Рішення № 64712873, 07.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017

Справа №910/23438/16

За позовом Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

Про стягнення 1 989,24 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – відповідач) про стягнення 1 989,24 грн. вартості нестачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.16. порушено провадження у справі № 910/23438/16 та призначено її до розгляду на 24.01.17.

В зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 07.02.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судове засідання 07.02.17. не з’явився, проте, через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі його повноваженого представника.

Відповідач в судове засідання 07.02.17. не з’явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе прийняти рішення у справі № 910/16873/16.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/234383/16.

В судовому засіданні 07.02.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

25.12.15. між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) було укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 1970/ДФ/10017, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до загальних положень Статуту Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" від 25.04.16. (протокол № 21), Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обов’язків Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідно до залізничної накладної № 45619152 від 10.07.16., відправником – ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ» надіслано залізничним транспортом вагон № 55113377 з вантажем "кокс доменний" загальною масою 41300 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

13.07.16. відповідач видав вантаж позивачу з комерційним актом № БН 726584/600 який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 55113377 в кількості 0,9 т. Відповідно до інформації, викладеної у комерційному акті, вагон прибув у технічному відношенні справний. Завантаження у вагон вище рівня бортів на 30-40 см шапкоподібне. Поверхня вантажу маркована. Маркуванням є шапка над рівнем бортів вагону. Над 7 люком ліворуч відносно руху поїзду наявне заглиблення 180см х 150см х 50см у глиб вагону. Маркування порушене. Переваження вантажу провадилось на 150 тонних електронних вагах з повним зупиненням вагону.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 1 989,24 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 45619152 від 10.07.16.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом БН 726584/600 від 13.07.16.

При складанні вказаного комерційного акту виявлено наступне: навантаження в вагоні вище рівня бортів на 30-40 см «шапкоподібне». Над 7 люком з лівої сторони по ходу потяга наявне поглиблення 180 см х 150 см х 50 см вглибину вагону, що відповідає супровідному акту загальної форми ст. Волноваха № 11269. В технічному відношенні справний.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За результатами переваження у вагоні № 55113377, згідно комерційному акту БН № 726584/600 від 13.07.16., недостача склала 900 кг.

Вага вантажу згідно з залізничною накладною № 45619152 та рахунком фактурою відправника вантажу № 1593-1 від 10.07.16. складає 41 300 кг.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

41300 кг х 1% (норма природної втрати) = 413 кг.

Фактично прибуло на адресу відповідача 40 400 кг.

Нестача 900 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 900-413=487 кг.

Вартість 1 тони становить 4 084,69 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі з урахуванням норм природної втрати: 0,487т х 4 084,69 грн. = 1989,24 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму 1 989,24 грн., оскільки залізницею всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 1 989 (одну тисячу дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 24 коп. - збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.17.

Суддя Т.М. Ващенко