Рішення № 64713179, 25.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017Справа №910/21951/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОДОРА»

до Державної казначейської служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області

про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду

за участю представників сторін:

від позивача: Капітонов П.П. (керівник згідно витягу від 17.12.2016);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

30.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОДОРА» (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірного накладення арешту в межах кримінального провадження № 42014000000000802 посадовими особами Управління Служби безпеки України в Одеській області та прокуратури Одеської області на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2016 та 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к на грошові кошти позивача, розміщені на банківських рахунках, відкритих у публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «УКРЕКСІМБАНК»), позивачу було завдано збитки.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 684 854,38 грн.

Провадження у справі № 910/21951/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 та призначено її розгляд на 20.12.2016.

20.12.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів, витребуваних ухвалою від 01.12.2016, до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.12.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - слідчий відділ Управління Служби безпеки України (далі - третя особа), зобов'язано ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» надати суду відомості щодо банківських рахунків позивача, розгляд справи відкладено на 10.01.2017.

06.01.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення по суті позовних вимог, в яких навів додаткове нормативно-правове обґрунтування заявлених вимог.

10.01.2017 на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2016 від ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» надійшла довідка № 62-011/1 від 03.01.2017.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвал суду від 01.12.2016 та 20.12.2016 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» зобов'язано надати суду інформацію про те, чи надавалась позивачем заявка по системі «клієнт - банк» на укладання нової додаткової угоди після спливу строку дії додаткової угоди № 62516W15-1 від 19.02.2016, розгляд справи відкладено на 25.01.2017.

13.01.2017 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення, в яких останній повідомив, що з кримінального провадження № 42014000000000802 виділено кримінальне провадження № 22016160000000386, у тому числі й матеріали відносно діяльності позивача, та передано його за підслідністю до Головного слідчого управління Служби безпеки України.

23.01.2017 на виконання вимог ухвали суду від 10.01.2017 від ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» надійшла довідка № 62-011/86 від 19.01.2017.

25.01.2017 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, калькуляції обґрунтованого розрахунку завданої позивачу шкоди, яке було задоволено судом.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимоги ухвал суду від 01.12.2016, 20.12.2016 та 10.01.2017 не виконав.

Розглянувши подану представником позивача калькуляцію обґрунтованого розрахунку завданої позивачу шкоди, суд встановив, що визначений позивачем розмір майнової шкоди становить 4 802 763,81 грн, а розмір моральної шкоди - 1 579 400,00 грн. При цьому до майнової шкоди позивачем включено не лише грошові кошти, що перебували на банківських рахунках позивача та на які був накладений арешт, і неотриманий прибуток, але також збитки від інфляції, у той час як у позовній заяві складовими матеріальної шкоди визначено лише грошові кошти, на які було накладено арешт, та неотриманий позивачем прибуток.

Приймаючи до уваги роз'яснення, наведені у п.п. 3.11, 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, суд виходячи зі змісту розрахунку завданої позивачу шкоди, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок за своїм змістом фактично є заявою про зміну предмету позову. Однак, оскільки поданий представником позивача після початку розгляду судом справи по суті, з огляду на приписи ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не може бути прийнята до розгляду.

У судовому засіданні 25.01.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

матеріалами справи підтверджується, що в провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі - слідчий відділ УСБ України в Одеській області) перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42014000000000802 від 05.08.2014, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 258-5 (фінансування тероризму) та ч. 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України.

При цьому, як вбачається з листа № 65/16/3896пт від 21.07.2016 слідчого відділу УСБ України в Одеській області, керівника товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОДОРА» (далі - ТОВ «ТЕОДОРА») - Капітонова П.П., повідомлено про наявність у органу досудового розслідування необхідності проведення його допиту як свідка.

09.02.2016 Приморським районним судом м. Одеси винесена ухвала в справі № 522/1894/16-к, якою задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області по кримінальному провадженню № 42014000000000802 від 05.08.2014 та накладено арешт на рахунок і зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008001017699 ТОВ «ТЕОДОРА», відкритому в публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «УКРЕКСІМБАНК»).

Вищевказаний рахунок № 26008001017699 згідно довідок № 62-011/2492 від 15.12.2016 та № 62-011/1 від 03.01.2017, виданих Банком, є поточним рахунком Товариства.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області у справі № 522/1894/16-к (номер провадження: 11-сс/785/341/16) від 24.03.2016 зазначена ухвала суду від 09.02.2016 скасована та постановлена нова ухвала, якою клопотання слідчого ОВС слідчий відділ УСБ України в Одеській області повернуто прокурору для усунення недоліків.

19.02.2016 між ТОВ «ТЕОДОРА» та ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» був укладений генеральний договір банківського вкладу № 62516W15 та додаткова угода № 62516W15-1 від 19.02.2016 до нього, згідно з умовами яких Банк зобов'язувався:

- відкрити вкладнику (ТОВ «ТЕОДОРА») вкладний (депозитний) рахунок № 26105001017699;

- прийняти від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 2 000 000,00 грн зі строком розміщення траншу - 4 календарних дні, та терміном його повернення - 23.02.2016, нарахувати проценти на вказаний вклад за ставкою - 15,5%, та виплатити вказані проценти, а також повернути вклад.

Того ж дня, 19.02.2016, на виконання умов вищевказаних угод ТОВ «ТЕОДОРА» було внесено грошову суму в розмірі 2 000 000,00 грн на зазначений депозитний рахунок № 26105001017699, що підтверджується банківською випискою, складеною 30.12.2016, долученою Банком до матеріалів справи.

22.02.2016 Приморським районним судом м. Одеси винесена ухвала в справі № 522/1894/16-к, якою задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області по кримінальному провадженню № 42014000000000802 від 05.08.2014 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках, і зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках ТОВ «ТЕОДОРА», відкритих у ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» (з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.03.2016 у справі № 522/1894/16).

З метою скасування арешту, накладеного на грошові кошти ТОВ «ТЕОДОРА», керівник Товариства (Капітонов П.П.) звернувся до суду з відповідним клопотанням, проте ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2016 по справі № 522/1894/16-к в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

У зв'язку з цим, ТОВ «ТЕОДОРА» звернулось до господарського суду, просило стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 684 854,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТЕОДОРА» послалось на порушення кримінально-процесуального законодавства посадовими особами УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014, які полягали, зокрема, в тому, що протягом шести місяців після проведення оперативно-розшукових заходів за їх результатами щодо Товариства не було розпочате кримінальне провадження, у зв'язку з чим у Товариства виникло право на відшкодування шкоди, завданої такими заходами.

Матеріально-правовою підставою даного позову ТОВ «ТЕОДОРА» обрало, зокрема, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» врегульовано правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, суд, враховуючи приписи вказаного Закону, а також те, що предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі - ТОВ «ТЕОДОРА», дійшов висновку про те, що положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

З огляду на те, що на даний час порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, спеціальним законом не врегульовано, то в силу вимог ч. 6 ст.1176 Цивільного кодексу України така шкода має відшкодовуватися на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 роз'яснено, що під немайновою (моральною) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995).

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, на відміну від загальних норм ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, які вимагають встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 та ч. 2 ст. 1167 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Разом з тим, одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 по справі № 38/67, від 01.03.2011 по справі № 13/68-10, від 12.04.2016 по справі № 908/4057/14, від 24.05.2016 по справі № 902/1206/14 та абз. 3 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Обґрунтовуючи наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій органів досудового розслідування, ТОВ «ТЕОДОРА» посилалось на те, що:

- ухвали суду від 09.02.2016 та 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к, якими було накладено арешт на грошові кошти Товариства, винесені судом, як зазначив позивач (ТОВ «ТЕОДОРА»), на підставі завідомо неправдивої інформації та показів посадової особи УСБ України в Одеській області;

- неправомірність дій вказаних органів, на думку позивача, підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2016 у справі № 522/12757/16-к, якою фактично зобов'язано відповідальних посадових осіб прокуратури Одеської області внести відповідні відомості про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- листом прокуратури Одеської області №17/1/1-3570-16 від 28.07.2016 керівника ТОВ «ТЕОДОРА» повідомлено про те, що за його заявою щодо незаконних дій з боку службових осіб УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 та 18.07.2016 порушено ряд кримінальних проваджень, а саме: № 42016160000000556 (ч. 1 ст. 397 КК України); № 42016160000000557 (ч. 1 ст. 384 КК України); № 42016160000000558 (ч. 1 ст. 383 КК України); № 42016160000000559 (ч. 1 ст. 366 КК України); № 42016160000000560 (ч. 1 ст. 365 КК України), які об'єднано в одне провадження під єдиним реєстраційним № 42016160000000556.

Положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною 2 ст. 34 цього Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

ТОВ «ТЕОДОРА», відповідного процесуального документу компетентного суду, який набрав законної сили та яким встановлено незаконність дій посадових осіб УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області, вчинених ними під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014, суду не надало. А тому не довело наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій, та відповідно не довело одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки.

Обґрунтовуючи розмір завданих Товариству збитків, а саме: вартість втраченого майна, яким позивач вважав арештовані грошові коштів в сумі 4 155 081,49 грн, розміщені на банківських рахунках; та упущену вигоду, якою позивач вважав неотриманий дохід від депозитних угод у розмірі 529 772,89 грн, ТОВ «ТЕОДОРА» послалось на те, що:

- внаслідок накладення арешту на грошові кошти, розміщені на його банківських рахунках, Товариство фактично втратило вказане майно;

- Товариство не отримало очікуваного прибутку від розміщення грошових коштів у Банку на умовах депозиту, оскільки згідно з положеннями генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016 у випадку накладення арешту на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, здійснюється нарахування процентів у значно меншому розмірі, а саме 0,5% річних на залишок коштів;

- Товариство було позбавлено можливості укласти нову додаткову угоду з метою розміщення грошових коштів на умовах банківського вкладу під 17,5% річних, у зв'язку з вилученням органами досудового розслідування під час обшуку та виїмки печаток та комп'ютерної техніки, на якій встановлено програмну систему управління банківськими рахунками «Клієнт-банк».

Щодо наведених посилань ТОВ «ТЕОДОРА» суд зазначає наступне.

По-перше, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України).

А згідно довідки № 62-011/2492 від 15.12.2016, виданої ПАТ «УКРЕКСІМБАНК», копія якої долучена до матеріалів справи, залишок грошових коштів на поточному рахунку ТОВ «ТЕОДОРА» № 26008001017699 складає 2 195 074,56 грн, на депозитному рахунку № 26105001017699 - 2 000 000,00 грн.

Таким чином, арешт майна, в тому числі грошових коштів, не позбавляє власника права власності на таке майно, а лише обмежує його право вільно розпоряджатись арештованим майном на власний розсуд. Відповідно, накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ТЕОДОРА» не тягне за собою втрату вказаного майна Товариством та не являється збитками в розумінні ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

По-друге, як встановлено судом, 19.02.2016 на підставі генерального договору банківського вкладу № 62516W15 та додаткової угоди № 62516W15-1 до нього, укладених того ж дня, ТОВ «ТЕОДОРА» розмістило у ПАТ «УКРЕКСІМБАНК» на умовах банківського вкладу грошові кошти в розмірі 2 000 000,00 грн. При цьому процентну ставку встановлено в розмірі 15,5%, строк розміщення траншу складав 4 календарних дні, а терміном його повернення визначено - 23.02.2016.

Відповідно до п. 4.1 генерального договору банківського вкладу починаючи з першого дня, наступного за днем внесення кожного траншу на рахунок, до дня, що передує терміну повернення такого траншу, визначеному відповідною Угодою про транш, Банк здійснює нарахування процентів на такий транш за процентною ставкою, визначеною Угодою про транш, на підставі якої він внесений на рахунок.

У разі, якщо при настанні термінів повернення траншів, визначених відповідними Угодам про транші, можливість повернення таких траншів (частин Траншів) буде обмежена згідно з вимогам чинного законодавства України та/або існуватимуть інші обставини, що унеможливлюватимуть їх повернення вкладнику, Банк здійснює нарахування процентів на кожний такий транш за період з дня на який припадає термін його повернення, до дня, що передує дню його повернення згідно з п. 3.5 цього договору, за процентною ставкою, що становить 0,05 процентів річних (п. 4.2 генерального договору банківського вкладу).

Отже, згідно з умовами зазначених генерального договору банківського вкладу та додаткової угоди до нього, проценти за ставкою 15,5% на банківський вклад ТОВ «ТЕОДОРА» повинні були нараховуватись фактично протягом трьох дів - з 20.02.2016 по 22.02.2016 (включно).

Так, згідно довідки № 62-011/1 від 03.01.2017, виданої ПАТ «УКРЕКСІМБАНК», вбачається, що Банком здійснено нарахування процентів за банківським вкладом ТОВ «ТЕОДОРА» у розмірі 15,5% річних протягом періоду з 20.02.2016 по 22.02.2016 включно.

Окрім того, у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, розміщенні на депозитному рахунку, і обмеженням можливості їх повернення вкладнику, Банк продовжив нарахування процентів за банківським вкладом Товариства в розмірі 0,05%.

По-третє, як вбачається з довідки № 62-011/86 від 19.01.2017, виданої ПАТ «УКРЕКСІМБАНК», ТОВ «ТЕОДОРА» заявку на укладення нової додаткової угоди після спливу строку дії додаткової угоди № 62516W15-1 від 19.02.2016 по системі «Клієнт-банк» до Банку не подавала.

Інших доказів, що свідчили б про намір ТОВ «ТЕОДОРА» укласти нову додаткову угоду до генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016, Товариство суду не надало.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «ТЕОДОРА» не доведено наявність у нього збитків у вигляді втраченого майна або упущеної вигоди, а відповідні твердження ТОВ «ТЕОДОРА» спростовуються.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди ТОВ «ТЕОДОРА» зазначило, що у зв'язку з накладенням арешту на його грошові кошти, розміщені на поточному та депозитному рахунках, Товариство фактично було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та розпоряджатись власним майном, що мало наслідком втрату довіри контрагентів та ділової репутації Товариства.

Суд зазначає, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ «ТЕОДОРА», як позивач, не надало суду документів, що підтверджували б втрату контрагентами Товариства довіри до нього та свідчили про наміри контрагентів відмовитись від співпраці з Товариством, а також не надало доказів на підтвердження втрати ділової репутації.

Натомість, по-перше, ТОВ «ТЕОДОРА» долучило до матеріалів справи копію договору позики із заставним забезпеченням від 24.02.2016, укладеного між громадянином Капітоновим П.П., як учасником із 100% часткою у статутному капіталі ТОВ «ТЕОДОРА» (позичальник), і ТОВ «Науково-технічна виробнича фірма «ПРОМСЕРВІС» (позикодавець), згідно з умовами якого позика надавалась шляхом перерахування у безготівковій формі коштів позичальником в обсягах та на рахунки вказаних позичальником постачальників ТОВ «ТЕОДОРА».

Платіжними ж дорученнями № 1732 від 10.03.2016, № 1744 від 29.03.2016, № 1764 від 18.05.2016, № 1765 від 19.05.2016, № 1777 від 23.05.2016, № 1778 від 30.05.2016, № 1782 від 10.06.2016, № 1780 від 06.06.2016, № 1834, № 1835 від 25.08.2016, № 1859 від 22.09.2016, копії яких також долучені до матеріалів справи, підтверджується надання позикодавцем позики та перерахування ним грошових коштів контрагентам ТОВ «ТЕОДОРА» за зобов'язаннями останнього.

Дослідивши наведені обставини, суд дійшов висновку, що вони свідчать про вжиття керівником та учасником ТОВ «ТЕОДОРА» заходів, спрямованих на виконання Товариством його зобов'язань перед контрагентами.

По-друге, з листа Національного бізнес-рейтингу в України № 24533-17LО2-0301 від 23.12.2016, копія якого долучена до матеріалів справи ТОВ «ТЕОДОРА», вбачається, що за результатами проведеного Союзом Національних бізнес-рейтингів загальнодержавного фінансово-економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання України ТОВ «ТЕОДОРА» здобуло:

- Золото рейтингу серед суб'єктів господарювання Миколаївської області за показником «Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг»;

- Срібло рейтингу серед суб'єктів господарювання України за показником «Рентабельність активів».

Водночас, доказів того, що до вчинення органами досудового розслідування дій, які на думку ТОВ «ТЕОДОРА» завдали йому збитків, Товариство мало вищий рейтинг, зокрема й за показником «Рентабельність активів», суду надано не було. Відтак, ТОВ «ТЕОДОРА», як позивачем, не доведено наявність у нього збитків у вигляді моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «ТЕОДОРА» не доведено наявність такого елементу складу правопорушення, як завдання йому матеріальної чи моральної шкоди (збитків), та відповідно не доведено одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ТЕОДОРА» про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 684 854,38 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом в задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача - ТОВ «ТЕОДОРА», та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОДОРА» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 лютого 2017 року.

Cуддя Я.А. Карабань