Рішення № 64713134, 09.02.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 рокуСправа № 912/4452/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4452/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Військової частини 2269, м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 1 363,69 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-127 від 13.05.14;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 6 від 03.01.17.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Військової частини 2269 боргу в розмірі 1 363,69 грн, з якого: 416,46 грн пені, 94,14 грн - 3% річних, 848,44 грн штрафу та 4,65 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Подання позову мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного проведення розрахунків за природний газ, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №12/888-ТЕ-18 від 18.10.2012.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4452/16.

В судовому засіданні 09.02.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні 09.02.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем в судовому засіданні 11.01.2017 надано відзив на позовну заяву від 11.01.2017, згідно якого позовні вимоги заперечено та повідомлено про те, що прострочення оплати мало місце у зв'язку з несвоєчасною сплатою споживачами газу грошових коштів за спожитий газ, а самим відповідачем вживалися усі можливі заходи для вчасної оплати за поставлений газ (а.с. 36-37).

Крім того, відповідачем надано письмові пояснення від 09.02.2017, відповідно до змісту якого Військова частина 2269 визнає факт несвоєчасного розрахунку з позивачем за вказаним договором, але не згодна з розрахунком позивача стосовно нарахування 3% річних та пені, оскільки останнім при здійсненні розрахунку за грудень 2012 не враховано положення ст. 254 ЦК України, а підстави для нарахування інфляційних взагалі відсутні.

В судовому засіданні 09.02.2017 представник відповідача підтримав надані пояснення відзив, а також подав письмове клопотання від 09.02.2017 про зменшення пені.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Військовою частиною 2269 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/888-ТЕ-18 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (надалі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (а.с. 10-15).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 жовтня 2012 по 31 грудня 2012 обсягом до 31,050 тис куб.м.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

В пункті 5.2. Договору сторонами узгоджено ціну за 1000 куб. м. природного газу, яка склала 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору визначено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і до 31 грудня 2012 в частині поставки газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Зазначені вище та інші умови Договору №12/888-ТЕ-18 від 18.10.2012 узгоджені між сторонами шляхом підписання представниками Продавця і Покупця, які скріплено печатками обох сторін Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив на користь відповідача протягом жовтня-грудня 2012 природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 37 538,68 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 18-20).

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ, але з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 416,46 грн, 848,44 грн штрафу, 4,65 грн інфляційних та 94,14 грн 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 7.2 Договору №12/888-ТЕ-18 від 18.10.2012 передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи приписи наведених вище норм вимоги позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних є правомірними.

Згідно поданого розрахунку (а.с. 16-17) позивач нараховує відповідачу пеню в загальному розмірі 416,46 грн та 848,44 грн штрафу.

Розрахунок позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 848,44 грн, що є сумою простроченого платежу понад 30 днів за зобов'язаннями жовтня та грудня 2012, відповідає умовам Договору, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені і 3% річних, останній не врахував в нарахуваннях за зобов'язаннями грудня 2012 положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Також суд враховує, що оскільки в Договорі виконання грошового зобов'язання визначено до 14-го числа місяця, то останнім днем виконання такого зобов'язання є 13 число відповідного місяця. Прострочення оформлення окремих актів приймання-передачі газу не може змінювати конкретний строк оплати, визначений п. 6.1 договору, оскільки акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, а виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на несвоєчасне підписання позивачем акту за жовтень 2012. Матеріали справи свідчать про відсутність спору між сторонами щодо фактичних обсягів та строків щомісячної поставки газу .

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

- за зобов'язаннями грудня 2012:

за період з 15.01.2013 по 24.04.2013 (13 січня 2012 вихідний неділя) на суму простроченого платежу 9 795,42 грн: пеня в розмірі 402,55 грн, 3% річних в розмірі 80,51 грн.

Розрахунок позивача щодо нарахування пені та 3% річних в іншій частині є правильним.

Всього згідно наведеного вище розрахунку загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 466,64 грн та 3% річних - 93,33 грн.

Однак, позивач просить стягнути пеню в розмірі 416,46 грн, що є меншою від правильно розрахованої суми, а тому позовні вимоги є правомірними щодо стягнення зазначеної позивачем пені в загальному розмірі 416,46 грн.

Підстави для стягнення 3% річних в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Розглядаючи спір в частині стягнення інфляційних втрат господарський суд враховує норми статті 625 Цивільного кодексу України та лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 2 роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012).

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування інфляційних, господарський суд зазначає, що вказані нарахування здійснено позивачем на суму простроченої заборгованості в межах періоду, коли прострочення мало місце та з урахуванням фактичних днів, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Так, позивач просить стягнути інфляційні в розмірі 4,65 грн, які нараховано за грудень 2012 за прострочення платежу вартості газу, поставленого в жовтні 2012. Вказане зобов'язання було виконано відповідачем 20.12.2012, тобто після 15-го числа.

Разом з цим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що згідно зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу №12/888-ТЕ-18 від 18.10.2012 було прострочено Військовою частиною з незначним періодом та позивач не поніс ніяких збитків у зв'язку з вказаним простроченням. Крім того, відповідач зазначає, що Військова частина підтримує постійну бойову готовність з огляду на ситуацію, яка склалась в Україні.

Дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір пені до 200,00 грн та розмір штрафу до 400,00 грн враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що відповідач здійснює виконання специфічних функцій, повязаних із захистом обороноздатності держави.

Враховуючи важкий фінансовий стан Збройних сил України, а також те, що відповідачем погашено суму основного боргу, тоді як позивач не доводить понесення збитків внаслідок прострочення оплати, господарський суд вважає за можливе зменшити суму пені заявлену позивачем до стягнення.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 200,00 грн та штраф в розмірі 400,00 грн. У задоволені позову про стягнення пені та штрафу в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі викладеного, розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить: 93,33 грн 3% річних, 4,65 грн інфляційних втрат, 200,00 грн пені та 400,00 грн штрафу. Підстави для стягнення 3% річних, пені та штрафу в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, з огляду на положення наведеної норми та враховуючи пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (2800, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, ідентифікаційний код 14322859) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 93,33 грн 3% річних, 4,65 грн інфляційних втрат, 200,00 грн пені та 400,00 грн штрафу, а також 1377,18 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2017.

Суддя В.В.Тимошевська