Постанова № 6469986, 06.10.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

06.10.09                                                                                           Справа № 02/55-38

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Якімець Г.Г.

суддів                                                  Зварич О.В.

                                                            Мурська Х.В.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Тібер», х.Довжик Житомирського району Житомирської області

на рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2009р.

у справі № 02/55-38

за позовом Приватного підприємства фірми «Тібер», х.Довжик Житомирського району Житомирської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд», м.Луцьк

про стягнення 14009,03 грн.

За участю представників:

позивача: Темборовська О.Г.

відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.05.2009р. у справі № 02/55-38 частково задоволено позов Приватного підприємства фірми «Тібер», х.Довжик Житомирського району Житомирської області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд», м.Луцьк на користь позивача 9202,30 грн. заборгованості за товар, а також 92,02 грн. витрат по оплаті державного мита та 77,51 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення в частині задоволення позову місцевий господарський суд виходив з приписів ст. 193 ГК України, ст.ст.526, 610, 655 ЦК України та умов укладеного сторонами договору. В частині відмови в позові суд виходив з того, що відповідачем документально підтверджено факт надання ним позивачу інформаційно-маркетингових послуг на суму 4939,68 грн. та заявлено зустрічну однорідну вимогу, яка підлягає зарахуванню відповідно до ст.601 ЦК України. В частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних відмовлено з мотивів ненадання сторонами доказів в підтвердження моменту реалізації поставленого товару, що в свою чергу не дає можливості визначити строки прострочки платежу.

Скаржник, позивач у справі, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування та недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, позов задоволити повністю, з мотивів у ній викладених. Зокрема скаржник покликається на те, що відповідач всупереч умовам договору № 579-01 від 05.06.2008р., зокрема п.7.1, за яким договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 05.06.2008р., помилково визначив суму маркетингових послуг з січня по листопад 2008р. у розмірі 4939,68 грн. А оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо визначення суми заборгованості по маркетингових послугах, то суд не вправі проводити зарахування зустрічних вимог, заявлених відповідачем. Вимоги про стягнення пені та 3% річних скаржник вважає правомірними, а висновок суду про відсутність доказів на підтвердження моменту реалізації товару необґрунтованим, оскільки згідно з п.6.1 договору купівлі-пролажу № 773-07 від 20.04.2007р. оплата повинна здійснюватись покупцем протягом 7 днів з моменту реалізації товару, однак, згідно з накладними на повернення товару, товар, який не був реалізований, був повернутий позивачу до 01.11.2008р., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків, наданим відповідачем не вимогу суду, що є кінцевим моментом реалізації товару.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, однак подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, мотивуючи тим, що відповідач на виконання договору про надання послуг № 579-01 від 04.06.2008р. надав позивачу інформаційно-маркетингові послуги на суму 4939,68 грн., у зв’язку з чим надіслав на адресу позивача рахунок на оплату № 4415 від 15.12.2008р. та акт здачі-приймання робіт № 4886 від 23.12.2008р., які останній не оплатив, не підписав та назад не повернув, письмових зауважень не надав, а, отже, відповідно до умов п.4.6 договору акт здачі-приймання робіт вважається таким, що підписаний. Тому відповідно до ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України відповідач провів зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 4939,68 грн.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2007р. між ПП фірма «Тібер»(продавець) та ТзОВ «Вопак-Трейд»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу за № 773-07.

Згідно з видаткових накладних, виписаних з 04.09.2008р. по 03.10.2008р., з врахуванням попередньої заборгованості та перерахованих коштів в сумі 5949,21 грн., позивачем поставлено відповідачу товару на суму 25936,98 грн., відповідачем повернуто товару на суму 11795 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем за товар станом на 31.03.2009р. складає 14141,98 грн., що підтверджується актом звірки позивача та відповідача.

Позивач ставить вимогу стягнути з відповідача 12942 грн. заборгованості за товар, 907,55 грн. пені за прострочку платежу та 158,50 грн. 3% річних, всього 14009,03 грн.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однєї із сторін.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за період з вересня 2008р. по березень 2009р. між ТзОВ «Вопак Трейд»та ППФ «Тібер», суми поставок та повернень, які значаться у бухгалтерському обліку позивача та відповідача є однаковими. Розбіжність в кінцевій сумі заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар виникла із-за розбіжності в сумі, яка підлягає сплаті позивачем відповідачу за інформаційно-маркетингові послуги. Суд першої інстанції, взявши до уваги укладений між сторонами договір про надання послуг № 579-08 від 04.06.2008р., підписаний відповідачем в односторонньому порядку акт здачі-приймання робіт від 23.12.2008р. № 4886 та рахунок на оплату № 4415 від 15.12.2008р. в сумі 4939,68 грн., однак, не врахувавши при цьому, що сума 4939,68 грн. за інформаційно-маркетингові послуги всупереч умовам договору № 579-01 від 04.06.2008р. визначена відповідачем за період з січня по листопад 2008р., помилково дійшов висновку про зарахування зустрічних вимог, оскільки вимога позивача оплатити поставлений товар та вимога відповідача оплатити інформаційно-маркетингові послуги не є однорідними, а зустрічний позов про стягнення заборгованості за інформаційно-маркетингові послуги відповідачем не заявлявся. Відтак, неправомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основної суми боргу.

Згідно з п.6.1 договору оплата за товар здійснюється протягом семи днів з моменту реалізації покупцем товару своїм клієнтам шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок покупця.

Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив, що сторонами не подано доказів в підтвердження моменту реалізації товару, у зв’язку з чим неможливо визначити строки прострочки платежу. Однак при цьому суд не врахував, що згідно з накладними на повернення товару, залишки товару, який не був реалізований, були повернуті відповідачем позивачу до 01.11.2008р. Даний факт підтверджено наданим відповідачем актом звірки взаєморозрахунків. Отже, вказану дату й слід вважати кінцевим моментом реалізації товару. А відтак, вимога позивача про стягнення пені за прострочку платежу та 3% річних (як і вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 12942 грн.) є підставною, як така, що ґрунтується на договорі та законі, зокрема ст.625 ЦК України, а отже підлягає задоволенню у розмірі відповідно до здійсненого позивачем розрахунку, виходячи з основної суми боргу 12942,98 грн., що складає 907,55 грн. пені та 158,50 грн. 3% річних.

Тому, з огляду на викладене, виходячи з того, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції при неповному з’ясуванні обставин справи, недоведеності обставин справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми «Тібер»задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.05.2009р. у справі № 02/55-38.

Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вопак-Трейд»(м.Луцьк, вул.Саперів, 8/4, р/р 2600901019812 у ВФ ВАТ «Кредобанк», МФО 303224) на користь Приватного підприємства фірми «Тібер»(10004, Житомирська область, Житомирський район, х.Довжик, вул.Нескорених, 13, п/р 260073980813 в ОПЕРО ОУ Ощабанк, МФО 311647, код 34973345) 12942,98 грн. заборгованості за товар, 907,55 грн. пені, 158,50 грн. 3% річних, 140,10 грн. витрат по оплаті державного мита за подання позовної заяви, 70,05 грн. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 118 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.