Рішення № 64712988, 09.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/22849/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

про визнання правочину недійсним

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Данилевський О.М. (довіреність)

від відповідача: Дороніна О.М. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (відповідач) про визнання недійсним правочину з комерційного балансування обсягів природного газу у жовтні 2016 року, який ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" вважає вчиненим на користь ПАТ "Київгаз".

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю відомостей, зазначених в акті про надання послуг балансування обсягів природного газу №10-16-1512000736-БАЛАНС від 31.10.2016, у зв'язку із неузгодженням обсягу газу, прийнятого з мережі відповідача до мережі позивача, відсутність замовлень позивача на послуги із балансування. Також мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на недотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про небаланс, а також наявністю зауважень щодо розрахунку вартості послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження по справі № 910/22849/16 та призначено її до розгляду на 24.01.2017.

24.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

В судове засідання 24.01.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що у зв'язку із неврегулюванням позивачем негативного місячного небалансу в жовтні 2016 року в обсязі 261,822 тис. куб. м. у строк та в порядку, визначеними умовами договору та Кодексом газотранспортної системи, відповідач надав позивачу послуги балансування, про що було складено односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу №10-16-1512000736-БАЛАНС від 31.10.2016 на загальну суму 2 230 472,09 грн. та рахунок на оплату послуг балансування. Також відповідачем зазначено, що акт про надання послуг балансування обсягів природного газу є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції та містить відомості про господарську операцію - надання відповідачем послуг балансування позивачу в жовтні 2016 року в обсязі 261,822 тис. куб. м. вартістю 2 230 472,09 грн., а тому вимога позивача про визнання недійсним вказаного акту суперечить визначеним положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту прав та є втручанням в господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 розгляд справи № 910/22849/16 відкладено на 09.02.2017.

09.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо справи №910/14115/16 про визнання недійсним договору №1512000736 від 17.12.2015.

09.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідачем наведено заперечення щодо зупинення провадження у справі.

Представник позивача надав пояснення щодо розгляду справи №910/14115/16 про визнання недійсним договору №1512000736 від 17.12.2015, зазначив щодо можливості зупинення розгляду справи № 910/22849/16.

Представник відповідача надав пояснення щодо заперечень на зупинення провадження у справі.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.

За висновками суду, обставини, що встановлюються у справі №910/14115/16 не впливають та не можуть вплинути на подання і оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі.

З урахуванням наведеного, враховуючи характер спору у даній справі, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позов, проти позовних вимог заперечив.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 09.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" (відповідач, оператор) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (позивач, замовник) укладений договір №1512000736 транспортування газу, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а відповідач сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Договір набирає чинності з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, а умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року (п. 17.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що за цим договором замовнику можуть бути надані наступні послуги:

послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 договору).

Згідно із п. 2.7. договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Оператор, відповідно до п. 3.1. договору, зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.4. договору, послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу IX цього договору.

Відповідачем було складено та підписано зі своєї сторони акт №10-16-1512000736-БАЛАНС від 31.10.2016 надання послуг балансування природного газу за жовтень 2016 року на послуги балансування обсягів природного газу у загальній сумі у розмірі 2230472,09 грн.

Позивач, заявляючи вимоги про визнання недійсним правочину з комерційного балансування обсягів природного газу у жовтні 2016 року, посилається на невідповідність відомостей, зазначених в акті про надання послуг балансування обсягів природного газу №10-16-1512000736-БАЛАНС від 31.10.2016, у зв'язку із неузгодженням обсягу газу, прийнятого з мережі відповідача до мережі позивача, відсутність замовлень позивача на послуги із балансування, а також посилається на недотримання відповідачем порядку повідомлення позивача про небаланс та наявністю зауважень щодо розрахунку вартості послуг.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до положень п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи між позивачем та відповідачем укладено договір №1512000736 транспортування газу від 17.12.2015, у відповідності до якого сторони погодили, що за даним договором відповідач може надавати послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи, послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій та послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У договорі сторони визначили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

В пункті 5 глави 1 Розділу І Кодексу передбачено, що небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Відповідно до п. 1, п. 2 глави 3 розділу XIV Кодексу, оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Пунктом 4 глави 3 розділу XIV Кодексу передбачено, що у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць.

Відповідно до п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу, місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, при негативному місячному небалансі врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок надання послуг балансування.

Згідно із п. 1, п. 3, п. 4 глави 4 розділу XIV Кодекс, розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування.

Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Згідно із п. 9.4. договору, оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач 18.11.2016 листом вих. №15704/12 від 16.11.2016 направив позивачу односторонній акт №10-16-1512000736-БАЛАНС про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.10.2016 на загальну вартість таких послуг у розмірі 2230472,09 грн. Разом із вказаним актом відповідачем було направлено рахунок №10-16-1512000736-БАЛАНС та розрахунок вартості послуг балансування.

Як зазначено сторонами та вбачається із матеріалів справи, вказані документи, також попередньо були направлені відповідачем на електронну пошту позивача.

Про наявність негативного місячного небалансу газу у позивача в жовтні 2016 року свідчать наявні в матеріалах справи Звіт про розподіл фактичного об'єму природного газу ПАТ "Київгаз" за жовтень 2016 року та підписаний між сторонами акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016.

Позивачем в обґрунтування доводів про неузгодженість обсягу газу, прийнятого з мережі відповідача до мережі позивача надано попередній акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року від 11.11.2016, який направлявся на адресу відповідача листом від 11.11.2016 вих. 63087-09.

Згідно із п. п. 7.11. та 7.12. Технічної угоди №10-03-92 про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживачами від 04.05.2012, при виникненні суперечки між сторонами у визначенні кількості переданого газу на підставі показників приладів Трансгазу, складається попередній акт приймання-передачі. Після вирішення суперечки різниця, яка виникла, обраховується у кінцевому місячному акті приймання-передачі з обов'язковим додатком, де вказано причини, які призвели до необхідності корегування обсягів газу.

Сторона, яка не погоджується з визначенням добової чи місячної кількості поданого газу, заявляє про це іншій стороні протягом 10 днів з моменту оформлення акта або іншого офіційного документа, що підтверджує кількість поданого газу.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, між сторонами підписаний акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016, згідно із яким у жовтні 2016 року у мережі позивача передано 196030578 куб.м., для транспортування споживачам позивача - 193101664 куб.м.

Мотивованої відмови від підписання акту передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016, у відповідності до п. 11.3. договору, позивач відповідачу не надавав, вказаний акт підписав без зауважень та заперечень. Посилань на Технічну угоду №10-03-92 про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживачами від 04.05.2012 договір не містить.

За таких обставин, посилання позивача на неузгодження обсягу газу, прийнятого з мережі відповідача до мережі позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи позивача про те, що послуги із балансування не замовлялись позивачем, визнаються судом безпідставними, оскільки у договорі сторони передбачили, що відповідач надає позивачу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. Можливість надання таких послуг передбачена також Кодексом газотранспортної системи.

Також не підтверджені матеріалами справи посилання позивача на відсутність розрахунку послуг балансування, оскільки відповідачем разом із актом №10-16-1512000736-БАЛАНС про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.10.2016 було направлено розрахунок вартості послуг балансування. Про надання відповідачем розрахунку було зазначено і самим позивачем у своїх запереченнях до акту від 18.11.2016 вих. 2779/04.

Направлення відповідачем акту з електронної пошти, яка не зазначена у договорі не свідчить про необґрунтованість відомостей, які визначені в акті про надання послуг балансування обсягів природного газу.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин характеризується тим, що він є вольовим актом і воля сторін у правочині має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тобто на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оспорюваний позивачем акт №10-16-1512000736-БАЛАНС про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.10.2016 у розумінні договору та Кодексу газотранспортної системи є первинним документом, що містить відомості про надані відповідачем послуги балансування обсягів природного газу за наявності негативного місячного небалансу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

З урахуванням вищенаведених приписів законодавства, спірний акт про надання послуг балансування обсягів природного газу у жовтні 2016 року не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, оскільки його підписання не створює, не змінює та не припиняє прав та обов'язків у сторін договору, а тільки посвідчує факт здійснення послуги балансування обсягів природного газу за наявності негативного місячного небалансу.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2017 по справі № 911/1601/16.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Водночас, акти надання послуг є первинними документами, які підтверджують наявність чи відсутність фактів здійснення господарської операції, передачі однією стороною та прийняття іншою стороною послуг/робіт.

Акт №10-16-1512000736-БАЛАНС про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.10.2016 є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, надання послуг балансування.

Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оскільки такий акт підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Суд зазначає, що оцінка акту про надання послуг балансування обсягів природного газу від 31.10.2016 може бути надана у сукупності з іншими доказами під час розгляду справи в іншому позовному провадженні, зокрема про стягнення заборгованості.

Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлені судом обставини та оскільки предмет позову не відповідає способам захисту, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2017.

Суддя С.О. Турчин