Рішення № 64713209, 08.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р.Справа № 916/3370/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від прокурора: Стоянов О.Г. /посвідчення №045056 від 29.11.2016р./

Від позивачів:

-Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області: не зявився;

-Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: не зявився;

Від відповідачів:

-Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області: ОСОБА_2 за довіреністю №4 від 11.01.2016р.;

-товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город: ОСОБА_3 за довіреністю №19/12 від 20.12.2016р.;

Від третьої особи: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, про визнання недійсним договору оренди та зобовязання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області (далі по тексту прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі по тексту Авангардівська селищна рада) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі по тексту ГУ Держгеокадастру в Одеській області) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі по тексту РВ ФДМ України по Одеській області) та товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город (далі по тексту ТОВ „Зелений город) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.06.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений город, загальною площею 15 640,00 кв. м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, та перебуває на балансі державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, та зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю „Зелений город повернути вказану земельну ділянку на користь державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві.

Позовні вимоги заступника прокурора Одеської області обґрунтовані фактом порушення відповідачами законодавства при укладанні договору оренди нерухомого майна, оскільки укладанням вказаного договору сторонами фактично було укладено договір оренди земельної ділянки, з огляду на відсутність на такій земельній ділянці обєктів нерухомості.

Ухвалою від 08.12.2016р. господарським судом у порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві (далі по тексту ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві).

29.12.2016р. ГУ Держгеокадастру в Одеській області було надано господарському суду письмові пояснення (вх. № 31551/16), у відповідності до яких позивач, зокрема, зазначає, що земельна ділянка, яка розташована на території Авангардівської селищної ради не вибувала із земель державної власності. Крім того, позивач зазначав, що визначення прокурором у позовній заяві ГУ Держгеокадастру в Одеській області позивачем в даному випадку не кореспондується з повноваженнями та функціями зазначеного державного органу.

РВ ФДМ України по Одеській області у відзиві на позовну заяву прокурора повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. ТОВ „Зелений город не було надано господарському суду відзиву на позовну заяву, проте у судових засідання по даній справі відповідач заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні. Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що Авангардівська селищна рада, в інтересах якої прокурором було подано позов, у судові засідання по даній справі не зявилась, жодних пояснення щодо позовних вимог прокурора з боку вказаного учасника судового процесу суду надано не було.

18.01.2017р. ТОВ „Зелений город звернулось до суду із клопотанням (вх. № 2-282/17) про припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України посилаючись на наявність рішення господарського суду по справі №916/4374/14.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи №916/4374/14 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, Головного управління Держземагентства в Одеській області до РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ „Зелений город про визнання недійсним договору оренди від 08.06.2010р. та зобов'язання повернути земельну ділянку, господарським судом Одеської області було постановлено рішення від 09.10.2015р., залишене в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016р., яким позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держземагентства в Одеській області до РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ „Зелений город про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку було залишено без розгляду; у задоволенні позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві до РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ „Зелений город про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що переглядаючи судове рішення від 09.10.2015р. по справі №916/4374/16, судами апеляційної та касаційної інстанцій було зазначено, що прокурором у порушення приписів ст. 33 ГПК України не було доведено факту відсутності майна, переданого за договором оренди від 08.06.2010р., укладеного між РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ „Зелений город.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. п. 4.2, 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ( за наступними змінами доповненнями) припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Приписами ст.21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Підсумовуючи вищезазначене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки по справ і № 916/4374/14 позивачами були Міністерство аграрної політики та продовольства України в особі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві та Головне управління Держземагентства в Одеській області, на відміну від даної справи, в якій позивачами є Авангардівська селищна рада та ГУ Держгеокадастру в Одеській області. Вищевикладене свідчить про відмінність сторін по справі №916/3370/16 зі справою № 916/4374/14 та, як наслідок, про відсутність правових підстав для припинення провадження по даній справі із застосуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, господарський судом було відмовлено ТОВ „Зелений город у задоволенні клопотання (вх. № 2-282/17 від 18.01.2017р.) про припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, про що було зазначено у протоколі судового засідання від 30.01.2017р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

08.06.2010р. між РВ ФДМ України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ „Зелений город (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: спеціалізовану споруду, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320 кв. м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена оціночною фірмою „ІНЮГ-ЕСПЕРТИЗА у формі ТОВ, на 02.03.2010р. і становить 77 000,00 грн. ОСОБА_3 передається в оренду з метою: для розміщення офісного приміщення, для торгівлі непродовольчими товарами, для вирощування кормових, фруктових та декоративних рослин в контейнерах та теплицях, а також створення розсадника. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди нерухомого майна від 08.06.2010р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

08.06.2010р. РВ ФДМ України по Одеській області, ТОВ „Зелений город та ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі останнього, у відповідності до п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно.

Підписанням договорів від 26.12.2011р., 11.01.2014р., 22.06.2015р., 11.05.2016р. про внесення змін до договору оренди від 08.06.2010р. (обліковий номер договору №209840910117) відповідачі, зокрема, змінювали розмір орендної плати за користування державним нерухомим майном та його ринкову вартість, площу обєкта оренди (до 15 640,00 кв. м.), продовжували термін дії договору до 08.04.2016р. та до 08.03.2019р.

Звертаючись до господарського суду із даною позовною заяву, прокурор зазначав, що договір оренди нерухомого майна від 08.06.2010р. є удаваний та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди земельної ділянки.

ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві на праві постійного користування належать земельні ділянки площею 1,564 га та площею 1,168 га, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 12.06.2008р. серії ЯЯ №205793 та від 12.06.2008р. серії ЯЯ №205792.

Приписами ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

15.02.2008р. інженером відділу землеустрою та геодезії ТОВ „Департамент сприяння законності, ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві та начальником Відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області було підписано акт приймання-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок, переданих ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, з якого вбачається, що загальна площа земельних ділянок у погоджених межах складає 15,2359 га.

До матеріалів справи долучено висновок №19-05/15 судової будівельно-технічної експертизи від 19.05.2015р. по досудовому розслідуванні №4201410380000011, у відповідності до якого судовим експертом було зроблено наступний висновок: майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320 кв. м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1 не є обєктом нерухомості; обєкт оцінки є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Прокурор стверджує, що передання в оренду ТОВ „Зелений город саме земельної ділянки підтверджується укладанням 13.05.2014р. між відповідачем та приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Іллічівське договору добровільного страхування орендованого майна, з якого вбачається, що ТОВ „Зелений город було застраховано нежитлове приміщення загальною площею 32,0 кв. м. та земельну ділянку площею 27 320,00 кв. м. Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 30.11.2016р. вбачається, що на земельній ділянці (пошук за кадастровим номером) відсутні відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень.

З посиланням на вище перераховані документи, які наявні в матеріалах справи, а також на акт огляду основних та оборотних засобів ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві від 15.01.2014р., прокурор стверджує про відсутність на балансі третьої особи нерухомого майна у вигляді спеціалізованого майданчику для вирощування сільськогосподарських культур, що, за переконанням прокурора, свідчить про удаваність договору оренди нерухомого майна від 08.06.2010р. та передання РВ ФДМ України та ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві ТОВ „Зелений город земельної ділянки площею 15 640 кв. м. з порушенням приписів Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі.

Порушення прав Авангардівської селищної ради, за переконанням прокурора, укладається у передачі в оренду земельних ділянок неуповноваженим органом державної влади з недотриманням чинного законодавства, що призводить до ненадходження до бюджету селищної ради грошових коштів за користування ТОВ „Зелений город земельною ділянкою, оскільки положеннями Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень місцевих бюджетів належать, зокрема, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває у комунальній власності.

Звернення до суду в інтересах ГУ Держгеокадастру в Одеській області прокурор обґрунтовує наступним. Оскільки ГУ Держгеокадастру в Одеській області здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Одеської області, які належать державі на праві власності, приймаючи до уваги належність ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві на праві постійного користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка віднесена чинним законодавством до земель державної власності, та, враховуючи, невжиття як з боку ГУ Держгеокадастру в Одеській області так і з боку Авангардівської селищної ради жодних заходів щодо повернення ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві земельної ділянки, то існує необхідність звернення до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного субєктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне першочергово встановити факт наявності порушеного права або інтересу позивачів, що випливає із спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 326, 327 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 78, ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року N 5245-VI (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги перебування земельної ділянки площею 1, 564 га на праві постійного користування ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві , що підтверджується наявним в матеріалах справи державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та враховуючи положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, господарський суд доходить висновку про належність земельної ділянки вказаною площею до державної власності.

Таким чином, як майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, який було передано в користування на підставі оспорюваного договору оренди державного майна від 08.06.2010р., так і земельна ділянка, на якій він розташований належить до державної власності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відхиляє доводи прокурора у частині посилання останнього на ненадходження до бюджету Авангардівської селищної ради коштів, до надходжень якого в силу приписів п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України належать доходи від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є районні, міські ради, об'єднані територіальні громади, оскільки, як було встановлено судом, земельна ділянка, на якій розташований обєкт оренди та який переданий у користування ТОВ „Зелений город, перебуває у державній власності, а чинними законодавчими актами не передбачено надходжень до місцевого бюджету від орендної плати за користування субєктами господарювання земельними ділянками державної власності.

Положеннями п. п. 4.1, 4.3 Статуту ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №9 від 14.03.2005р. передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до п. п. 68 п. 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України № 500/2011 від 23.04.2011, Мінагрополітики України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за землекористуванням державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України, розробляє для державних сільськогосподарських підприємств обов'язкові до виконання єдині стандарти, норми та процедури землекористування.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (в редакції згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року N 5245-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, якою встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, слід зазначити, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області було створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів „Про утворення територіальних органів державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №5 від 14.01.2015р., а відомості про ГУ Держгеокадастру в Одеській області було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 24.04.2015р., тобто після укладання спірного правочину.

З огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, на підтвердження припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, та приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, господарський суд доходить висновку, що чинними законодавчими актами не передбачено права державного органу розпоряджатися земельною ділянкою, тобто надавати її у власність або користування фізичним або юридичним особам, у випадку перебування такої земельної ділянки у користування іншої юридичної особи.

Викладене свідчить про неможливість порушення прав ГУ Держгеокадастру в Одеській області укладанням договору оренди від 08.06.2010р., оскільки останнє не наділене відповідними повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, яка вже надана у постійне користування іншій особі.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку що прокурором у встановленому законом порядку не було доведено факту порушення прав і законних інтересів Авангардівської селищної ради та ГУ Держгеокадастру в Одеській укладенням оспорюваного договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушеного права та неможливість його захисту у судовому порядку.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст..152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В той же час, відповідно ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора в частині зобовязання ТОВ „Зелений город повернути на користь ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві земельну ділянку загальною площею 15 640,00 кв. м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, оскільки положеннями чинного ГПК України не передбачено права на звернення до суду з позовними вимогами в інтересах особи, яка не має статусу позивача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позову, поданого в її інтересах.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень ч. 3 ст. 35 ГПК України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, оскільки, в межах справи №916/4374/14 заступником прокурора Одеської області вже було подано позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві про визнання недійсним договору оренди від 08.06.2010р. та зобов'язання повернути земельну ділянку, за результатами розгляду якої судом постановлено рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог прокурора.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 215, 316, 326, 327, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 13 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст. ст. 78, 84, 92, 95, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. 64 Бюджетного кодексу, п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві, про визнання недійсним договору оренди та зобовязання повернути земельну ділянку, задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13 лютого 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна