Ухвала суду № 64710930, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року № 876/9864/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_3, управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_8 19.04.2016 звернувся в суд з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_3, управління державної реєстрації Львівської міської ради, в якому з урахуванням об'єднаних в одне провадження позовних заяв, просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 № 29229033 від 13.04.16 про скасування запису про право власності ОСОБА_3 на будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер № 29229709 від 13.04.16 стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_5 будівлі виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_7 скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 29229709 від 13.04.16 стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_5 будівлі виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса ОСОБА_7 № 29229033 від 13.04.16 про скасування запису про право власності ОСОБА_3 на будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса ОСОБА_7 № 29229709 від 13.04.16 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності за ОСОБА_5 на будівлю виробничого корпусу № 28 з реєстраційним номером 281696546101, загальною площею 4103 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що згідно положень ч. 2 ст. 26 Закону про державну реєстрацію, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Вказане свідчить про наявність законодавчих підстав в розумінні ч. 2 ст. 26 Закону для вчинення реєстраційної дії - прийняття рішення №29229033 від 13.04.2016 та скасування відповідного запису про право власності.

Апелянти звертають увагу на те, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 16.05.2015 визнано недійсним договір дарування об'єкта нерухомості від 30.12.2004, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відтак таке рішення суду є підставою для скасування запису про право власності на спірний об'єкт за ОСОБА_3 згідно ч. 4 п. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» незалежно від обтяження, зазначеного в п. 6 ч. 1 цієї статті.

Вказують, що відповідач, як державний реєстратор, не мала підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки вичерпний перелік таких підстав передбачений в ст. 24 Закону.

У судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційних скарг заперечили та просили залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 вимоги апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження по справі закрити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 13.04.2016 Приватним нотаріусом ОСОБА_7, прийнято рішення № 29229033 про скасування запису про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомості (будівлю виробничого корпусу №28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1).

Підставою для прийняття такого рішення була подана ОСОБА_5 заява з відповідними документами, зокрема: договір дарування № 7909 від 30.12.2004, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В.; копія ухвали Львівської міської ради № 1767 від 17.04.2008; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 2697 від 14.05.2003; технічний паспорт № 77 від 22.03.2010.

Крім цього, того ж дня Приватним нотаріусом ОСОБА_7 прийнято рішення № 29229709 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_5, яке прийняте на підставі відповідної заяви з долученими до неї документами.

Підставою для звернення ОСОБА_5 до Приватного нотаріуса ОСОБА_7 з заявами про проведення державної реєстрації прав стало рішення Франківського районного суду м.Львова від 16.07.2015 по справі № 465/6755/14-ц, яким частково задоволено позов ОСОБА_5, а саме визнано недійсним договір дарування, укладений 30.12.2004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судом також встановлено, що в провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, треті особи ТзОВ «Будівельна компанія «Севрус», ПП «Сколівські Бескиди» про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від 03.12.2014 у цій справі, в порядку забезпечення позову, накладено арешт на будівлю виробничого корпусу № 28, загальною площею 4103 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цей час належав на праві власності ОСОБА_3

Постановою відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 04.12.2014 було відкрито виконавче провадження по вказаній ухвалі та накладено арешт на об'єкт нерухомості. Відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.12.2014 державним реєстратором Бобик Н.П., що підтверджується наявною у справі інформаційною довідкою та не заперечується сторонами.

Таким чином, в державному реєстрі прав та їх обтяжень з 05.12.2014 та на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень було зареєстроване обтяження на спірний об'єкт нерухомості.

Таке обтяження зареєстроване за заявою та в інтересах ОСОБА_8, з метою забезпечення виконання можливого рішення суду по цивільній справі про стягнення на його користь коштів з ОСОБА_3

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень № 29229033 та № 29229709 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване обтяження на спірний об'єкт нерухомості, то вказані рішення прийняті відповідачем всупереч положенням п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Не обговорюючи вказаного вище висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає що спір у цій справі не є публічно-правовим і він не належить до юрисдикції адміністративних судів, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано природу спірних правовідносин, які виникли з укладеного цивільно-правового договору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою захисту своїх майнових прав та оспорюваних інтересів, які виникли із цивільно-правової угоди, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України., так як справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, неправильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення з порушенням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому таку слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати і провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 160, 196, 198 п. 4, 203 ч. 1, 205 ч. 1 п. 4, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі №813/1362/16 скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 14.02.2017 року.