Ухвала суду № 64710905, 06.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3884/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «КАРС» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про:

- визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 397 253,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС»;

- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «КАРС» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 397 253, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час звернення позивача до контролюючого органу із заявою № 85-дфс від 07.12.2015, сума бюджетного відшкодування не підтверджена, у відповідача не було законних підстав для складання відповідного висновку. Позовна вимога про стягнення коштів є неправильним способом захисту прав платника податків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «КАРС» 20.10.2015 подано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) у сумі 397 253 гривні.

Згідно пояснень позивача позивач дізнався про те, не потрапив до переліків платників податків, яким здійснено відшкодування ПДВ у листопаді та у грудні 2015 року згідно інформації з офіційного сайту Державної казначейської служби України http://treasury.gov.ua/.

Позивач звернувся з листом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві із проханням повідомити про результати розгляду заяви про повернення бюджетного відшкодування ПДВ.

Листом № 498/10/26-59-6-07 від 13.01.2016 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 397 253,00 грн, задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року (вх. ДПІ № 9215919972 від 20.10.2015). За результатами перевірки складено висновок про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2015 року № 356/26-59-28-01-09-30604733 від 11.11.2015 та встановлено доцільність проведення документальної позапланової виїзної перевірки достовірності декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.10. цієї ж норми Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. ( пункт 200.11. цієї ж норми ПК України).

Відповідно до пунктів 200.12, 200.13. ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з пунктом 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Застосовуючи вказані правові норми, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що за умови підтвердженого податковим органом у встановленому податковим кодексом порядку права позивача на бюджетне відшкодування, у відповідача відсутні правові підстави утриматись від надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Однак, в даному випадку, сума бюджетного відшкодування не підтверджена, тому у відповідача відсутні підстави для складання відповідного висновку.

Не мають будь-якого правового значення також і доводи щодо відсутності результатів камеральної перевірки податкової звітності у формі акту, оскільки бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування показників податкової звітності, необхідність перевірки яких встановлена за наслідками камерального заходу, а не від формальних обставин проведення такого контролю.

При цьому, суд першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування.

Кабінет Міністрів України постановою № 39 від 17.01.2011 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРС» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 13.02.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.