Рішення № 64703917, 08.02.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/24/17

Справа № 235/4359/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

8 лютого 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

при секретарях Романенко Є.В., Кожушко І.О., Муханової В.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, а також трьох процентів річних від простроченої суми та суми інфляційних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, а також трьох процентів річних від простроченої суми та суми інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2012 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідач свої зобовязання по сплаті аліментів не виконує, у звязку з чим за період з 1 червня 2014 року по 30 лютого 2016 року утворилась заборгованість в сумі 27.474 грн. На підставі ч.1 ст.196 СК України позивачка просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення аліментів в сумі 90.885,72 грн., а також на підставі ст.625 ЦК України 3% річних від простроченої суми і інфляційні збитки в сумі 17.253,67 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити. Позивачка заперечувала факт отримання аліментів від відповідача поштою.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 позов визнали частково. Відповідач пояснив, що перебував у шлюбі зі ОСОБА_1, від якої має сина ОСОБА_4, 18.05.2011р.н., на утримання якого він зобовязаний сплачувати аліменти за рішенням суду в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Він виплачував аліменти несистематично у звязку з тим, що витрачав зароблені гроші на ремонт автомобіля і допомагав своєї хворій на цукровій діабет матері. З квітня по жовтень 2015 року він перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний і отримував допомогу по безробіттю. За наявності можливості направляв аліменти позивачці поштою за місцем проживання її батьків, бабусі.

Представник відповідача ОСОБА_5В пояснив, що при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам державним виконавцем не були враховані всі виплати, зокрема суми аліментів, які він направляв позивачці поштою, а також, що розмір заборгованості по аліментам за період перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості повинні були розраховані саме з розміру допомоги по безробіттю. Крім того, позивачкою здійснено розрахунок пені з додаванням нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць), що знаходиться у протиріччі зі ст.196 СК України, згідно якої розмір неустойки розрахується за кожен місяць заборгованості по аліментам і після того складається.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, заслухавши показання свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 травня 2011 року по 7 березня 2014 року (а.с.7, 8), від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2012 року зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15 лютого 2012 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Свідок ОСОБА_6 показала, що 16 квітня 2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення аліментів зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Відповідач неодноразово попереджався про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. В лютому 2016 року ОСОБА_8 повідомив її, що перебував на обліку в центрі зайнятості, куди нею був направлена постанова про прийняття на виконання виконавчого листа, але у березні 2016 року виконавчий лист повернувся до ВДВС без виконання з відміткою про те, що відповідач вже знятий з обліку. На вимогу стягувачки була видана довідка про суму заборгованості, яка містить в собі обєктивні дані, що містяться в матеріалах виконавчого провадження. Боржник ніяких квитанцій про часткову виплату ним аліментів за рішенням суду не надавав.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Згідно ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми сплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно довідки-розрахунку старшого державного виконавця Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_9 від 19.12.2016р. № 2/1784, наданого позивачкою, у відповідача склалася заборгованість із сплати аліментів за період з 1 червня 2014 року по вересень 2016 року (6 днів) в сумі 13161,25 грн. (а.с.80). Суд використовує саме цю останню за часом видачі довідку-розрахунок за період з 1 червня 2014 року по 31 березня 2015 року та з 1 листопада 2015 року по 31 березня 2016 року, оскільки вона містить більш точнішу інформацію про суму заборгованості відповідача по аліментам, яка не знаходиться у протиріччі з поясненнями сторін та дослідженими по справі доказами.

Суд вважає, що заборгованість по аліментам виникла з вини відповідача, оскільки він, будучи зобовязаним до сплати аліментів за рішенням суду, будучи працездатним і не маючи незалежних від нього причин, які перешкоджали б йому у виконанні покладеного на нього судом обовязку, зобовязання по сплаті аліментів не виконував.

З урахуванням наявності заборгованості по аліментам та вимог с.196 СК України розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з 1 червня 2014 року по 30 березня 2016 року складатиме:

за 2014 рік:

червень 1284 грн. х 1% х 30 днів = 385,20 грн., де 1284 грн. розмір заборгованості, 30

кількість днів затримки,

липень - 1257 грн. х 1 % х 31 день = 389,67 грн.

серпень 1257 грн. х 1% х 31 день = 389,67 грн.

вересень 1257 грн. х 1% х 30 днів = 377,10 грн.

жовтень - 1204,50 грн. х 1% х 31 день = 373,40 грн.

листопад - 1204,50 грн. х 1% х 30 днів = 361,35 грн.

грудень - 1204,50 грн. х 1% х 31 день = 373,40 грн.

за 2015 рік:

січень - 1309,25 грн. х 1% х 31 день = 405,87 грн.

лютий - 1309,25 грн. х 1% х 28 днів = 366,59 грн.

березень - 1309,25 грн. х 1% х 31 день = 405,87 грн.

квітень - 309,60 грн. х 1% х 30 днів = 92,88 грн.

травень - 309,60 грн. х 1% х 31 день = 95,98 грн.

червень - 309,60 грн. х 1% х 30 днів = 92,88 грн.

липень - 309,60 грн. х 1% х 31 день = 92,88 грн.

серпень - 309,90 грн. х 1% х 31 день = 95,98 грн.

вересень - 350,10 грн. х 1% х 30 днів = 105,03 грн.

жовтень - 350,10 грн. х 1% х 31 день = 108,53 грн.

листопад - 1451,00 грн.х 1% х 30 днів = 435,30 грн.

грудень - 1451,00 грн. х 1% х 31 день = 449,81 грн.

При цьому неустойку за період заборгованості з квітня по жовтень 2015 року суд розраховував, виходячи з наданих доказів перебування відповідача на обліку в Покровському міському центрі зайнятості з квітня по жовтень 2015 року і отримані ним допомоги за цей період, при відрахуванні з якої аліментів, їх розмір становитиме менше гарантованого законом розміру аліментів, який підлягає стягненню на утримання дитини.

На підставі наведеного, розраховуючи суму заборгованості по аліментам за період з квітня по жовтень 2015 року, суд використовував гарантований мінімальний розмір аліментів, встановлений законом, виходячи з 30% прожиткового мінімуму для дитини до 6 років (1032 грн. х 30% = 309,60 грн. з 1 січня 2015 року, 1167 грн. х 30% = 350,10 грн. з 1 вересня 2015 року);

за 2016 рік:

січень - 1624,75 грн. х 1% х 31 день = 503,67 грн.

лютий - 1624,75 грн. х 1% х 29 днів = 471,18 грн.

березень - 1624,75 грн. х 1% х 31 день = 503,67 грн.

Всього розмір неустойки за період з 1 червня 2015 року по 30 березня 2016 року становить 6872,81 грн.

Надані відповідачем копії фіскальних чеків про нібито частковий переказ грошових коштів позивачці в рахунок погашення заборгованості по аліментам суд не може взяти до уваги, оскільки доказів отримання цих сум позивачкою суду не надано. Навпаки, позивачка заперечувала цю обставину і стверджувала, що відповідач навмисно направляв аліменти за адресами, де вона не проживала.

Підстав для зменшення розміру аліментів, передбачених ч.2 ст.196 СК України, суд не вбачає.

Згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своєї діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Суд не може погодитися з розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплату аліментів, приведеного позивачкою, оскільки він здійснений нею з додаванням нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць) і знаходиться у протиріччі з правовими висновками Верховного Суду України, викладених в постановах Судової палати у цивільних справах від 1 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-269цс15, згідно яких сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на один відсоток пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Суд вважає, що оскільки між правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Сімейного кодексу України, а саме ст.196 СК України містить в собі спеціальну відповідальність за прострочення сплати аліментів, - положення ст.625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання на ці правовідносини не поширюється.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. ОСОБА_1 та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, водить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення щ матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та юридичною фірмою «ОСОБА_2 и право» в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 848524 14 березня 2016 року було укладено договір-доручення на надання юридичних послуг (правової допомоги), згідно кошторису № 378 від 14.03.2016р. вартість наданих юридичних послуг та таких, які підлягали наданню, склала 3500 грн., з яких вартість послуг стосовно усної консультації - 100 грн. (1 година), складання позовної заяви, проведення розрахунків та складання інших документів - 2000 грн. (4 години), представництво інтересів в сумі першої інстанції 1400 грн. (4 години).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 378 від 12 квітня 2016 року вказана сума була сплачена позивачкою.

Участь представника позивачки в судових засіданнях в суді першої інстанції складатиме 2 години 47 хвилин 20 секунд (14 вересня 2016 року 18 хвилин 50 секунд, 12 жовтня 2016 року 6 хвилин 51 секунда, 31 жовтня 2016 року 1 година 21 хвилина 34 секунди, 14 листопада 2016 року 42 хвилини 18 секунд, 2 грудня 2016 року 3 хвилини 12 секунд, 23 грудня 2016 року 11 хвилин 17 секунд, 8 грудня 2017 року 3 хвилини 18 секунд).

Таким чином, витрати на правову допомогу, які є підтвердженими, складатимуть 3500 грн. (100 грн. + 2000 грн. + 1400 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в п.36 постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014р. № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-У1).

З урахуванням вказаних вимог закону, розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, становитиме 219,45 грн., з розрахунку 3500 грн. 100%, х грн. 6,27%, х = 3500 грн. х 6,27% : 100%, де 3500 грн. розмір витрат на правову допомогу, понесений позивачкою, 6,27% - відсоток задоволених позовних вимог.

Підлягає присудженню з відповідача на користь позивачки понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 68,71 грн., з розрахунку 1095,85 грн. 100%, х грн. 6,27%, х = 1095,85 грн. х 6,27% : 100%, де 1095,85 грн. сума сплаченого позивачкою при зверненні до суду судового збору, 6,27% - відсоток задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.180, 196 СК України, керуючись ст.ст.4, 15, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення аліментів за період з 1 червня 2014 року по 31 березня 2016 року в сумі 6872 (шести тисяч трьохсот пятдесяти восьми) гривень 81 копійки, на відшкодування сплаченого судового збору 68 (шістдесят вісім) гривень 71 копійку, витрат на правову допомогу 219 (двісті девятнадцять) гривень 45 копійок, а всього стягнути 7160 (сім тисяч сто шістдесят) гривень 97 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у чудовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання опії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини проголошені негайно після проголошення судового розгляду 8 лютого 2017 року, повний текст рішення суду виготовлений 13 лютого 2017 року.

Суддя Г.В. Назаренко