Ухвала суду № 64692949, 08.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/120/17 Справа № 201/1341/17 Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Слоквенка Г.П.,

суддів Піскун О.П., Крот С.І.,

за участю :

секретаря Шемета Ю.С.,

прокурора Верещака Д.П.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2017 року, якою до

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Санкт-Петербург Російської Федерації, громадянина України, інспектора ювенальної превенції сектору превенції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, зареєстрованого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, та фактично проживаючого за адресою: м. Дніпро, пр.. ОСОБА_4, 59/93, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді підозрюваному ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25.03.2017 року, з визначенням на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 128 000 гривень.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що відносно ОСОБА_3 існують ризики, передбачені п.п.3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у звязку з чим жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом, не зможе запобігти ризикам, визначеним ст.177 КПК України.

В апеляційній скарзі з урахуванням доповнень до неї захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_2 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді від 27 січня 2017 року та відмовлення в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою протягом 2 місяців. Просить постановити нову ухвалу, якою застосувати до її підзахисного запобіжний захід у виді особистого зобовязання або домашнього арешту з покладенням на нього відповідних обовязків.

В обґрунтування вимог скарги вказує на те, що ухвала суду є незаконною. Під час затримання було порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки протокол про його затримання було складено 24.01.2017 року о 22:09 годині, а адвокат був призначений лише 25.01.2017 року о 10:40 годині, тобто через 12 годин після затримання. Також апелянт вказує на те, що слідчим під час складання клопотання були порушені вимоги ст.. 184 КПК України, а саме не зазначено короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, підозра не конкретизована, та взагалі в клопотанні під час обґрунтування йде мова про депутата Дніпропетровської міської ради ОСОБА_5, який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 369 КПК України. Ще сторона захисту посилається на те, що свідок у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_6 притягувався до кримінальної відповідальності 04.07.2016 року, був засуджений з призначенням покарання за ч. ст.. 185 КК України, а станом на теперішній час у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська перебувають ще два кримінальні провадження щодо нього. Все це, на думку апелянта, свідчить про те, що вказаний свідок обмовляє ОСОБА_3 Також захисник вказує, що слідчим суддею в ухвалі перелічені обставини, передбачені ст.. 177 КПК України, а обґрунтування ризиків не зазначено, посилання на докази існування перелічених обставин відсутні. Також захисник зазначає, що слідчому судді було надано матеріали, характеризуючи особу ОСОБА_3, а саме те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, родину, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійну роботу в органах поліції. Однак суддя під час ухвалення свого рішення не взяв це до уваги, та всупереч практиці ЄСПЛ та Конвенції про захист прав людини, задовольнив клопотання слідчого та обрав ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, визначивши при цьому непомірний для підозрюваного розмір застави в сумі 128000 гривень, хоча міг би заборонити останньому спілкування з потерпілим та свідками, відвідувати певні місця, здати на зберігання до органу досудового розслідування паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З цих же підстав апеляційну скаргу було подано в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 і захисником ОСОБА_7, яка обґрунтовує свою скаргу ідентичними обставинами та просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та обрати щодо її підзахисного більш мякий запобіжний захід.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3, які апеляційні скарги підтримали з викладених у них підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення даних апеляцій, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість цього клопотання.

З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, оскільки він в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Так, при розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя зобовязаний перевірити відповідність цього клопотання вимогам ч.1 ст. 184 КПК України, яка передбачає, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно обовязково містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Зазначені вимоги закону при прийнятті оскаржуваної ухвали дотримані в повному обсязі. Слідчий суддя перевірив відповідність змісту клопотання вимогамст.184 КПК України та дійшов висновку, що зазначені у клопотанні слідчого підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовані, вказано наявність доказів того, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, розглянув можливість застосування інших (альтеративних) запобіжних заходів ( правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про :

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

3)недостатність застосування більш мяких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть предявлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких обєктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, що застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жодний з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти відповідним ризикам.

Апеляційним переглядом встановлено, що 18 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000052 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.3 ст.368 КК України.

25 січня 2017 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України.

26 січня 2017 року старший слідчий першого слідчого управління прокуратури Дніпропетровській області ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України, вислухав учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого та надані матеріали кримінального провадження.

Судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст.12 КК України, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Підозра, висунута ОСОБА_3, є обгрунтованою та законною, а отже апеляційні доводи з цього приводу є неспроможними.

Як встановлено журналом судового засідання, судовий розгляд проведено в повному обсязі, з дотриманням прав підозрюваного, в тому числі і права на захист, а також по справі були досліджені всі необхідні дані та надані докази, по яким судом зроблений правовий висновок, на підставі якого було обгрунтовано прийнято ухвалу. В звязку з чим відповідні доводи апеляцій сторони захисту колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи захисту про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, колегія суддів вважає обгрунтованими, однак такими, що не впливають на правильність висновків суду, оскільки ризики зазначені в ухвалі суду, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосування найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з наданих матеріалів, кримінальне провадження здійснюється відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, з дотриманням всіх прав підозрюваного та процедур проведення досудового розслідування і підстав вважати, що кримінальна справа щодо ОСОБА_3 є сфабрикованою, а свідки, які мають незадовільну кримінальну історію, навмисно оговорюють підозрюваного, в колегії суддів немає, а отже апеляційні доводи з цього приводу також є безпідставними.

Також посилання апелянтів у їх скаргах з приводу того, що у мотивувальній частині клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу йде мова про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369 КК України, депутатом Дніпровської міської ради ОСОБА_5, що колегія суддів вважає механічною помилкою, у звязку з чим зазначені доводи є такими, що не заслуговують на увагу.

Зважаючи на викладені обставини, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, наявність обгрунтованих підстав вважати причетним останнього до скоєного, та обставин справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що в суду першої інстанції були всі підстави для прийняття оскаржуваної ухвали.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст.177,178 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і справедливою, та не підлягає скасуванню, а в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2017 року, якою до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

___ _____ ___

Г.П.ОСОБА_9 ОСОБА_10 Крот