Рішення № 64713204, 07.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2017 р.Справа № 916/3632/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВІТОКС"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ"

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності від 12.07.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності №26/12-ТМ від 26.12.2016р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „АГРОВІТОКС, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" про стягнення заборгованості у сумі 507 863 грн. 00 коп., пені у сумі 7 791 грн. 87 коп., 3% річних у сумі 876 грн. 59 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов визнає частково та просить суд зменшити суму основної заборгованості та штрафних санкцій згідно наданого розрахунку.

Одночасно з позовом позивачем було подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок №26000300001349 в ПАТ „АБ „РАДАБАНК , що належить відповідачу в межах заявленої суми позову, а саме: 516 531 грн. 46 коп., та накладення арешту на майно (виготовлену продукцію, виробниче обладнання , сільськогосподарську продукцію тощо) , яке розташоване за адресою: Одеська обл.., с.Розквіт, вул..Центральна, 1-а, що належить ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ", в межах заявленої суми позову, а саме: 516 531 грн. 46 коп.

В обгрунтування зазначеної заяви позивач послався на те, що, незважаючи на наявність заборгованості перед ТОВ „АГРОВІТОКС, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність , закуповує сільськогосподарську продукцію у інших постачальників, що, на думку позивача, свідчить про навмисне невиконання ним своїх зобовязань перед позивачем.

Представник відповідача проти задоволення заяви позивача щодо застосування заходів забезпечення позову заперечує, посилаючись на те, що укладення договорів з іншими субєктами господарської діяльності має на меті саме отримання грошових коштів з метою погашення заборгованості , у тому числі і перед ТОВ „АГРОВІТОКС.

Розглянув заяву позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову, заслухав пояснення представників сторін з приводу зазначеної заяви, суд доходить висновку про відмову у задоволенні зазначеної заяви, адже, дійсно згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відпо відача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кіль кістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпе чення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову , що застосовується господарським судом , визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими повязується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобовязання після предявлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави на наявності невиконаного спірного зобовязання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем до матеріалів справи не було надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також доказів того, що спірне майно може бути передано, конфісковано, знищено, відчужено, надано у користування третім особам.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 вересня 2016 р. між ТОВ „ АГРОВІТОКС (Постачальник) та ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" (Покупець) був укладений Договір поставки №14/09/1-2016 (далі Договір), згідно якого в порядку та на умовах даного Договору Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується оплатити та прийняти товар, а саме: насіння льону. Повне найменування, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається на підставі підписаних сторонами специфікації та/або у видаткових накладних Постачальника, які є невід`ємними частинами Договору (п.1.2 Договору).

Даний Договір набуває чинності в момент його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016р. але в будь-якому разі до моменту виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором (п.9.1 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору всі платежі за даним Договором Покупець здійснює виключно в національній валюті України та в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Ціна Договору складається з суми вартості всіх поставлених Покупцю партій товару. Всі суттєві умови поставки кожної партії товару вказані у заявках, попередньо узгоджених сторонами та надісланих на адресу елетронної пошти сторони. Оплата за поставлений товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця на умовах 100% від вартості замовленого товару протягом 5 банківських днів після отримання рахунку. Днем оплати товару вважається день списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника на склад Покупця, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, с. Розквіт, вул. Центральна, буд.1А. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010". Товар вважається поставленим з моменту розвантаження на складі Покупця, адреса якого попередньо узгоджена сторонами. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах.

За умовами п.4.1 Договору товар по даному Договору поставляється товарними партіями, розмір і ціна яких визначається у відповідності з узгодженою заявкою Покупця у Специфікаціях/Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.5.1.2 Договору Покупець зобов`язується оплачувати вартість товару в порядку та на умовах, визначених п.2.2 Договору.

Додатком №1 до Договору (Специфікація) сторони домовилися, що Постачальником Покупцю має бути поставлено насіння льону у кількості 63,278 тн за ціною 8 000 грн. (з ПДВ) на загальну суму 596 224 грн. (з ПДВ). Строк поставки 20.09.2016р. 25.09.2016р.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 07.10.2016р. до Договору передбачено, що Покупець гарантує оплату товару протягом місяця до 07.12.2016р. включно за ринковою ціною на момент проведення оплати.

Позивач у справі зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар насіння льону в кількості 63,278 тон за ціною 8 000 грн. за 1 т (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 506 224 грн. 00 коп., що підтверджується Актом №1 прийому-передачі товару до Договору від 23.09.2016р., підписаними обома сторонами. Товар було отримано представником відповідача на підставі довіреності №151 від 23.09.2016р.

Платіжним дорученням №92 від 23.09.2016р. ТОВ „ ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" перерахувало ТОВ "АГРОВІТОКС" у якості оплати за льон 10 000 грн. та платіжним дорученням №100 від 27.09.2016р. ще 20 000 грн. Отже, оплату за поставлений льон відповідачем здійснено лише у розмірі 30 000 грн.

Позивач зазначає, що згідно довідки ДП "Держзовнішінформ" від 27.12.2016р. №111/707, рівень закупівельних цін на внутрішньому ринку України на насіння льону олійного на умовах поставки СРТ підприємство /порт (згідно Інкотермс 2000/2010) станом на 08.12.2016р. складав 8300-8600 грн/тону (з урахуванням ПДВ). Враховуючи той факт, що згідно п.2 Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди щодо ринкового підходу до визначення вартості товару та п.61 Міжнародного стандарту фінансової звітності 13, позивач вважає, що ринкова ціна льону станом на 08.12.2016р. склала 8 500 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ). Таким чином, вартість товару, який був переданий згідно умов Договору, складає 537 863 грн. (в т.ч. ПДВ) (8 500 грн/тона х 63,278 тон).

Невиконання відповідачем належним чином умов Договору щодо повної оплати вартості поставленого товару позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 507 863 грн. 00 коп.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п.6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань, взятих на себе за цим Договором, винна сторона несе відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

За таких обставин, на підставі п.6.1 Договору, позивач нарахував ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" за період з 08.12.2016р. по 28.12.2016р. пеню у розмірі 7 791 грн. 87 коп., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з 08.12.2016р. по 28.12.2016р. 3% річних у сумі 876 грн. 59 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Відповідач визнає наявність заборгованості по оплаті за отриманий від ТОВ „ АГРОВІТОКС згідно Договору поставки №14/09/1-2016 льон у розмірі 505 988 грн. , так як вважає, що вартість однієї тони у розмірі 8 500 грн/тона має застосовуватися лише кількості товару 59,528 тон, так як 30 000 грн. було сплачено за вартістю 8 000 грн/тона , що становить 3,75 тон. За таких обставин, відповідач зробив свій розрахунок суми пені та 3% річних , виходячи з суми заборгованості 505 988 грн. За розрахунком відповідача розмір пені становить 7 763 грн. 10 грн., та 3% річних становить 831 грн. 76 коп.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2016 р. між ТОВ „ АГРОВІТОКС (Постачальник) та ТОВ „ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" (Покупець) був укладений Договір поставки №14/09/1-2016, згідно якого в порядку та на умовах даного Договору Постачальник зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується оплатити та прийняти товар, а саме: насіння льону. Повне найменування, кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається на підставі підписаних сторонами специфікації та/або у видаткових накладних Постачальника, які є невід`ємними частинами Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору всі платежі за даним Договором Покупець здійснює виключно в національній валюті України та в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Ціна Договору складається з суми вартості всіх поставлених Покупцю партій товару. Всі суттєві умови поставки кожної партії товару вказані у Заявках, попередньо узгоджених сторонами та надісланих на адресу елетронної пошти сторони. Оплата за поставлений товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця на умовах 100% від вартості замовленого товару протягом 5 банківських днів після отримання рахунку. Днем оплати товару вважається день списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця.

За умовами п.4.1 Договору товар по даному Договору поставляється товарними партіями, розмір і ціна яких визначається у відповідності з узгодженою заявкою Покупця у Специфікаціях/Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.5.1.2 Договору Покупець зобов`язується оплачувати вартість товару в порядку та на умовах, визначених п.2.2 Договору.

Додатком №1 до Договору (Специфікація) сторони домовилися, що Постачальником Покупцю має бути поставлено насіння льону у кількості 63,278 тон за ціною 8 000 грн. (з ПДВ) на загальну суму 596 224 грн. (з ПДВ). Строк поставки 20.09.2016р. 25.09.2016р.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 07.10.2016р. до Договору передбачено, що Покупець гарантує оплату товару протягом місяця до 07.12.2016р. включно за ринковою ціною на момент проведення оплати.

Враховуючи те, що згідно довідки ДП "Держзовнішінформ" від 27.12.2016р. №111/707, рівень закупівельних цін на внутрішньому ринку України, на насіння льону олійного на умовах поставки СРТ підприємство /порт (згідно Інкотермс 2000/2010) станом на 08.12.2016р. складав 8300-8600 грн/тону (з урахуванням ПДВ)., а згідно п.2 Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди щодо ринкового підходу до визначення вартості товару , суд погоджується з позицією позивача у справі, згідно якої ринкова ціна льону станом на 08.12.2016р. склала 8 500 грн. за 1 тону (в т.ч. ПДВ) та загальна вартість поставленого товару становить 537 863 грн. (з ПДВ).

Платіжним дорученням №92 від 23.09.2016р. ТОВ „ ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" перерахувало ТОВ "АГРОВІТОКС" у якості оплати за льон 10 000 грн. та платіжним дорученням №100 від 27.09.2016р. ще 20 000 грн. Отже, оплату за поставлений льон відповідачем здійснено лише у розмірі 30 000 грн.

З урахуванням того, що відповідно до умов п.2 Додаткової угоди №2 від 07.10.2016р. до Договору Покупець мав повністю розрахуватися за отриманий товар у строк не пізніше 07.12.2016р., можна дійти висновку про те, що взяті на себе зобовязання належним чином відповідач не виконав, станом на 28.12.2016р. має заборгованість перед позивачем по оплаті отриманого товару у сумі 507 863 грн. 00 коп.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 507 863 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п.6.1 за невиконання або неналежне виконання зобовязань, взятих на себе за цим Договором, винна сторона несе відповідальність у відповідності до чинного законодавства України. За таких обставин, у звязку із невиконанням Покупцем своїх зобовязань щодо своєчасного перерахування остаточних грошових коштів у якості оплати за отриманий товар, на підставі п.6.1 Договору, на думку суду, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у сумі 7 791 грн. 87 коп., яка також підлягає стягненню з ТОВ " ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ".

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 876 грн. 59 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у справі доказів належного виконання умов Договору поставки № 14/09/1-2016 від 14.09.2016р. не надано.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТОКС" задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ - ТАВРІЙСЬКІ МЛИНАРІ" (65003, м.Одеса, вул. Чорноморського Козацтва , 103, офіс 303, код ЄДРПОУ 36553354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТОКС" (67486, Одеська область, Роздільнянський район, с. Новодмитровка, вул. Штурпельська, код ЄДРПОУ 33311334) заборгованість у сумі 507 863 грн. 00 коп., пеню у сумі 7 791 грн. 87 коп., 3% річних у сумі 876 грн. 59 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 7 747 грн. 97 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 лютого 2017 р.

Суддя Н.В. Рога