Ухвала суду № 64710112, 08.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 р.Справа № 820/3382/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/3382/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області

про визнання протиправними і скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0271702 від 25.05.2015 року та податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015 року, №0001561720, №0001551720 винесені Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки №2349/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 25.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 13.05.2015 по 22.05.2015 Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), результати якої оформлені актом перевірки № 2349/20-36-17-02-11/НОМЕР_1, на підставі якого 25 травня 2015 року прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0271702 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 5570,10 грн. та 08.06.2015 року прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0001561720, № 0001551720 про донарахування податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2531,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 2025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 506,25 грн.). Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ФОП ОСОБА_1 сплачені податки у вірному обсязі. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0271702 від 25.05.2015 року та податкові повідомлення-рішення №0001551720 від 08.06.2015 року, №0001561720 від 08.06.2015 року, винесені Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі акту перевірки №2349/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 від 25.05.2015 року.

Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не погодилась із таким рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ НОМЕР_1). На обліку як платник податків перебуває в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 09.11.2001 року за № 4629 (а.с.11-14).

Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Східна ОДПІ) на підставі направлень від 13.05.2015 року №832, 833, виданих Індустріальною ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області, наказу від 12.05.2015 року № 750, згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1, ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Результати перевірки оформлені актом від 25.05.2016 року за № 2349/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 (а.с.52-56).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пп. 168.1.1 п. 168. ст. 168 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, в частині оподаткування доходів виплачених найманим працівникам, за результатами перевірки встановлено заниження податку на доходи з фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2025,00 грн.; п. 6.2 ст. 6 І., п. 7.1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено суму єдиного внеску у розмірі 5570,1 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 5570,10 грн. від 25.05.2015 року № Ф-0271702 (а.с. 60) та податкові повідомлення - рішення від 08.06.2015 року за № 0001551720 про донарахування штрафу в сумі 557,01 грн. та №0001561720 від 08.06.2015 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2531,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 2025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 506,25 грн.) (а.с.61-62).

Не погодившись із вищезазначеними податковою вимогою про сплату боргу (недоїмки), податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015 №0001561720, №0001551720, вимога про сплату боргу від 25.05.2015 №Ф-0271702 винесені Індустріальною ОДПІ без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому скасуванню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Так, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктами 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з пунктом 177.7 статті 177 Податкового кодексу України фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Зі змісту зазначених норм колегія суддів приходить до висновку, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як податковий агент працівників - фізичних осіб, які перебувають з ним у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

При цьому, за приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

З акту перевірки від 25.05.2016 № 2379/20-36-17-02-11/НОМЕР_1 стосовно дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) встановлено порушення позивачем, а саме: нелегальне використання праці найманого працівника громадянина ОСОБА_2, з яким не укладено трудовий договір і, як наслідок, з виплачених неоформленій найманій фізичній особі доходів не утримано та не сплачено (не перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Також, до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надійшли письмові пояснення громадянина ОСОБА_2 від 19.05.2015 року, в яких зазначено, що гр. ОСОБА_2 працював за наймом водієм вантажного автомобіля у ФОП ОСОБА_1 протягом червня - вересня 2015 року без укладання трудового договору та отримав дохід за період з 01.06.2012 по 01.09.2012 13500 грн. (4500*3) (а.с.63-64).

З матеріалів справи, а саме з пояснювальної записки позивача від 15.05.2015 року вбачається, що підприємницька діяльність ним здійснюється на спрощеній системі. Працю найманих осіб не використовує і громадянин ОСОБА_2 в нього не працював (а.с. 59).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час перевірки Індустріальною ОДПІ фактично не виявлено використання позивачем праці найманих працівників без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів з виплатою таким працівникам доходів, доводи відповідача про виплату гр. ОСОБА_2 доходу позивачем без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджені жодними доказами у справі.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання відповідача на розписки, написані згідно з поясненнями гр. ОСОБА_2 про виплату йому заробітної плати, з огляду на те, що неможливо встановити, що дані документи складені позивачем, а також не містять прямих посилань на факти виплати гр. ОСОБА_2 заробітної плати ФОП ОСОБА_1

Крім того, перевіркою повноти відображення ФОП ОСОБА_1 за період перевірки встановлено заниження по гр. ОСОБА_2 суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок у сумі 5570,1 грн., чим порушено пункти 6.2 ст. 6, п.7.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

При цьому, згідно з частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 8 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином, роботодавець, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами.

Разом з тим, Індустріальною ОДПІ не доведено факту нарахування, виплати чи надання позивачем у 2012 році на користь будь-яких осіб, з якими позивачем не укладено трудові угоди або цивільно-правові угоди, заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", іншої винагороди.

Відповідачем не надано доказів використання ФОП ОСОБА_1 у 2012 році праці найманих працівників із виплатою їм доходу на суму 13500,00 грн. без укладення трудових угод чи цивільно-правових договорів, відтак відсутні підстави для нарахування та сплати ФОП ОСОБА_1 за червень - серпень 2012 року єдиного внеску в розмірі 5570,1 грн.

За несплату (неперерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішеннями Індустріальною ОДПІ від 08.06.2015 № 0001551720 до позивача застосовано штраф в розмірі 557,01 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній до 01.01.2015) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно заниження позивачем у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 5570,1 грн. Відтак, штрафні санкції в розмірі 557,01 грн. застосовані до позивача безпідставно та неправомірно.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 08.06.2015 №0001561720, №0001551720, вимога про сплату боргу від 25.05.2015 №Ф-0271702 винесені Індустріальною ОДПІ без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/3382/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2017 р.