Постанова № 64709270, 08.02.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року справа № 823/2041/16

м. Черкаси

12 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі - Баклаженко Н.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Корнієнко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки в розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки виплати частини одноразової грошової допомоги з 06 листопада 2015 по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при звільненні позивача 06.11.2015 з органів МВС у запас через скорочення штатів з позивачем, всупереч чинному законодавству, відповідачем не проведений повний розрахунок щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 по справі №823/64/16. Вказана одноразова грошова допомога станом на час розгляду справи позивачу не виплачена, що на думку позивача має наслідок для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як це передбачено статтею 117 Кодексу законів про працю України. Враховуючи вищевикладене позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення, у яких зазначив, що Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не містять положень щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги та ними не визначено можливості застосування загального трудового законодавства до відносин, пов'язаних з виплатою середнього заробітку за час затримки виплати одноразового грошової допомоги.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 311 о/с капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції УГБ УМВС до п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення складає: календарна 13 років 06 місяців 12 днів, пільгова 16 років 03 місяці 25 днів. Згідно п. 10 постанови КМ України від 17.07.1992 №393 виплатити вихідну допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового утримання по вислузі - 13 років 06 місяців 12 днів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 по справі №823/64/16 за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2016 - адміністративний позов задоволено повністю: визнано бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08592537) щодо перерахунку ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби протиправною; зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (ідентифікаційний код 08592537) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплативши доплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вирішуючи спір по суті з оглядну на аргументацію сторін, суд зазначає, що відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Стаття 117 вказаного Кодексу передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Враховуючи, що спір про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні вирішено на користь позивача (постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 по справі №823/64/16), то позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за весь час затримки у виплаті одноразової допомоги при звільненні, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Як встановлено судом, грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи перед звільненням (06.11.2015) становило: у вересні 2015 року - 2650 грн. 65 коп., у жовтні 2015 року - 3800 грн. 03 коп., кількість відпрацьованих (робочих) днів за вересень-жовтень 2015 року - 44 дні.

З викладеного слідує, що середньоденна заробітна плата позивача становить 169 грн. 33 коп. (2650 грн. 65 коп. (вересень 2015 року) + 3800 грн. 03 коп. (жовтень 2015 року) / 44 (кількість відпрацьованих (робочих) днів) = 169 грн. 33 коп.), кількість робочих днів за час затримки (з 07.11.2015 по 08.02.2017) становить 311 днів, тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку позивачу при звільненні за період з 07.11.2015 по 08.02.2017 становить в сумі 52661 грн. 63 коп.

Разом з цим, як вбачається із постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 по справі №823/64/16, загальна сума одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача при звільненні повинна була становити 24702 грн. 08 коп., не доплачено позивачу одноразової грошової допомоги у сумі 7360 грн. 70 коп., однак враховуючи неістотність цієї суми відносно загального розміру одноразової грошової допомоги суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.

Так, загальна сума одноразової грошової допомоги позивача при звільненні повинна була становити 24702 грн. 08 коп., заборгованість відповідача перед позивачем щодо невиплаченої одноразової грошової допомоги становить у сумі 7360 грн. 70 коп., що становить 33,5% від загальна сума одноразової грошової допомоги та як встановлено судом, середній заробіток за весь час затримки розрахунку позивачу при звільненні за період з 07.11.2015 по 08.02.2017 становить в сумі 52661 грн. 63 коп., однак враховуючи принцип справедливості та співмірності з відповідача підлягають стягненню кошти в сумі 17641 грн. 65 коп., тобто 33,5% від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (49940 грн. 38 коп. х 33,5% = 17641 грн. 65 коп.).

Вказана правова позиція повністю узгоджується з постановою Верховного Суду України від 27.04.2016 по справі №6-113цс16.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2015 по 08.02.2017 в сумі 16730 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 03 коп.

Посилання представника відповідача на те, що Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не містять положень щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги та ними не визначено можливості застосування загального трудового законодавства до відносин, пов'язаних з виплатою середнього заробітку за час затримки виплати одноразового грошової допомоги - не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.

Так, норми Кодексу законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення міліцейських врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів міліції та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у пункті 2 частини другої Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства про працю» від 24.12.1999 № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

При цьому, суд зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наведені норми законодавства дають підставу для висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому суд дійшов висновку про застосування до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто норми ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається з матеріалів справи повний фактичний розрахунок станом на час розгляду справи з позивачем не проведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень статті 117 Кодексу законів про працю України лише за період з 07.11.2015 по 08.02.2017, тобто по день розгляду вказаної справи по суті.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2015 по 08.02.2017 в сумі 17641 (сімнадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 65 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 13 лютого 2017 року.