Ухвала суду № 64710146, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. № 876/9340/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій щодо перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 06.07.2016 звернувся в суд з адміністративним позовом Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у зарахуванні йому періоду роботи та заробітку при призначенні пенсії та зобов'язати відповідача зарахувати йому період роботи в радгоспі «Росія» в страховий стаж при призначенні пенсії та провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку за період з 15.08.1988 по 01.07.1993 з дня призначення.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано неправомірною відмову Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 15.08.1988 по 01.07.1993 та заробітку при призначенні пенсії. Зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в радгоспі «Росія» в страховий стаж при призначенні пенсії та провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу та заробітку за період з 15.08.1988 по 01.07.1993 з дня призначення.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги те, що робота за договором цивільно-правового характеру, підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Апелянт вказує, що період роботи з 01.01.1988 по 31.12.1991 року (1991 рік зарахований за фактичною тривалістю - 33 л/дні) позивачеві зараховано в стаж згідно довідки, виданої ЛАП «Снідавка». В радгоспі «Росія» позивач працював в цеху підсобних промислів по договору. Згідно ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаж роботи по договору зараховується за умови сплати організацією страхових внесків до пенсійного фонду. Однак, по копіях відомостей про заробітну плату за період роботи в радгоспі «Росія», які позивачем представлені за період з 1988 року по 1992 рік відображено тільки обсяг роботи, але не вказано заробіток та відрахування. Таким чином, вважає, що для зарахування до стажу період роботи з 1991 по 1993 року немає підстав.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в 2013році досяг пенсійного віку, а тому йому призначено пенсію за віком на загальних підставах.

Проте, період роботи з 15.08.1988 по 01.07.1993 відповідачем не враховано у його трудовий стаж, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування в стаж вказаного періоду роботи та отримав відповідь від 06.01.2016, де пенсійний фонд повідомив, що позивач працював радгоспі «Росія» в цеху підсобних промислів по договору, а оскільки в довідках за вказаного періоду відображено тільки обсяг роботи, але не вказано заробіток та відрахування, а тому немає підстав для зарахування до стажу періоду роботи з 1991 по 1993.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи свідчать про те, що в період з 15.08.1988 по 01.07.1993 позивач працював надомником в радгоспі «Росія» та отримував заробітну плату, що стверджується трудовою книжкою та іншими архівними документами, а тому позов є обґрунтованим. Відрахування із заробітної плати страхових внесків в Пенсійний фонд повинен був проводити колгосп, а не позивач.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно норми ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також містить норму, що саме трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а згідно з пунктом 3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно трудової книжки БТ-І №7541323 видно, що ОСОБА_1 з 15.08.1988 по 01.07.1993 працював надомником в радгоспі «Росія» (а.с.7-8).

Відповідно до архівного витягу з наказу №106 по радгоспу «Росія» ОСОБА_1 прийнято надомником в цех підсобних промислів з 15.08.1981 вирощуванням молодняка ВРХ по договору, згідно поданої заяви (а.с.11).

Згідно архівного витягу з протоколу №7 засідання правління Гвіздецької спілки селян (правонаступника радгоспу «Росія» ) від 24.06.1993 видно, що ОСОБА_1 звільнено з роботи (а.с.12).

Таким чином, враховуючи відомості трудової книжки та архівних довідок, наявних в матеріалах справи, що підтверджують стаж роботи позивача, а також долучені до матеріалів справи копії листів праці та виконаних робіт за 1988-1993 рр. свідчать про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в радгоспі «Росія», виконував відповідний обсяг роботи та отримував заробітну плату, а тому є достатні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з врахуванням періоду його роботи в радгоспі «Росія» з 15.08.1988 по 01.07.1993.

Згідно ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Територіальні органи Пенсійного фонду обчислюють страховий стаж відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У період роботи позивача обчислення страхового стажу здійснювалось на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент роботи позивача) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,- за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у зарахуванні до трудового стажу періоду роботи позивача з 15.08.1988 по 01.07.1993 на підставі боргу організації перед Пенсійним фондом України з виплати страхових, відповідач порушив право позивача на пенсійне забезпечення, яке передбачено Конституцією України.

Відтак колегія суддів приходить до висновку, що позивач не повинний нести відповідальність за порушення законодавства з боку страхувальника.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо відмови до зарахування стажу роботи з підстав невиконання або неналежного виконання обов'язків підприємством по сплаті страхових внесків.

Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що посилання відповідача на підстави неврахування при призначенні пенсії позивачу трудового стажу за період роботи в радгоспі «Росія» є необґрунтованим, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року у справі №347/1130/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І.Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 14.02.2017 року.