Ухвала суду № 64693401, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/872/17 Справа № 176/845/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Павловська І. А. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Єлізаренко І.А., Баранніка О.П.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «Кредитні ініціативи» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання.

У обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на ті обставини, що з 14 січня 2001 року познайомившись з відповідачем, стали проживати однією сім'єю. Саме з того часу вони мешкають разом, ведуть спільне господарство і мають спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_4 них народився син ОСОБА_4 У подальшому, 24 січня 2008 року ОСОБА_3 придбано житловий будинок АДРЕСА_3 що підтверджується договором купівлі-продажу. Крім того, 04 липня 2008 року останній придбав квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м, що підтверджується відповідним договором. Зазначена нерухомість придбана за їхні спільні кошти. Поділити квартиру і будинок за взаємною згодою шляхом укладання нотаріального договору відповідач відмовляється, що змусило її звернутись до суду, у зв'язку з чим просила позов задовольнити, а саме: встановити факт проживання її із ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 14 січня 2001 року по момент ухвалення рішення; визнати квартиру АДРЕСА_1 їхньою із відповідачем спільною сумісною власністю; визнати житловий будинок АДРЕСА_3 їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Кредитні ініціативи», про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, про визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання - задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Жовті Води Дніпропетровської області, із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, однією сім'єю без реєстрації шлюбу із 14 січня 2001 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання та ухвалити нове в цій частині про задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Предметом перегляду в апеляційному порядку є рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, що народився ІНФОРМАЦІЯ_4 місті Черкаси, є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а.с.5).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 04 липня 2008 року приватним нотаріусом Жовтоводського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 5288, ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв.м, житловою площею 27,3кв.м. Продаж квартири вчинено за 86000грн. (п.2.1) (а.с.6).

Згідно копії договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими побудовами посвідченого 24 січня 2008 року приватним нотаріусом Жовтоводського нотаріального округу Дніпропетровської області Дудник Т.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 365, відповідач також за обговорену грошову суму 80800 гривен прийняв житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 63,2кв.м, житловою площею 37,6 кв.м. з господарськими побудовами (а.с.7).

Позивачка із сином зареєструвала своє місце проживання у зазначеному будинку з 29.10.2010 року (а.с.4, 8-11).

Згідно кредитного договору №0315/0108/71-008 від 30.01.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит від АТ «Сведбанк» у вигляді грошових коштів в розмірі 12000 доларів США під 11,9% відсотків річних строком до 29.01.2023 року (п.1.1, 1.3). Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу з метою придбання домоволодіння АДРЕСА_3 (п.1.4) (а.с.56-59).

З метою забезпечення вказаного кредитного договору між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір №0315/0108/71-008-Z-1 від 30.01.2008 року. При цьому ОСОБА_3 передав банку в іпотеку вказане вище домоволодіння АДРЕСА_3 (п.2) (а.с.65-68).

Відповідно кредитного договору №0315/0708/71-154 від 15.07.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит від АТ «Сведбанк» у вигляді грошових коштів в розмірі 15000 доларів США під 11,9% відсотків річних строком до 14.07.2038 року (п.1.1, 1.3). Кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу з метою придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_2, що у місті Жовті Води Дніпропетровської області (п.1.4) (а.с.60-64).

З метою забезпечення вказаного кредитного договору між ОСОБА_3 та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір №0315/0708/71-154-Z-1 від 16.07.2008 року. При цьому ОСОБА_3 передав банку в іпотеку вказану квартиру АДРЕСА_2 (п.2) (а.с.131-134).

Згідно витягу з договору факторингу №15 від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги по кредитних договорах, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набув право вимоги такої заборгованості від боржників (п.2) (а.с.69-71).

В свою чергу ТОВ ФК «Вектор Плюс» передало зазначене право вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи» згідно до договору факторингу від 28.11.2012 року та витягу з реєстру заборгованості, в тому числі кредитний договір №0315/0708/71-154, укладений з позичальником ОСОБА_3 (а.с.72-78).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірне нерухоме майно придбано за кредитні кошти, які отримував відповідач ОСОБА_3, однак позивач не надала доказів погашення нею кредитних коштів, або яку участь вона приймала в погашенні зазначених кредитів, а також наявності у неї джерела коштів для погашення кредитів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції було порушено її права та інтереси, не враховано висновків Верховного Суду України із спірного питання не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-801цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Крім того, як вбачається з пункту 3.3. Договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими побудовами від 24.01.2008 (додаток 4 до позовної заяви) та з пункту 3.3. Договору купівлі-продажу квартири від 04.07.2008 (додаток 3 до позовної заяви) покупець у своїй заяві, доведеній нотаріусом до відома продавця, стверджує, що на момент укладення цього договору в шлюбі не перебуває та грошові кошти, що витрачаються на придбання житлового будинку з господарськими побудовами та квартири є його особистою приватною власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про Іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки спірне майно, яке перебуває в іпотеці ТОВ «Кредитні ініціативи», зареєстрованій в Державному реєстрі іпотек обтяження на спірне нерухоме майно, яким встановлено заборону на вчинення будь-яких дій з майном, що перебуває в іпотеці без дозволу іпотекодержателя, а в даному випадку без дозволу ТОВ «Кредитні ініціативи» не підлягає поділу.

Згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Відповідно п. 4 обох Іпотечних договорів чітко вказано, що Іпотекодавець стверджує, що предмет іпотеки належить йому на праві приватної власності, що на момент придбання предмету іпотеки він в фактичних шлюбних відносинах не перебував, ні з ким не проживав однією сім'єю і не має осіб, які б стверджували наявність такого факту та заявляли свої права на майно.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді І.А.Єлізаренко

О.П. Бараннік