Ухвала суду № 64693412, 08.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/157/17 Справа № 199/2599/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та припинення права користування майном, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та припинення права користування майном.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та припинення права користування майном - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 травня 1992 року. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2015 року шлюб було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 вересня 1994 року, виданого ВАТ «Комінмет», згідно розпорядження №236 позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить 59/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03 квітня 1998 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рохман Л.А., ОСОБА_2 також належить 41/100 частини вказаної квартири.

Оскільки 41/100 частини спірної квартири позивачем придбано в період перебування його в шлюбі з відповідачкою та визнано за ними за кожним окремо по 41/200 частини квартири АДРЕСА_1.

Так, відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з передбачених ст.365 ЦК України підстави, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Як вже було встановлено, відповідачка є власницею 41/200 частин квартири АДРЕСА_1.

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи дійсна ринкова вартість частки квартири належній відповідачці становить 139 119,00 грн.

Відповідачкою доведено факт користування нею житловою площею в квартирі АДРЕСА_2, іншого, належного їх на праві власності, житла не має, та сплати нарахованих житлово-комунальних послуг.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до павильного висновку, що припинення права власності ОСОБА_3 на 41/200 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки таке припинення завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника квартири та завдасть їй істотної шкоди.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича