Постанова № 64709071, 08.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7079/11Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представника позивача - Кулія В.М.,

прокурора - Вороненка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Публічного акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос"до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області за участю: про Прокурора Полтавської області скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" звернулось (далі за текстом - позивач, ВАТ "БК "Букрос") до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області (далі за текстом - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000442301/0, № 0000652306, № 0000571702/0 від 15 березня 2011 року, № 0001262301 від 06 червня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність податкових повідомлень-рішень оскільки в ході перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачеві надані всі документи, які свідчать про дотримання ВАТ "БК "Букрос" вимог пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні; документи, складені на підтвердження видачі коштів підзвітній особі ОСОБА_2 в перевіреному періоді, оформлені належним чином. Вказував на відсутність в оборотно-сальдових відомостях станом на дату проведення перевірки кредиторської заборгованості за відображеними в акті підприємствами, що пов'язано зі спливом трирічного строку позовної давності, а тому обставини, викладені в акті перевірки № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року, не відповідають дійсності. Крім того, наголошував на безпідставності застосування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України. Також пояснив обґрунтованість включення до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми у розмірі 186060,36 грн, витраченої на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_3, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Факт невключення до декларацій з податку на прибуток І кварталу 2009 року-ІІІ кварталу 2010 року висновків попередньої перевірки представником відповідача не спростовувався, проте, останній висловив незгоду з ними.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 року здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області; постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 справу № 2а-1670/7079/11 прийнято до провадження.

У судовому засіданні 05 липня 2016 року замінено позивача з Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на - Публічне акціонерне товариство Бурова компанія "Букрос" (далі за текстом - ПАТ БК "Букрос").

Представник ПАТ БК "Букрос" у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2016 у даній справі висновки суду касаційної інстанції наступні.

Так, Вищим адміністративним судом України зазначено, що:

- під час надання правової оцінки спірним податковим повідомленням-рішенням судами не перевірено факт додержання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614, в частині забезпечення достовірності, повноти інформації, відповідності приписам чинного законодавства звітних підтвердних документів, відомості яких вплинули на формування витрат підприємства та визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету, в охопленому перевіркою періоді. Зокрема, суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи звертався представник податкового органу до позивача із запитом щодо забезпечення перекладу звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою у відповідності до положень підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не надали належної оцінки поданим позивачем доказам, а також не встановили, чи були дотримані позивачем вимоги Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо нарахування та утримання з виплачених позивачем доходів податку з доходів фізичних осіб (щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2);

- суду належить перевірити правомірність адміністративно-господарських санкцій, застосованих контролюючим органом на підставі положень статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності;

- надаючи правову оцінку формуванню валових витрат позивача, суду належить перевірити обставини щодо дотримання позивачем встановленого порядку підтвердження витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з ВАТ "БК "Букрос" або є членами керівних органів платника податку;

- при визначенні валових витрат позивача у спірних податкових періодах належить перевірити договори, первинні бухгалтерські документи та встановити, чи набула заборгованість позивача перед ТОВ "Валком ЛТД" (330155,33 грн), ТОВ "Букрос-гео" (120584,32 грн), ТОВ Фірма "Венданта ЛТД" (784767,05 грн), ПП "Гарант плюс" (1681100,00 грн), "Полюс" (127000,00 грн), ТОВ "Донметсплав" (1414355,50 грн), ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт" (46438,07 грн), ТОВ "Тритон ЛТД" (27085,00 грн), ФОП ОСОБА_6 (12382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3490381,00 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП "Санабель ЕКС" (1332363,12 грн), Підприємством "АОММ Компані" (600778,00 грн) статусу кредиторської. При цьому необхідно визначити коло кредиторів, визнаних у порядку, передбаченому законом, а також частину кредиторських вимог позивача, визнану на підставі ухвал господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 про визнання ВАТ "БК "Букрос" банкрутом;

- при вирішенні справи судам необхідно надати правову оцінку доводам контролюючого органу про необхідність врахування та відображення в бухгалтерському обліку позивача висновків акта перевірки від 22 квітня 2009 року № 884/23-8/00143136 за умови неприйняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток;

- перевірити, чи належним чином позивач виконував обов'язки податкового агента зі сплати податку на доходи фізичних осіб під час виплати оподатковуваного доходу приватним нотаріусам за вчинення ними нотаріальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, у період із 27 грудня 2010 року по 22 лютого 2011 року (термін проведення перевірки продовжувався на 10 робочих днів згідно з наказом ДПІ у м. Полтаві № 579 від 07 лютого 2011) ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ВАТ "БК "Букрос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами перевірки складено акт № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року /том 1 а.с. 12-83/, в якому відображені порушення:

- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4271296,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 1142459,00 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2010 року в сумі 1062153,00 грн, півріччя 2010 року в сумі 1071305 грн, в тому числі - 9152,00 грн, ІІІ квартал 2010 року в сумі 1142459,00 грн, в т.ч. з квартал 2010 року - 71154 грн;

- пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон щодо проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 197828,36 грн;

- підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 28400,22 грн, в тому числі, за період 2009 року - 5514,46 грн, 2010 року - 22885,76 грн.

На підставі акта перевірки № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2011 року:

- № 0000652306 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, та пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1995 року № 59, у розмірі 197828,36 грн /том 1 а.с. 89/;

- № 0000442301/0 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1428073,75 грн, в тому числі, за основним платежем - 1142459,00 грн, за штрафними санкціями - 285614,75 грн /том 1 а.с. 90/;

- № 0000571702/0 про донарахування податку з доходів найманих працівників в сумі 35500,28 грн, в тому числі, за основним платежем - 28400,22 грн, за штрафними санкціями - 7100,06 грн /том 1 а.с. 91/.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги ВАТ "БК "Букрос" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій) - без змін.

Також за результатами адміністративного оскарження, у зв'язку з виявленням арифметичної помилки при підрахунку суми завищених витрат на 34338,00 грн (І квартал 2010 року), ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262301 від 06 червня 2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10730,63 грн, в тому числі, за основним платежем - 8584,50 грн, за штрафними санкціями - 2146,13 грн /том 1 а.с.93/.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000652306 від 15 березня 2011 року, суд виходить з наступного.

В акті перевірки /том 1 а.с. 51-52/ відображено порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, пунктів 1.4, 1.5, 1.15 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13 березня 1995 року № 59, а саме: проведення готівкових розрахунків на загальну суму 197828,36 грн без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, до авансових звітів додані документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пунктом 7.39 Глави 7 Положення під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.41 Глави 7 Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Згідно з актом № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року під час перевірки встановлено, що ВКО юридичній особі 23 липня 2009 року видано під звіт 10000,00 грн (до звіту не додано розрахункового документа); ОСОБА_4 17 грудня 2009 року видано під звіт 785,00 грн, 24 грудня 2009 року - 400,00 грн та 08 січня 2010 року - 455,00 грн (до звіту додано товарний чек юридичної особи без реквізитів); ОСОБА_7 23 грудня 2009 року видано 110,00 грн (до звіту додано товарний чек юридичної особи без реквізитів), ОСОБА_1. 28 липня 2010 року видано 18,00 грн (до звіту не додано розрахункового документа).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання приписів цієї норми було прийняте Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614, у пункті 3.2 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

У матеріалах справи містяться товарні чеки магазину "Автозапчастини" б/н від 24.12.2009 на суму 400 грн та від 08.01.2010 на суму 455 грн /том 2 а.с.237, 242/, які не містять обов'язкових реквізитів продавця, а тому не приймаються судом до уваги в якості платіжних документів, що підтверджують сплату покупцем готівкових коштів.

Отже, на вимогу суду позивач не забезпечив надання платіжних документів на підтвердження сплати готівкових коштів підзвітними особами, які б спростовували висновки контролюючого органа.

Крім того, у ході судового розгляду справи представником позивача не заперечувалась відсутність платіжних документів, які б підтверджували витрати в сумі 11768,00 грн, понесені підзвітними особами - ВКО юридичною особою, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні щодо проведення розрахунків на суму 11768,00 грн без подання одержувачем коштів (ВКО юридичної особи, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_1.) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів.

Водночас, представником позивача зазначено про надання в ході перевірки та процедури адміністративного оскарження доказів, які свідчать про дотримання вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, щодо видачі підзвітній особі ОСОБА_2 коштів на відрядження в загальному розмірі 186060,36 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено такі документи: посвідчення про відрядження від 05 жовтня 2009 року, від 24 грудня 2009 року /том 2 а.с. 15-16/, звіти про відрядження № 1550 від 03 листопада 2009 року, № 430 від 05 лютого 2010 року /том 2 а.с. 18-19/, електронний квиток від 26 грудня 2009 року, квитанції, чеки /том 2 а.с. 21-29/, квиток /том 2 а.с. 30-31/, квитанції /том 2 а.с. 32-34/, електронний квиток /том 2 а.с. 100-101/, чеки /том 2 а.с. 102-107/, квитанція про сплату штрафу за зміну дати вилиту /том 2 а.с. 108-109/, електронний квиток /том 2 а.с. 110-112/, ксерокопію закордонного паспорту ОСОБА_2 /том 2 а.с. 184-193, 230/, протокол засідання спостережної ради ВАТ БК "Букрос" № 12/09 від 27 серпня 2009 року /том 2 а.с. 194-195/, запрошення на подання заявок для участі у тендері /том 2 а.с. 200-212/, наказ про продовження відрядження /том 2 а.с. 231/, розрахунок добових по звіту /том 3 а.с. 84-85/, квитки на поїзд на 03 лютого 2010 року за маршрутом Київ - Полтава /том 2 а.с. 218/.

Дослідивши надані документи, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. У межах строків, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" для подання звіту про використання коштів, наданих на відрядження, керівник підприємства (у разі відсутності - його заступник) зобов'язаний прийняти рішення щодо затвердження цього звіту. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом про використання коштів, наданих на відрядження, подаються документи (в оригіналі), що підтверджують вартість оплачених витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком). У разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, до звіту також додаються завірені відділом кадрів або головним бухгалтером ксерокопії сторінок закордонного паспорта чи документа, що його замінює, з прізвищем відрядженого працівника, відмітками про перетин кордону і візою країни відрядження (у разі відрядження до країн, з якими встановлено візовий режим).

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються

Дослідивши зміст долучених до матеріалів справи документів, з метою встановлення їх відповідності вимогам вищевказаних правових норм та достатності для підтвердження обґрунтованості позиції позивача, судом з'ясовано наступне.

На неодноразову вимогу суду позивачем не надано суду документів, які посвідчують проїзд Валі Мароофа Мухамеда за маршрутом м. Полтава - м. Київ та у зворотному напрямку, після перельоту з ОСОБА_6, що вказує на неповноту інформації щодо правильності виплати добових за перебування у відрядженні на території України /том 3 а.с. 84-85/.

Датою початку відрядження ОСОБА_2 до ОСОБА_6 у посвідченні про відрядження від 24 грудня 2009 року вказано 25 грудня 2009 року /том 2 а.с. 16, том 3 а.с. 84/, проте, виліт з м. Бориспіль до ОСОБА_6 згідно з авіаквитком /том 2 а.с. 21/ здійснено лише 28 грудня 2009 року.

Датою зворотного прибуття до м. Києва є 02 лютого 2010 року, при цьому, надані суду документи свідчать про те, що відрядження закінчено 05 лютого 2010 року.

Проте у проїзному документі № 429184 /том 2 а.с. 218/ на проїзд за маршрутом Київ - Полтава зазначено дату прибуття до м. Полтави 03 лютого 2010 року.

Отже, у підтверджуючих документах мають місце невідповідності та неточності, що у свою чергу ставить під сумнів їх достовірність.

ПАТ "БК "Букрос" не надано суду всіх документів, які зазначені у звітах про відрядження, а саме: у звіті № 430 - документи під порядковими номерами 2, 6, 9 11, у звіті № 1550 - документи під порядковими номерами 1, 2, 5, замість них надані інші.

При цьому, перелік та зміст наданих документів містять розбіжності з даними звітів. Так, на підставі квитка за порядковим номером 10 у звіті № 430 ОСОБА_2 виплачено 288,88 грн /том 2 а.с. 19/, проте, вартість цього квитка становить 144,44 грн /том 2 а.с. 218/; на підставі квитка за порядковим номером 7 у звіті № 1550 видано 8834,20 грн /а.с. том 2 а.с. 18/, проте, його вартість складає 8673,20 грн /том 2 а.с. 101/.

Крім того, у документах, які оформлені як переклад документів, долучених до звітів про відрядження, не зазначено дати видачі чеків та квитанцій, що вказує на їх неналежне оформлення та неможливість співвіднести зі змістом інших письмових доказів /том 2 а.с. 25, 29/.

Станом на дату проведення перевірки та процедури адміністративного оскарження позивачем контролюючому органу не надано перекладу підтверджуючих документів на українську мову, а деякі з долучених до справи документів залишились не перекладеними з арабської мови і на дату розгляду справи судом.

Надання ревізору деяких документів, оформлених іноземною мовою, пояснювалось невиконанням ДПІ у м. Полтаві приписів підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким за запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Судом встановлено, що представник податкового органу в ході проведення перевірки до позивача із запитом щодо забезпечення перекладу звітних та підтверджуючих документів, складених іноземною мовою, не звертався.

Водночас, зазначені обставини не звільняють ПАТ "БК "Букрос" від обов'язку забезпечити переклад підтверджуючих витрати підзвітної особи документів на державну мову з метою використання останніх для формування показників бухгалтерського обліку.

Представлення суду завіреної ксерокопії паспорта ОСОБА_2 не спростовує допущення позивачем порушення вищевказаних норм під час перевірки.

Отже, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правомірність висновків ДПІ у м. Полтаві щодо недотримання ПАТ "БК "Букрос" вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 13 березня 1998 року № 59.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Посилання представника позивача на порушення ДПІ у м. Полтаві строків застосування штрафних санкцій, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, є безпідставними, оскільки згідно з частиною другою цієї статті (у редакції, що діяла станом на дату винесення податкових повідомлень-рішень) її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Зважаючи на викладене вище, суд не вбачає підстав для скасування податкового-повідомлення рішення № 0000652306 від 15 березня 2011 року.

Перевіряючи правомірність податкових повідомлень-рішень № 0000442301/0 від 15 березня 2011 року, № 0001262301 від 06 червня 2011 року, суд виходить з наступного.

Згідно з висновками акта перевірки № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року позивачем допущено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 4271296,00 грн та заниження податку на прибуток в сумі 1142459,00 грн.

У ході адміністративного оскарження ДПА у Полтавській області виявлено помилки при підрахунку суми завищених витрат на 34338,00 (І квартал 2010 року), що зумовило донарахування зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 10730,63 грн, в тому числі, за основним платежем - 8584,50 грн, за штрафними санкціями 2146,13 грн /том 1 а.с. 120-131/.

Судом з'ясовано, що висновки акта перевірки ґрунтуються на встановлених під час перевірки наступних порушень:

1. Позивачем у рядку 02 "Коригування валових доходів" декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не відображено прострочену кредиторську заборгованість у загальному розмірі 8569996,00 грн по ТОВ "Валком ЛТД" (330155,33 грн), ТОВ "Букрос-гео" (120584,32 грн), ТОВ Фірма "Венданта ЛТД" (784767,05 грн), ПП "Гарант плюс" (1681100,00 грн), "Полюс" (127000,00 грн), ТОВ "Донметсплав" (14355,50 грн), ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт" (46438,07 грн), ТОВ "Тритон ЛТД" (27085,00 грн), ФОП ОСОБА_6 (12382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3490381,04 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП "Санабель ЕКС" (1332363,12 грн), Підприємством "АОММ Компані" (600778,00 грн) /том 1 а.с. 18/.

2. У ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року ВАТ "БК "Букрос" включено до складу валових витрат (рядок 04.13 декларацій з податку на прибуток) суму в розмірі 186205,00 грн, витрачену на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_3 за відсутності підтверджуючих документів (документи надані на арабській мові без перекладу) та доказів зв'язку такого відрядження з основною діяльністю цього платника податку (зовнішньоекономічні договори (контракти) з Іраком за період перевірки не надані) /том 1 а.с. 25-26/.

3. Позивачем не відображено в податковій звітності за І квартал 2009 року - ІІІ квартал 2010 року висновків попередньої перевірки, які викладені в акті від 22 квітня 2009 № 884/23-8/00143136 про результати невиїзної документальної перевірки ВАТ "БК "Букрос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, де платнику визначено завищення від'ємного значення у розмірі 596344,00 грн (декларація в цілому за 2008 рік) /том 1 а.с. 23-24/.

Оцінюючи вмотивованість позиції кожної зі сторін щодо висновків акта перевірки № 1366/23-2/00143136 від 28 лютого 2011 року в частині невідображення позивачем у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року простроченої кредиторської заборгованості в сумі 8569996,00 грн, суд виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у пункті 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзаців 2, 5 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 1.25 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійною є заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна.

Судом встановлено, що позивачем у порушення вимог указаних норм у рядку 02 "Коригування валових доходів" декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року не відображено прострочену кредиторську заборгованість у сумі 8569996,00 грн, яка відноситься до безповоротної фінансової допомоги, по підприємствах: ТОВ "Валком ЛТД" (330155,33 грн), ТОВ "Букрос-гео" (120584,32 грн), ТОВ Фірма "Венданта ЛТД" (784767,05 грн), ПП "Гарант плюс" (1681100,00 грн), "Полюс" (127000,00 грн), ТОВ "Донметсплав" (14355,50 грн), ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт" (46438,07 грн), ТОВ "Тритон ЛТД" (27085,00 грн), ФОП ОСОБА_6 (12382,00 грн), Корпорація Канія інвестментс лімітед (3490381,04 грн), Роде-експлтрейш Техно (2606,31 грн), ПП "Санабель ЕКС" (1332363,12 грн), Підприємством "АОММ Компані" (600778,00 грн).

При цьому, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтepеcy.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, за відсутності факту стягнення заборгованості за товари (роботи/ послуги) до кінця строку позовної давності, визначеної ЦК України, остання набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення строку для судового стягнення коштів за отримані ТМЦ.

Проти того, що заборгованість є простроченою представники сторін заперечень не висловлювали.

Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду даної справи судом неодноразово були витребувані докази на підтвердження обґрунтованості формування кредиторської заборгованості, однак позивачем окреслені вимоги суду не виконані, так само суду не надано і доказів на підтвердження звернення позивача до суду з метою стягнення існуючої кредиторської заборгованості з контрагентів, що зумовлює висновок про те, що ПАТ "БК "Букрос" заходи на погашення кредиторської заборгованості не вживались.

Крім того, на вимогу суду позивачем не забезпечено надання первинних документів на підтвердження дати виникнення та розміру кредиторської заборгованості кожного з контрагентів, що унеможливлює встановлення судом часу набуття такою заборгованістю статусу безповоротної фінансової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача не надав обґрунтованих пояснень з приводу причин невключення кредиторської заборгованості до податкових декларацій з податку на прибуток упродовж 2005-2010 років.

За таких обставин, зважаючи на відображення в бухгалтерському обліку позивача заборгованості по субрахунку 631 "Рoзрахунки з вітчизняними постачальниками" в розмірі 8569996,00 грн, факт невключення ВАТ "БК "Букрос" зазначеної вище суми до рядка 02.3 "Врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості" податкової декларації з податку на прибуток у 2005-2010 роках судом визнається неправомірним.

З'ясовуючи питання щодо розгляду справи про банкрутство ВАТ "БК "Букрос" та визнання частини кредиторських вимог, суд зазначає про таке.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року у справі № 18/257 частково визнано грошові вимоги ТОВ "Букрос-ГЕО" в сумі 112806,07 грн, ТОВ "Венданта ЛТД" на суму 792031,00 грн, при цьому частина вимог кредиторів ("АОММ Компані" та ТОВ "ТВК Крайт") заявлена після закінчення 30-денного строку для їх подання, а тому не розглядалась судом; вимоги ПП "Санабель ЕКС" не підлягали розгляду, оскільки підприємство припинило діяльність, як юридична особа; у визнанні вимог Корпорації Канія інвестментс відмовлено.

Таким чином, проаналізувавши зміст вищевказаної ухвали, відмова суду у визнанні кредиторських вимог не пов'язана з відсутністю господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, а отже, встановлені господарським судом Полтавської області обставини не спростовують факту отримання доходу позивачем від здійснення господарських операцій з "Букрос-ГЕО", ТОВ Фірма "Венданта ЛТД", Корпорація Канія інвестментс лімітед, ПП "Санабель ЕКС", Підприємством "АОММ Компані".

Належить зауважити, що господарські операції позивача з Роде-експлтрейш Техно, ТОВ "Валком ЛТД", ТОВ ПП "Гарант плюс", "Полюс", ТОВ "Донметсплав", ТОВ "Торговий дім "Полтаванафтопродукт", ТОВ "Тритон ЛТД", ФОП ОСОБА_6 у межах розгляду справи про банкрутство ВАТ "БК "Букрос" господарським судом не досліджувались, а тому не знайшли свого відображення в ухвалі господарського суду Полтавської області від 22-24 жовтня 2008 року.

Висновки акта перевірки про безпідставне включення ВАТ "БК "Букрос" у ІV кварталі 2009 року та І кварталі 2010 року до складу валових витрат (рядок 04.13 декларацій з податку на прибуток) суму у розмірі 186205,00 грн, витрачену на відрядження голови правління цього товариства ОСОБА_2, суд вважає обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з положеннями підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні. Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку. Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку. За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Під час надання правової оцінки податковому повідомленню-рішенню від 15 березня 2011 року № 0000652306, судом встановлено обставини щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували обґрунтованість віднесення 186205,00 грн до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за ІV квартал 2009 року, І квартал 2010 року та дотримання приписів вказаних правових норм, а отже - вказані витрати судом не визнано такими, що належним чином підтверджені документально.

При цьому, судом також взято до уваги ненадання позивачем доказів зв'язку відрядження голови правління ОСОБА_2 до ОСОБА_6 з господарською діяльністю ВАТ "БК "Букрос" (документів про участь у переговорах, конференціях; про відкриття філій та їх функціонування; копій договорів), незважаючи на їх неодноразове витребування судом. Натомість, аналіз підтверджуючих документів, наданих вищевказаною підзвітною особою на підтвердження своїх витрат під час перебування у відрядженні, свідчить, що кошти підприємства витрачались ОСОБА_2 переважно на придбання комплектуючих до комп'ютерної техніки (картриджі), що не становило основної мети відрядження зазначеної особи.

Досліджуючи питання невідображення позивачем у деклараціях з податку на прибуток І кварталу 2009 року - ІІІ кварталу 2010 року висновків попередньої перевірки, які викладені в акті від 22 квітня 2009 року № 884/23-8/00143136, суд виходить з наступного.

Судом з'ясовано, що в період із 10 березня 2009 року по 17 квітня 2009 року ДПІ у м. Полтаві проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ "БК "Букрос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 884/23-8/00143136 від 22 квітня 2009 року /том 1 а.с. 192-250/, в якому відображено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.9 пункту 5.4, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено витрати на оплату праці та від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 428095,00 грн (додатки 4 - 5 до акту перевірки - том 3 а.с. 110 - 114); підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.4 декларацій "сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування" за період із 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 168249,00 грн (додаток 6 до акту перевірки - том 3 а.с. 108-109).

На переконання контролюючого органа, на завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 428095,00 грн /том 1 а.с. 204-206/ вплинуло віднесення позивачем до валових витрат: 1) витрати на оплату лікарняних листів та інших виплат, що здійснюються за рахунок фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в сумі 96179,00 грн; 2) витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податків та не підтверджених розрахунковими та платіжними документами в сумі 3773,00 грн; 3) витрати на оплату праці працівникам баз відпочинку "Маяк", "Білий парус", "Сагайдак", що належать підприємству, у сумі 328143,00 грн.

Завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.4 "сума страхового збору (внесків) до фондів загальнообов'язкового страхування" за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 168249,00 грн зумовлено безпідставним включенням зборів на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування, нарахованих на заробітну плату працівників, що забезпечують утримання та охорону об'єктів соціальної інфраструктури баз відпочинку "Маяк", "Білий парус", "Сагайдак", та фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах, без підтвердження даними бухгалтерського обліку до валових витрат.

У ході судового розгляду представником позивача не заперечувався факт невключення до декларацій з податку на прибуток І кварталу 2009 року - ІІІ кварталу 2010 року висновків попередньої перевірки, що пояснювалось незгодою з ними та їх оскарженням в адміністративному порядку.

В обґрунтування позиції контролюючого органа представник відповідача зазначив про те, що податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток за результатами перевірки не виносилось, коригування в обліковій картці платника не проводилися, що зумовлено відсутністю на ВАТ "БК "Букрос" достовірних зведених регістрів бухгалтерського обліку та ведення податкового обліку.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає податкові зобов'язання платникові податків.

Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, висновки, викладені в акті перевірки, не порушують права платників податків з огляду на зміст таких актів, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по включенню до актів перевірки будь-яких даних.

Згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Під час розгляду даної справи сторонами не заперечувалось, що податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток на підставі акта перевірки від 22 квітня 2009 року № 884/23-8/00143136 контролюючим органом не виносились, з огляду на що у ВАТ "БК "Букрос" відсутній обов'язок щодо врахування та відображення у своєму бухгалтерському обліку висновків, викладених в акті перевірки від 22 квітня 2009 року № 884/23-8/, оскільки такий порядок не передбачений законодавством України з питань оподаткування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000442301/0 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1428073,75 грн, у тому числі, за основним платежем - 1142459,00 грн, за штрафними санкціями 285614,75 грн підлягає скасуванню на суму 745430,00 грн, а саме: у частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на 596344,00 грн та щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій - на 149086,00 грн.

З метою захисту прав позивача згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 596344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149086,00 грн.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000571702/0 від 15 березня 2011 року, суд виходить з наступного.

В акті перевірки /том 1 а.с. 44-46/ констатовано порушення позивачем підпунктів 4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.10.1 пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а саме:

- не утримано 169,50 грн податку з доходів, сплачених приватним нотаріусам ОСОБА_8, ОСОБА_9; ОСОБА_10 ОСОБА_11;

- не утримано 34,80 грн податку з доходів, отриманих як додаткове благо ОСОБА_12;

- не утримано 265,20 грн податку з доходів фізичних осіб із сум, відшкодованих працівникам згідно з авансовими звітами, не підтверджених належним чином оформленими документами (ОСОБА_13, ОСОБА_1., ОСОБА_14).

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом визначено пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з підпунктом 8.1.1 якого податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 цього Закону).

Слід зауважити, що на неодноразову вимогу суду позивачем не забезпечено надання доказів утримання з вищевказаних осіб податку на доходи фізичних осіб. Більше того, представниками позивача не заперечувались вищезазначені факти порушень, а тому суд, зважаючи на приписи частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає їх доведеними.

Крім того, в акті перевірки відображено недотримання позивачем вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у частині неутримання 27930,72 грн податку з доходів фізичних осіб із сум видатків на відрядження голови правління ВАТ "БК "Букрос", які безпідставно віднесені до валових витрат підприємства.

Оцінюючи правильність цих висновків, суд виходить з того, що відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" регламентовано, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду доведено відсутність у позивача належним чином оформлених документів, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат видатків на відрядження голови правління ВАТ "БК "Букрос" ОСОБА_2, і відповідно, правильність донарахування відповідачем 27930,72 грн. податку з доходів фізичних осіб, та визнання позивачем інших порушень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000571702/0 від 15 березня 2011 року.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "БК "Букрос" підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність своїх рішень, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкових-повідомлень рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 15 березня 2011 року № 0000442301/0 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем на суму 596344,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - на 149086,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області на користь Публічного акціонерного товариства Бурової компанії "Букрос" витрати зі сплати державного мита в розмірі 0,85 грн (вісімдесят п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текс постанови складено 13 лютого 2017 року.

Суддя Т.С. Канигіна