Ухвала суду № 64709748, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12175/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Літвіної Н.М.,Коротких А.Ю.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.02.2015 №0000812202.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами вказаною перевірки контролюючим органом виявлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія» положень пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження товариством належної до сплати суми податку на додану вартість на 84 206,00 грн., у тому числі за липень 2014 року на 184 206,00 грн.

На підставі викладеного державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 21.01.2015 №47/26-54-22-02/32346759 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №0000812202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 230 258,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 184 206,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46 052,00 грн.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У силу підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено саме позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія», за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У той же час, положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

На підтвердження наявності у відповідача законодавчого обмеження на проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія» на підставі положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII останнім надано суду копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, згідно з якою обсяг доходу товариства за вказаний період становить 18 910 525,00 грн.

При цьому, вказана податкова декларація, у відповідності до наявної у матеріалах справи копії квитанції №2, доставлена до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 31.01.2015, тобто вже після проведення досліджуваної перевірки, оформленої актом від 21.01.2015 №47/26-54-22-02/32346759.

Крім того, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення (прийнятого за результатами перевірки) може бути лише неправильність його прийняття по суті, а не власне процедурні порушення, на чому наполягає представник позивача.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №21-25а10 від 24.12.2010 року, ухвалах Вищого адміністративного суду України №К/9991/9687/12 від 05.02.2014 року, №К/800/36909/13 від 27.11.2013 року.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про допущені контролюючим органом порушення, при призначені досліджуваної перевірки, спростовуються викладеним вище.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.0.12015 №47/26-54-22-02/32346759, встановлено, що висновки про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія» податку на додану вартість ґрунтуються на відсутності реальності вчинення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед».

Судом першої інстанції встановлено, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед» (постачальник) укладено договори поставки матеріалів від 02.04.2014 №02042014/КІ та від 03.04.2014 03042014/КІ, у відповідності до умов яких постачальник зобов'язується поставити покупцеві електротехнічні матеріали, кабельну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів поставки матеріалів від 02.04.2014 №02042014/КІ та від 03.04.2014 03042014/КІ, замовлень, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень.

У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період покладено податкову інформацію, яка надійшла від Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві листом від 22.09.2014 №1933/7/26-56-22-01-11 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед».

З урахуванням викладеного, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Натомість, аналіз взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед» свідчить, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія» контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, відповідачем не надано суду доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Приписами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач мав ділову мету, укладаючи вказані договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед», що підтверджується подальшою реалізацію придбаних товарів третім особам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Інвест Лімітед» - діяв як добросовісний платник.

При цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 №0000812202 прийнято не обґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Літвіна Н. М.

Коротких А. Ю.