Ухвала суду № 64696810, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/999/16-ц Головуючий у І інстанції Мазка Н.Б.Провадження № 22-ц/780/687/17 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Олійника В.І.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промет» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та у подальшому подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на нежитлове приміщення, яке належить ТОВ «Промет».

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову задоволення зазначеної заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.3, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено необхідності застосування заходів забезпечення позову та не надано доказів того, що невжиття цих заходів може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом та у подальшому подав до суду заяву про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на відповідне майно, що належить відповідачу ТОВ «Промет», а саме нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Гагаріна, 39, у с. Бишів, Макарівського р-ну, Київської області.

З матеріалів справи також вбачається, що ціна позову складає 3 861 175, 10 грн. (а. с. 1).

Ухвалою Макарівського районного суду від 21 листопада 2016 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено (а. с. 149).

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускаються на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено в п.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу, якщо потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та не взяв до уваги обсягу позовних вимог та ціну позову, а також не врахував, що відмова у застосуванні таких заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду.

Крім того, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, місцевий суд належним чином не з'ясував обсяг майна, на яке просить звернутися стягнення позивач, його ціну, а також його співмірність із заявленими позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено встановлений порядок для вирішення питання щодо забезпечення позову, тому ухвала суду підлягає скасуванню із направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 21 листопада 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: