Ухвала суду № 64709868, 09.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/377/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Укрвуглебуд" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ "Укрвуглебуд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог від 06.08.2015 №Ю-384-22, від 22.09.2015 №Ю-384-22.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу № Ю-384-22 від 06.08.2015, винесену Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві; визнано протиправною та скасовано вимогу № Ю-384-22 від 02.09.2015, винесену Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві в частині визначення ПрАТ "Укрвуглебуд" боргу з єдиного внеску в сумі 420480 грн.; відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, недоїмка по сплаті єдиного внеску у позивача виникла за період травень - грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року.

Позивачем було направлено платіжні доручення від 16.03.2015 № 24 про сплату єдиного внеску за період травень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року на загальну суму 420 480 грн. та від 16.03.2015 №25 про сплату штрафних санкцій та пені в сумі 105 914 грн. з розрахункового рахунку 26002039789801 належного позивачу відділенні 151 м. Димитрова АТ "Банк "Фінанси та Кредит", проте вказані кошти на відповідний рахунок в Державну казначейську службу України не надійшли.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач сплатив єдиний внесок в сумі 420480 грн. у визначений законодавством строк, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла з вини не з вини позивача, а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності по сплаті єдиного внеску, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкових вимог від 06.08.2015 - повністю, від 02.09.2015 в частині визначення недоїмки в сумі 420480 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Прийняття вищевказаного Указу Президента України зумовило початок проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України (частина території Луганської, Донецької і Харківської областей).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Місто Дружківка Донецької області знаходиться в зоні проведення АТО, відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відповідно до п.93 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону. Положенням ч. 1 п. 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідно до довідки ГУ статистики у Донецькій області від 16.05.2014 ПрАТ "Укрвуглебуд" було зареєстровано у м. Донецьку.

Так, сума заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску виникла за період, що передував до березня 2015 року, тобто коли позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів розташованому на території, де проводилась антитерористична операція (Державна податкова інспекція у м. Дружківка ГУ Міндоходів у Донецькій області), що і було вірно враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 п.94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону підставою для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Станом на час прийняття спірної вимоги антитерористична операція не закінчена, отже строк подання заяви вказаної у ч.2 п.94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону не настав.

Як зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин.

Як вже було зазначено, позивачем було направлено платіжні доручення від 16.03.2015 № 24 про сплату єдиного внеску за період травень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року на загальну суму 420 480 грн. та від 16.03.2015 №25 про сплату штрафних санкцій та пені в сумі 105 914 грн. з розрахункового рахунку 26002039789801 належного позивачу відділенні 151 м. Димитрова АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року у справі №К/800/18047/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.