Постанова № 64709214, 13.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 лютого 2017 р. Справа №820/5660/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Коробки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ", в якому просить суд: - накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" (34473849) податковий борг у сумі 1314,61 грн., що знаходяться в банках платника податків.

В обґрунтування позову зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" має податковий борг перед бюджетом України у сумі 1314,61 грн., який виник на підставі несплати податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням №0000251510 від 01.02.2016 року. Підставою звернення до суду є наявність у відповідача податкового боргу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до норм процесуального законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" знаходиться на обліку як платник податків в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Позивач зазначає, що податковий борг відповідача виник на підставі нарахувань за податковим повідомленням - рішенням №0000251510 від 01.02.2016 року з податку на додану вартість, на підставі акту перевірки №176/20-33-15-01-08/34473849 від 19.01.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою виконання вимог Податкового кодексу України, не були направлені запити відповідним установам щодо наявності у відповідача майна.

На підставі викладеного контролюючий орган з посиланням на положення п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України звернувся до суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платників податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений, здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.59.1 ст.59 ПК України - у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом 22.02.2016 року було винесено податкову вимогу №5366-23 на суму податкового боргу 1314,61 грн., яка була направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою 03.03.2016 року.

Відповідно до п.59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Позивачем, на підтвердження існування податкового боргу, надано зворотній бік облікової картки платника податків, яку суд вважає належним та допустимим доказом наявності у відповідача податкової заборгованості.

Разом з тим суд зазначає, що підстави та порядок накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачені положеннями п.п. 20.1.33. п.20.1 ст. 20 та ст.94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 20.1.33. п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Реалізація права контролюючого органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Відповідно до п. 94.1 та п. 94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин

Суд зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування арешту коштів на рахунках платника. Арешт коштів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Приписи Податкового кодексу України містять чіткий перелік обставин, за яких треба застосовувати адміністративний арешт.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.33, п. 20.1. ст. 20 ПК України надає право контролюючому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 ПК України.

Суд зауважує, що зі змісту вказаних вище норм та з матеріалів справи, виявлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки контролюючим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" про накладення арешту на кошти - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2017 року.

Суддя Полях Н.А.