Ухвала суду № 64696312, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4763/15-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/347/17 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 38 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановила:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у громадянина ОСОБА_5 та громадянки ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7, що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, актовий запис №2339.

23 травня 2006 вона уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7, який був зареєстрований Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис №93.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 58 років, вмирає ОСОБА_6, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис №345.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, ОСОБА_7 11 січня 2010 року у шестимісячний строк звернувся до нотаріуса, для оформлення спадщини, однак належне своє право не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_3, при трагічні події у віці 38 років помирає її законний чоловік, ОСОБА_7, що підтверджує свідоцтво про смерть, видане Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис №959.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належний їй на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, вона звернулася до приватного нотаріуса Маріупольського нотаріального округу Донецької області Акішиної Регіни Сергіївни для подачі заяви про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено. Нотаріус пояснила, що для подачі відповідної заяви потрібно надати правовстановлюючі документацію на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7.

Крім того їй стало відомо, що після смерті ОСОБА_6 її син ОСОБА_7 належним чином своє право на спадкування не оформив, тобто необхідні юридичні документи на ім'я ОСОБА_7 оформлені не були.

У зв'язку з вищевикладеним просить суд, визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма надвірними і господарськими прибудовами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з усіма надвірними і господарськими прибудовами, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у громадянина ОСОБА_5 та громадянки ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7, що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, актовий запис №2339.

23 травня 2006 позивачка уклала шлюб з громадянином ОСОБА_7, який був зареєстрований Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис №93.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 58 років, вмирає ОСОБА_6, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис №345.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, ОСОБА_7 11 січня 2010 року у шестимісячний строк звернувся до нотаріуса, для оформлення спадщини, однак належне своє право не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_3, при трагічній події у віці 38 років помирає чоловік позивачки - ОСОБА_7, що підтверджує свідоцтво про смерть, видане Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис №959.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належний позивачці на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, вона звернулася до приватного нотаріуса Маріупольського нотаріального округу Донецької області Акішиної Регіни Сергіївни для подачі заяви про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено. Нотаріус пояснила, що для подачі відповідної заяви потрібно надати правовстановлюючі документацію на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7.

Крім того позивачці стало відомо, що після смерті ОСОБА_6 її син ОСОБА_7 належним чином своє право на спадкування не оформив, тобто необхідні юридичні документи на ім'я ОСОБА_7 оформлені не були.

Спадкоємець за заповітом або законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України засобом захисту свого права є визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. І ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Проте, апелянтом не було надано жодних належних допустимих доказів яким чином його права були порушені і яким чином він причетний до даних правовідносин.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

Матвієнко Ю.О.