Ухвала суду № 64709703, 13.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/24449/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Шелест С.Б., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13498779 від 03.06.2014 03:42:07 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13498781 від 03.06.2014 03:53:39, прийняте Приватним нотаріусом Київського міського нотаріальною округу Ковальчуком Сергієм Павловичем щодо заміни умов обтяження нерухомого майна: житлової квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Третя особа, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2007 року між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" було укладено іпотечний договір № 41/22/І22/07-СС, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою О.А., зареєстровано в реєстрі за № 2541. Предметом іпотеки є: житлова квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

03 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13498779, про внесення змін до запису про іпотеку 5874469 (спеціальний розділ), згідно якого іпотекодержателем належного ОСОБА_3 на праві приватної власності майна (житлової квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1) зазначено ПАТ "Дельта Банк" код ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36 Б.

При цьому підставою для винесення зазначеного рішення зазначено договір 41/22/07-СС від 16.07.2007р.

26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі по тексту - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі по тексту - покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1441.

Відповідно до пункту 2.1 вищезазначеного договору продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно пункту 2.3 договору купівлі-продажу від 26 червня 2013 року Права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати Права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі Прав вимоги.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу від 26 червня 2013 року передбачено визначення термінів та тлумачення.

Так, "Акт приймання-передачі Прав вимоги" означає письмовий акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична передача Прав вимоги від продавця до покупця.

Термін "Права вимоги" відповідно до пункту 1.1 договору від 26 червня 2013 року означає всі права вимоги продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі прав вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

"Договір забезпечення" означає кожний договір застави та/або договір поруки та/або іпотечний договір, якщо такі укладалися.

"Дата відступлення" означає дату підписання акту приймання-передачі прав вимоги.

"Іпотечний договір" означає кожний з іпотечних договорів, якщо такий укладався, з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), які зазначені в акті приймання-передачі прав вимоги.

"Кредитний договір" означає кожний договір про надання кредиту у будь-які формі між позичальником та продавцем у якості кредитора, зазначений у Додатку І (Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги), разом з усіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до нього (якщо такі є).

Відповідно до пункту 7.5. договору від 26 червня 2013 року всі додатки та договори про внесення змін (додаткові договори) до цього договору складають його невід'ємну частину. В якості додатку до цього договору додається перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, визначений як Додаток І.

Представником третьої особи додатку І та акту приймання - передачі надано не було, натомість було надано витяг з додатку, в якому датою укладення кредитного договору зазначено 16.07.2031р.

Таким чином ні відповідачем, ні третьою особою не було надано суду доказів отримання права вимоги до позивача, передбачених договором від 26.06.2013р.

Окрім того, 26 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., який посвідчував договір відступлення прав вимоги від 26 червня 2013 року, державну реєстрацію іпотеки та обтяження на підставі іпотеки не здійснено.

Заява про державну реєстрацію іпотеки та обтяження на підставі договору від 26 червня 2013 року подано не приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., а відповідачу.

Таким чином, в порушення положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та відповідного Порядку державна реєстрація прав на підставі договору відступлення прав вимоги від 26 червня 2013 року здійснено іншим приватним нотаріусом - відповідачем майже через рік після посвідчення відповідного договору на підставі якого такі права виникли.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до абзацу першого та другого частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно частини п'ятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Частиною сьомою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно частини другої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені випадки, при яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, а саме, у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Окрім того, відповідно до пункту 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно пункту 67 вищезазначеного Порядку для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Пунктом 74 вищезазначеного Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідачем не було надано жодних доказів отримання ним документів, достатніх для реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Втім, відповідачем не була доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень з урахуванням вимог встановлених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про наявність оскаржуваних рішень позивачу стало відомо 08 вересня 2015 року, а саме під час отримання копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, № 43491639, яку сформовано 08 вересня 2015 року.

Докази, які б спростовували вищезазначене твердження позивача, відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Беручи до уваги предмет спору у розглядуваній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов був поданий у межах строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя С.Б.Шелест

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Шелест С.Б.

Файдюк В.В.