Ухвала суду № 64710936, 08.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м.Львів № 876/8719/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавель Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинець» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в особі відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

22.10.2014 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в особі відділу Державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців про скасування запису та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив в проведені реєстраційних дій пов'язаних із внесенням змін щодо місцезнаходження ТзОВ «Гостинець».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 р. позов задоволено частково. Суд зобов'язав відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинець" за адресою: АДРЕСА_2. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю «Гостинець» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, постанову суду першої інстанції скасувати та в позові відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задовольняння виходячи з наступних підстав

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24216525 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 перебувають у приватній власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2004.

Відповідно до витягу з ЄДР № 19474813 місцезнаходженням юридичної особи ТзОВ «Гостинець» є адреса: АДРЕСА_2.

З метою визначення достовірності відомостей про місцезнаходження ТОВ «Гостинець» позивач звернувся із заявою від 16.07.2014 до ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області. Згідно з наявною у матеріалах справи відповіддю ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 19.08.2014 № Б-42/09-15-07-07/3968 в ході розгляду вказаної заяви працівниками оперативного управління ДПІ у м. Івано-Франківську не встановлено фактичного знаходження ТОВ «Гостинець» за адресою: АДРЕСА_2.

Податковий орган направив до державного реєстратора повідомлення від 18.08.2014 № 4512/9/09-15-1 8-02-036/2666 про відсутність юридичної особи ТОВ «Гостинець» за місцем знаходження для вжиття заходів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

На виконання норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Реєстраційною службою направлено ТзОВ «Гостинець» повідомлення від 18.08.2014 щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

На повідомлення Реєстраційної служби від 18.08.2014 ТОВ «Гостинець» надіслано реєстраційну картку форми 6 від 27.08.2014 про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

Водночас, на основі досліджених у судовому засіданні письмових доказів та пояснень сторін, що беруть участь у справі, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Гостинець» не знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Проте, фактичним місцезнаходженням ТОВ «Гостинець» є адреса: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шашкевича, буд. 1, кв. 19.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Гостинець» за адресою: АДРЕСА_2 відкрито поштову скриньку, а тому третя особа має можливість отримувати надіслану на цю адресу поштову кореспонденцію та відповідним чином реагувати на неї.

Відповідно до змісту частин 12-14 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, вимогами законодавства чітко передбачено порядок державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зокрема щодо її місцезнаходження, якого повинен дотримуватись відповідач як суб'єкт владних повноважень.

З врахуванням ст.ст. 17, 19, 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що в діях реєстраційної служби відсутні ознаки протиправності і станом на момент реєстрації відомості щодо третьої особи ТзОВ «Гостинець» внесено правомірно.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас, згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як видно з матеріалів справи, позивач 13.02.2004 р. за договором купівлі-продажу придбав в ЗАТ «Світлиця» правонаступником якого є ТзОВ «Гостинець» нежитлове приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» яке знаходиться по АДРЕСА_2. Даний договір оспорювався в судовому порядку на протязі десяти років.

Отже, зі змісту цього спору вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду адміністративної юрисдикції з метою захисту своїх майнових прав щодо користування та розпорядження будівлею, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, позивач вважає, що Реєстраційною службою як суб'єктом владних повноважень порушено його права та законні інтереси.

Колегія суддів вважає, що спір який виник між сторонами не є публічно-правовим, а випливає з цивільно-правових відносин і має вирішуватися судом за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у адміністративній справі слід закрити.

Як видно з матеріалів справи позивач фактично оскаржує правомірність знаходження ТзОВ «Гостинець» в нежитловому приміщенні за вищевказаною адресою власником якого він, а не фактичні адміністративно - управлінські функції державного реєстратора, який приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під поняттям публічно-правових відносин слід розуміти відносини, які складаються в процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування.

Системний аналіз ст.ст. 1,3,11,15,16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 15 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. 3 Конституції України дають підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

У постанові від 17 лютого 2015 року по справі №21-551а14 Верховний Суду України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформленні відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24 лютого 2015 (справа №21-34а15), від 16 грудня 2014 року (справа №21-544а14) від 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14), від 11 листопада 2014 року (справа №21-493а14), від 14 червня 2016 року (справа №21-41а16)

З урахуванням вимог ст.244-2 КАС України вказана позиція Верховного Суду України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.

Відповідно до п.1 ст. 157, ст. 203 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що спір який виник між сторонами не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі слід закрити оскільки, така справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та провадження у справі закрити.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинець» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.08.2016 р. у справі за № 809/3420/14 - скасувати.

Провадження у справі № 809/3420/14 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 13.02.2017 року.