Постанова № 6470148, 20.10.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

20.10.09                                                                                           Справа № Б-24/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ДПІ у м.Івано-Франківську

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2009р.

у справі № Б-24/14

за заявою ДПІ у м.Івано-Франківську, м.Івано-Франківськ

до Фонду сприяння розвитку мистецтва «Услада», м.Івано-Франківськ

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Ковтун Н.О.

від боржника - не з”явився

          В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

          Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2009р. припинено провадження у справі № Б-24/14 (суддя Ткаченко І.В.) про банкрутство Фонду сприяння розвитку мистецтва «Услада», м.Івано-Франківськ.

          Не погоджуючись з даною ухвалою ініціюючий кредитор –ДПІ у м.Івано-Франківську подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно припинив провадження у справі про банкрутство, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство Фонду сприяння розвитку мистецтва «Услада», м.Івано-Франківськ подано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, як зазначає скаржник, всі можливі заходи передбачені чинним законодавством по стягненню заборгованості з боржника ДПІ у м.Івано-Франківську були здійснені.

          Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

          Згідно положень абзацу 21 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Боржник, як зазначено в абзаці 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами.

Дані досліджених судом першої інстанції в засіданні свідоцтва про реєстрацію об'єднання громадян від 21 травня 1996 р. № 191 (а.с. 25) та Статуту (а.с. 26) указують, що Фонд сприяння розвитку мистецтва "Услада" є громадським об'єднанням, основною метою діяльності якогої є сприяння реалізації державної політики щодо розбудови культури та мистецтва, сприяння процесові становлення національної шлоли тощо.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про об'єднання громадян”, громадська організація є об'єднанням громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

За змістом ст. 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом; в свою чергу, товариства поділяються на підприємницькі, які згідно ст. 84 цього Кодексу здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства) і можуть бути створені лише як господарські товариства, та непідприємницькі, які згідно ст. 85 цього Кодексу не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

І хоча непідприємницькі товариства, зокрема, об'єднання громадян, згідно положень ст. 86 ЦК України, можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню, однак у ст. 24 Закону України “Про об'єднання громадян” передбачено, що з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об’єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи зафіксоване ГК України визначення поняття підприємництва, як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, суд встановив, що Фонд сприяння розвитку мистецтва “Услада”, що не має на меті одержання прибутку, не є суб'єктом підприємницької діяльності і не може бути стороною (боржником) у справі про банкрутство.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява кредитора про порушення справи про банкрутство має містити, зокрема, виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, докази обґрунтованості вимог кредитора тощо. До заяви кредитора –органу державної податкової служби також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Указані вимоги закону, як видно із змісту заяви ДПІ в м. Івано-Франківську, ініціюючий кредитор також залишив без уваги, оскільки зазначені у заяві обставини не відповідають тим доказам, на які ініціюючий кредитор посилається як на підставу своїх вимог. Зокрема, суд встановив, що дані долучених до заяви актів № 528/15-130 від 03 листопада 2006 р., № 700/15/130 від 15 березня 2007 р. та № 861/151/23800476 від 21 березня 2008 р., № 4540/15-1/23800476 від 07 квітня 2009 р. указують на те, що їх було складено в результаті проведення в приміщенні ДПІ в м. Івано-Франківську невиїзних документальних перевірок Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” з питання неподання податкової звітності з податку на прибуток у 2007 –2008 рр. (а.с. 13, 15) та з питання несвоєчасного подання податкової звітності з податку на прибуток у 2003 –2006 рр. (а.с. 9, 11). Таким чином, дані долучених до заяви корінців податкових повідомлень –рішень № 0035971500/0 від 03 листопада 2006 р. (а.с. 10) та № 0007571501/0 від 15 березня 2007 р.(а.с. 12) свідчать, що за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток у 2003 –2006 рр. (акти № 528/15-130 від 03 листопада 2006 р., № 700/15/130 від 15 березня 2007 р.) Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” було нараховано відповідно 2 210 грн і 510 грн штрафних санкцій; дані долучених до заяви корінців податкових повідомлень-рішень № 0022711501/0 від 14 квітня 2008 р. (а.с. 14) та № 0005291501/0 від 16 квітня 2009 р. (а.с. 16) свідчать, що за неподання податкової звітності з податку на прибуток у 2007 –2008 рр. (акти № 861/151/23800476 від 21 березня 2008 р., № 4540/15-1/23800476 від 07 квітня 2009 р.) Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” було також нараховано штрафні санкції в сумі 850 грн та 850 грн відповідно.

Будь-яких інших доказів, на підтвердження викладених у заяві ініціюючого кредитора обставин, зокрема, наявності у Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” заборгованості з податку на прибуток, ДПІ в м. Івано-Франківську суду не надала. У зв’язку з цим, на підставі положень ч. 1 ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ухвалою від 28 липня 2009 р. суд зобов’язав ДПІ надати відповідні докази, які б свідчили про наявність підстав для визнання Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Указані вимоги суду ініціюючий кредитор виконав частково. Отже, як установив суд в ході розгляду справи з огляду на зібрані у справі докази, вимоги ДПІ до боржника складаються виключно із нарахованих Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” штрафів за неподання/не своєчасне подання податкової звітності з податку на прибуток та пені за несплату цих штрафів.

Однак, відповідно до положень абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність –є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів, як зазначено у ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування”, слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями ст. 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають.

Наведені положення закону також не були враховані ініціюючим кредитором, оскільки суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України “Про систему оподаткування” до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів) не відносить, а тому суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора –ДПІ, а безспірні вимоги, в даному випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 цього Закону.

Що стосується посилань ДПІ на наявність підстав для визнання Фонду сприяння розвитку мистецтва “Услада” банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тобто як відсутнього боржника, то ці доводи також в ході розгляду справи не підтвердились з урахуванням наступного.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцеперебуванням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Згідно ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідна довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцезнаходженням. Такого доказу ініціюючий кредитор суду не надав.

          В контексті викладеного суд першої інстанції підставно дійшов висновку про припинення провадження у справі про банкрутство, оскільки ініціюючим кредитором не подано достатньо доказів, які є підставою для порушення справи про банкрутство відносно боржника в порядку ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

          На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2009р. у справі № Б-24/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.