організації процесу продажу.

Стаття 203 ЦК України, зокрема, встановлює зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Виходячи з даного змісту Державна виконавча служба реалізовуючи спірне майно через прилюдні торги повинна була мати обсяг цивільної дієздатності на вчинення відповідного правочину.

Згідно ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Реалізація Головним управлінням юстиції у Львівській області спірного майна на прилюдних торгах може вважатись вчиненою у межах наданого обсягу цивільної дієздатності лише у випадку, якщо ці дії Головного управління юстиції у Львівській області вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зібрані в справі докази доводять, що реалізація Головним управлінням юстиції у Львівській області спірного майна на прилюдних торгах відбулась за відсутності на це у законних підстав та повноважень, а отже, за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, на що наголосив і Верховний Суд України у своєму рішенні по справі від 24.06.2015 р.

Так, у відповідному рішенні Верховний Суд України, зокрема, зазначив, що суди не врахували, що з 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено інший порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства. Положення цього Закону підлягали застосуванню при вирішенні спору, але обставини, пов'язані з його застосуванням, судами не встановлювалися в порушення вимог процесуального закону.

Положеннями ст..111 12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст.11128 ГПК України, рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Оскільки і норми Закону України «Про виконавче провадження» і норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо спірних правовідносин є спеціальними нормами, але при цьому норми Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» були прийняті пізніше, то за загальним правилом, на необхідності застосування якого наголосив Верховний Суд України в рішенні від 01.04. 2008 р. по справі №21-217во07, Головне управління юстиції у Львівській області при здійсненні необхідних виконавчих дій щодо стягнення боргу з Державного підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» повинно було керуватись саме нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Частиною другою ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин було визначено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тобто законодавець визначив єдино можливий порядок вчинення виконавчих дій з метою стягнення коштів з державного підприємства на виконання рішення суду про стягнення коштів і який, при цьому, не передбачає можливості вчинення державним виконавцем інших дій, спрямованих на стягнення відповідних коштів, окрім дій, спрямованих на виконання стягнення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Оскільки в спірних правовідносинах боржником виступало саме державне підприємство і виконавчі дії вчинялись, власне, з метою стягнення з нього грошових коштів, то і обсяг цивільної дієздатності Головного управління юстиції у Львівській області щодо стягнення відповідних коштів з боржника у разі неможливості їх стягнення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, обмежується вищезазначеними нормами ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а, відтак, його дії, спрямовані на реалізацію майна боржника та вчинення з цією метою необхідних правочинів, є такими, що вчинені за відсутності необхідного на їх вчинення обсягу цивільної дієздатності.

На відсутність у Головного управління юстиції у Львівській області необхідного обсягу дієздатності для вчинення правочинів щодо реалізації спірного майна вказують і норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Стаття 1 вказаного закону встановила мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Судом встановлено, що згідно п. 1.1. Статуту ДП «Львівський військовий лісокомбінат» (в новій редакції), який є додатком до наказу Міністра оборони України від 23.11.2012р. № 794, Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства оборони України. Відтак, майно, яке є предметом даного спору, закріплено на праві оперативного управління за Міністерством оборони України - позивачем - 1, яке передано на праві господарського відання позивачу - 2 ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ст. 2 відповідного закону не поширюється лише на випадки звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належить працівнику у звязку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобовязань боржника з перерахування фондам загальнообовязкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Частиною 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладених на боржника під час виконавчого провадження. При цьому, закон чітко обмежує державного виконавця в обсязі здійснення виконавчих дій, вказуючи, що розмір стягнення повинен відповідати розміру самого боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечує Головне управління юстиції у Львівській області, у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження по стягненню заборгованості з ДП «Львівський військовий комбінат» на користь фізичних і юридичних осіб та держави в кількості 10 шт. на суму 1437542,93 грн. ( на листопад 2013 року заборгованість по заробітній платі становила 304659,14 грн.) Актами державного виконавця від 27.12.2012 року було описано і арештовано майно боржника. Згідно із звітами про оцінку майна, вартість арештованого і виставленого на продаж майна складала 3 239 166, 4 грн., що значно перевищує розмір заборгованості по зведеному виконавчому провадженні.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначене майно двічі переоцінювалось і тричі виставлялось на продаж ( том ІІ а.с.4-48) і в результаті було відчужено з третього разу за ціною 1 625 500,00 грн., з яких на погашення боргу по заробітній платі було спрямовано 466584,62 грн. в той час, як на початок процедури реалізації майна на прилюдних торгах (15.07.2013 року, 01.08.2013 року та 30.09.2013 року), розмір заборгованості по заробітній платі складав 304659,14 грн. і як вбачається з доказів долучених до матеріалів справи частина виконавчих листів на підставі яких проводилось примусове стягнення коштів по заробітній платі були видані 02.12.2013 року.

Вдруге арештоване майно боржника після проведення його переоцінки із зменшенням вартості на 30 відсотків було виставлене на торги 03.09.2013 року, 09.09.2013 року та 31.10.2013 року. В звязку з відсутністю зареєстрованих покупців, державним виконавцем повторно проведено уцінку арештованого майна та зменшено його вартість на 50 відсотків після чого втретє виставлено це мано для реалізації на прилюдні торги 07.11.2013 року та 03.12.2013 року. Відповідні обставини свідчать, що державний виконавець, реалізовуючи все майно, а не тільки ту частину, яка б могла задовольнити вимоги щодо стягнення коштів, на які мораторій не розповсюджується, свідомо порушив вимоги ч.б ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», яка обмежує повноваження на здійснення виконавчих дій лише тим обсягом і розміром , який необхідний для виконання за виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, що при реалізації майна з прилюдних торгів було порушено порядок реалізації майна, зокрема, п. 3.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 N 68/5 визначено, орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.

Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 №74/5 зареєстрованим в Мін'юсті України 15.12.99 за № 865/4158 (із змінами і доповненнями).... (п. 3.1. Положення).

Тобто, спочатку органом державної виконавчої служби із спеціалізованою організацією укладається договір, а потім до цієї організації державним виконавцем подається заявка.

Як вбачається з матеріалів справи, спочатку державним виконавцем подавались заявки на реалізацію арештованого майна, а вже потім укладались договори про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є порушенням Порядку.

Крім того, згідно п. 3.3 Положення, прилюдні торги повинні бути проведені в двомісячний строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця на їх проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, прилюдні торги відбули з порушенням п.3.3 Порядку в термін, що перевищує два місяці.

Відповідно до п. 3.11. Положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

З наявних у матеріалах справи повідомлень вбачається, що:

-при реалізації приміщення широкого вжитку, заг. пл. 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, пл. 848,0 кв.м. із стягувачів повідомлявся лише ОСОБА_4;

-при реалізації адміністративної будівлі комбінату заг. пл. 1 714,5 кв.м взагалі стягувачів не повідомлялось.

Таким чином, при проведенні торгів було порушено вимоги пункту 3.11 Положення.

Відповідно до пункту 7.3. Положення зазначено, що якщо прилюдні торги не відбулися двічі, то майно знімається з торгів, про що спеціалізована організація в триденний термін повідомляє державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, про вже було зазначено вище, приміщення трансформаторної підстанції пл. 17,9 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту пл. 280,7 кв.м., приміщення широкого вжитку заг. пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит пл. 848,0 кв.м. та адміністративна будівля комбінату заг. пл. 1 714,5 кв.м. були реалізовані на прилюдних торгах з третього разу, а це суперечить вимогам пункті 7.3. Положення.

Крім того, слід зазначити, що стаття 41 Конституції України та стаття 321 ЦК України закріплює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, крім того, гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вчиненням спірних правочинів Міністерство оборони України протиправно було позбавлено своєї власності, і що також важливо, всупереч вимогам законодавства навіть не було повідомлено про можливість проведення таких дій.

Як зазначено вище, стаття 203 ЦК України, зокрема, встановлює зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У договорах № 03/229/1 З/а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 20.07.2013 року та № 03/345/1 З/а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 12.09.2013 року зазначено, що правовстановлюючими документами на майно яке підлягає продажу на торгах є рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 року та ухвала Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 року.

Слід звернути увагу, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 року визнано право державної власності в особі Міністерства оборони України з правом повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат на нежитлові будівлі, розташовані у м. Львові по вул. Луганській, 3, у переліку цих будівель є й ті які були продані на оспорюваних прилюдних торгах.

Тобто, на торгах які відбулися 07.11.2013 року та 03.12.2013 року відчужено не майно ДП «Львівський військовий лісокомбінат», а майно яке належить державі в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-116 цс 12 , оскільки виходячи зі змісту ч. І ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то

підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених

законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим

положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого

майна.

Внаслідок проведення реалізації майна з порушенням установлених вимог до

проведення торгів, у тому числі, здійснення уцінки майна на 50 відсотків, проведення третіх торгів, позивач недоотримав грошові кошти від реалізації нерухомості, оскільки вони перераховані кредитору у меншій сумі ніж він міг розраховувати, а отже порушені майнові права та інтереси боржника - позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, а також при оцінці наданих сторонами доказів та пояснень, суд дійшов висновку, що реалізація майна з прилюдних торгів відбулася з порушенням встановленого мораторію та встановленої процедури для цього, а тому укладені за результатами торгів угоди не відповідають вимогам закону є неправомірними та відповідно позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідачів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого

нерухомого майна державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», а

саме:

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого

майна від 07.11.13 №03/263/13/а-2/1 та акт державного виконавця про проведені

прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна -

половини приміщення трансформаторної підстанції пл. 17,9 м2;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого

майна від 07.11.2013 №03/229/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені

прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна -

приміщення широкого вжитку, заг. пл. 146,2 м2 та приміщення дільниці столярних

плит, пл. 848,0 м ;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого

майна від 07.11.2013 №03/263/13/а-З та акт державного виконавця про проведені

прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - частина

приміщень сушильних камер і теплопункту пл. 280,7 м2;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого

майна від 03.12.2013 №03/345/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені

прилюдні торги від 09.12.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - адміністративна будівля комбінату під літерою «А-4» заг. пл. 1 714,5 м , застосувавши наслідки недійсності правочину.

3. В частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» провадження у справі припинити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.02.2017 року.

Суддя Н. Березяк

Суддя М.Юркевич

Суддя Р.Крупник