Постанова № 64696324, 13.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9516/16-п Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/111/17 Доповідач у 2 інстанції СливаКатегорія 429 13.02.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області СливаЮ.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку Донецької області, громадянку України, працюючу менеджером у фірмі «Астра Капітал груп», проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0678/125120102/16 від 01.11.2016 року, валюту у розмірі 23 200 доларів США конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 01.11.2016 р., о 11 год. 45 хв., в залі «Відліт» терміналу «D» ДП «МА «Бориспіль», під час проведення митного контролю пасажирів, які відлітали з України до Австрії, м. Відень, рейсом № 0662, у громадянки України ОСОБА_2, яка летіла разом із своїм чоловіком гр.України ОСОБА_6 та обрала проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору («зелений коридор»), тим самим заявивши, що переміщувані нею через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі території України, після перетину нею «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», було виявлено 23 200 доларів США, які перевищували наявну у них на двох осіб суму валюти в розмірі 40 000 доларів США та 4 650 Євро, з яких 40 000 доларів США містились в одному із відділень жіночої сумки пасажирки (ручна поклажа) без ознак приховування, які підлягали обов'язковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів.

На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає, що судом не з'ясовано усі фактичні обставина справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Апелянт впевнений, що протокол про порушення митних правил, на який посилається суд у постанові, є неналежним доказом, оскільки при його складанні не були дотримані вимоги, передбачені МК України, разом з цим судом не надано оцінки заяві ОСОБА_2, що під час оформлення протоколу до нього були внесені недостовірні дані, а працівниками ДФС її права роз'яснено не було. Окрім цього, що у ОСОБА_2 не було ніякої протиправної мети, а грошові кошти в сумі 40 000 доларів США належать їй та ОСОБА_6 і зберігалися в банківській установі, що підтверджується долученою до матеріалів довідкою, а ДФС не було доведено ні незаконності походження вказаних коштів, ні протиправних намірів ОСОБА_2, пов'язаних з їх переміщенням. Також, апелянт вважає, що шкоди державі через недекларування ОСОБА_2 коштів, завдано не було, негативні наслідки не мають матеріального характеру, а застосування конфіскації у даному випадку, є непропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2 «індивідуальний і надмірний тягар». Тому просить постанову скасувати в частині конфіскації вилученої валюти та повернути ОСОБА_2 конфісковані у неї грошові кошти у повному обсязі.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи, подала клопотання з проханням розглянути справу у її відсутність та врахувати факт її вагітності.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляцію підтримала, підтвердила викладені у ній доводи та просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується: протоколом про порушення митних правил №0678/125120102/16 від 01.11.2016 року; доповідною запискою старшого державного інспектора ВМО №2 митного поста «Борисполь-аеропорт» ОСОБА_7; пояснювальними записками ОСОБА_8 та ОСОБА_9; переліком купюр затриманих по протоколу по порушення митних правил №0678/125120102/16 від 01.11.2016 року; іншими зібраними по справі доказами.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї індивідуальний надмірний тягар.

При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність у правопорушника на утриманні дитини, не може бути безумовним доказом того, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї індивідуальний надмірний тягар.

Так, суду не надано доказів про те, що правопорушник ОСОБА_2 чи її чоловік ОСОБА_6 мають тяжкі хвороби, вади, які перешкоджають їм працювати та належним чином утримувати дитину. Крім того, з наданої суду довідки видно, що ОСОБА_2 працює та утримує досить пристойну заробітну плату (18 000 вісімнадцять тисяч) гривень.

З вищевказаних підстав не може бути підставою для встановлення індивідуального надмірного тягаря й факт перебування ОСОБА_2 у стані вагітності.

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосована у даному випадку.

Твердження апеляції про те, що у ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Доводи захисника про те, що працівниками митниці допущено ряд порушень норм чинного законодавства України при виконанні своїх посадових обов'язків, суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами.

Так, суду не надано доказів про те, що ОСОБА_2 чи її захисник ОСОБА_3 зверталися з будь-якими заявами до правоохоронних органів щодо неправомірності дій працівників митниці.

Не оскаржували вони й до суду дії вказаних осіб при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

До того ж, навіть не звертались до керівництва митниці з заявою про проведення службового розслідування з приводу неправомірних дій їх підлеглих.

Крім того, суду не надано достатньо доказів про те, що наявність вказаних порушень можуть вплинути на законність оскаржуваного рішення.

До того ж, апеляційний суд враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 були відсутні дозвільні документи на переміщення валюти через митний кордон України.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2016 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива