Ухвала суду № 64709618, 09.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"09" лютого 2017 р. справа № П/811/707/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №П/811/707/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.06.2016 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2016 року №0001891200.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління держаної фіскальної служби у Кіровоградській області від 27 травня 2016 року, яким на товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» накладено штраф з податку на прибуток у сумі 451,70 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Від позивача до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, якими позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37015287), що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №791879 (а.с.13).

Відповідач - Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

26.05.2016 року Олександрійською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за І квартал 2016 року, за результатами якої 26.05.2016 року складено акт №000112 /11-26-12/ 38680853 (а.с.14).

Перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного зобов'язання по податку на прибуток, а саме: затримка склала 3 дні, а сума несвоєчасно сплаченого податку - 4517,0 грн. (а.с.14).

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 27.05.2016 року №0001891200, яким підприємству на підставі статті 126 ПК України визначено штрафну санкцію у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання в сумі 451,70 грн. (а.с.15).

Не погодившись з таким рішенням Олександрійської ОДПІ, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року сплачено у повному обсязі до граничного строку (20 травня 2016 року) відповідно до змісту платіжних доручень та визнання податковим органом наявності у платника податків переплати з цього ж податку за 2015 рік у сумі 6366 грн.. Товариство не допустило порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ТОВ «Торгова компанія «Елєгін» подало декларацію по податку на прибуток за 2015 рік 26.02.2016 року №9276134945 з від'ємним значенням (станом на 01.05.2016 року переплата склала -7867,05 грн.).

21.04.2016 року позивачем подано уточнюючу декларацію по податку на прибуток за 2015 рік із збільшенням від'ємного значення р.19 декларації на 4518 гр.. Однак, при заповненні декларації допущена помилка - не заповнено р.27- виправлення помилок. Таким чином переплата склала на 01.05.2016 року -27514,05 грн..

Крім того, 18.04.2016 року позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2016 року, якою визначив грошове зобов'язання в сумі 32031 грн. (а.с.27-29). Декларація прийнята податковим органом без застережень.

Таким чином, останнім днем подання звітності за І квартал 2016 року є 10 травня 2016 року, а останнім днем сплати податкового зобов'язання є 20 травня 2016 року.

В період з 29.01.2016 року по 19.05.2016 року позивач сплатив податок на прибуток за звітний період - І квартал 2016 року на загальну суму 25665 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.01.2016 року №884, від 29.03.2016 року №974, від 19.05.2016 року №1038 (а.с.40-42).

Отже, залишок несплаченого грошового зобов'язання станом на граничний строк сплати - 20.05.2016 року, становив 6366 грн..

23.05.2016 року позивач подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, якою зменшив грошове зобов'язання на 6366 грн. (а.с.23-26).

Уточнююча декларація прийнята податковим органом без застережень.

Згідно акта перевірки від 26.05.2016 року №000112/11-26-12/38680853, податковий орган зазначену уточнюючу декларацію за 2015 рік сприйняв як доказ сплати грошового зобов'язання з цього ж податку за цей же період (а.с.14).

За інформацією податкового органу, станом на день подання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2015 рік - 23.05.2016 року, позивач сплатив у повному обсязі грошове зобов'язання за цей же період відповідно до декларації від 26.02.2016 року (а.с.19-22, 78).

Проте, як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2016 року позивач кошти не сплачував (залишок у сумі 6366 грн.).

Податковий орган сприйняв уточнюючу декларацію з цього ж податку за 2015 рік як доказ сплати такого зобов'язання.

Подавши уточнюючу декларацію, якою зменшено грошове зобов'язання, позивач визнав, що допустив помилку не на свою користь.

Податковий орган, врахувавши її, як доказ сплати грошового зобов'язання наступного звітного періоду, визнав, що Товариство допустило згадану помилку, яка призвела до наявності переплати за 2015 рік з податку на прибуток у сумі 6366 грн..

Ця сума коштів зарахована податковим органом в рахунок погашення грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток за І квартал 2016 року.

Проте, грошове зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік відповідно до податкової декларації від 26 лютого 2016 року та платіжних доручень позивач сплатив до 20.05.2016 року.

Вказана обставина апелянтом не заперечується та не спростовується.

Таким чином, грошове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року сплачено позивачем у повному обсязі до 20.05.2016 року відповідно до змісту платіжних доручень та визнання податковим органом наявності у платника податків переплати з цього ж податку за 2015 рік у сумі 6366 грн..

Колегія суддів зазначає, що не можна вважати сплатою податкового зобов'язання виправлення позивачем 23.05.2016 року помилки в первісній уточнюючій декларації за 2015 рік (яка подана 21.04.2016 року), оскільки відображення заборгованості в уточнюючій декларації за 2015 рік стало наслідком не фактичної несплати самостійно визначених грошових зобов'язань, а методична помилка в заповненні податкової звітності, а тому таке виправлення помилки в уточнюючій декларації не знайшло коректного відображення в обліковій картці позивача.

За таких обставин позивачем не було допущено порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Позивачем грошове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року сплачено у повному обсязі до 20.05.2016 року, тобто у строк визначений ст.57 ПК України. Разом з тим, у зв'язку з помилкою в уточнюючій декларації від 21.04.2016 року за 2015 рік допущена помилка: не заповнено р.27 декларації -виправлення помилок.

Суд апеляційної інстанції вважає, що здійснення позивачем помилки під час заповнення уточнюючої декларації, яка в подальшому самостійно виправлена позивачем шляхом подання уточнюючої декларації 23.05.2016 року, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при заповненні декларації, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 126 Податкового Кодексу України, що передбачає відповідальність за несплату грошового зобов'язання (тобто бездіяльність).

Крім того, на думку колегії суддів, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений ст.57 ПК України, платник не вчиняв дії, спрямовані на перерахування коштів. А оскільки, як зазначалось вище, позивачем грошове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року сплачено у повному обсязі до 20.05.2016 року, то помилка під час заповнення уточнюючої декларації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату/несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2016 року №0001891200.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №П/811/707/16 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №П/811/707/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак