Рішення № 64692754, 31.01.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/3219/15-ц

Провадження 2/206/11/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2017 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

при секретарі Портній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

23 червня 2015 року представник позивача звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 17 жовтня 2013 року в 14-10 у м.Дніпропетровську по вул. Томській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Fiat Siena», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «ЗАЗ 110307» д/н 20633, під керуванням водія ОСОБА_2. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль його автомобіль. 30.10.2013 року відбувся огляд його пошкодженого автомобіля експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4 Огляд проводився за участю власника та другого учасника ДТП ОСОБА_2 У звязку з тим, що відповідачем не було здійснено заходів щодо компенсації заподіяних збитків, автомобіль НОМЕР_2, станом на 29.05.2015 року не було відремонтовано. 29.05.2015 року пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, було оглянуто судовим експертом ОСОБА_5 на огляд, шляхом направлення телеграми, запрошувалась відповідач, але з невідомих причин вона не зявилася. Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_5 № 040/15 від 03.06.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 склала 70 928,72грн. Вартість відновлювального ремонту, пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_5 № 040/15 від 03.06.2015 року склала 126 796,72грн. Згідно рахунку - калькуляції ПП ОСОБА_6, СТО «Пегас» № 086 від 04.05.2015 року, вартість запасних частин та ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, склала 127 353,00 грн. За постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2013 р., винною у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля «ЗАЗ 110307» д/н 20633, ОСОБА_2. Крім того, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 600грн., витрачена ним на проведення автотоварознавчого дослідження, а також 194,16гри. сплачених за подання телеграми про виклик відповідача на огляд. Також йому заподіяно моральну шкоду, розмір душевних страждань його і страждань його родини оцінюється ним в 10 000 гривень. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоровя, а також моральних страждань, повязаних з дорожньо-транспортною пригодою.

На підставі викладеного просить суд стягнути ОСОБА_2 на його користь заподіяні збитки у розмірі 127 353 (сто двадцять сім тисяч триста пятдесят три) гри. 00 кой., 600 (шістсот) гри. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 194 (сто девяносто чотири) гри. 16 коп., сплачених за подання телеграми про виклик на огляд, 10 000 (десять тисяч) гри. моральної шкоди та судові витрати по справі (том 1 а.с.1-3).

Позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов.

Позивач ОСОБА_1 з приводу ДТП пояснив, що в день коли він їхав в Придніпровськ був туман, коли їхав в сторону Ігрені туману не було, але асфальтне покриття було мокре. Коли він їхав по вулиці Томській, поблизу домів, був вигін дороги метрів 250. Автомобіль відповідача він бачив на обочині дороги перпендикулярно дорозі. Автомобіль стояв передньою частиною до проїзної частини. Коли він під'їхав до автомобіля ближче метрів 12-20 до нього автомобіль Таврія стояв біля двох люків, потім вискочив на дорогу. Автомобіль Таврія був на дорозі перпендикулярно дорозі на правій полосі. Праворуч він не міг об'їхати, щоб уникнути ДТП, оскільки там були два бетонні колодязі, а далі зупинка громадського транспорту. Ліворуч не міг об'їхати, оскільки б він в'їхав в салон автомобіля відповідача і міг пошкодити водія. Він приймав заходи щоб уникнути ДТП, різко гальмував. Вихідні дані, які зазначала ОСОБА_2 не є дійсними. Знака обмеження швидкості в той момент там не було. Він їхав з допустимою швидкістю. До зіткнення він їхав 60км/год. В той момент його автомобіль був завантажений цементом. ДТП трапилося після 14 годин. Орієнтована відстань була метрів 100. В момент, коли відповідач виїхала на дорогу вона була перпендикулярно до його руху із ввімкненим лівим поворотом. Машина відповідача виїжджала з її гаражу. Покриття було мокре. Висота люку десь 40см, діаметр його, приблизно метр. Від першого люку до автомобіля відповідача було декілька метрів, а до другого люку - дуже близько. Старі частини автомобіля у нього не залишилися, вони залишилися на сто "Пігас", запчастини ставили оригінальні. Зазначив, що відповідач за весь час не намагалася відшкодувати хоча б частину завданої шкоди. Правила він не порушував. Страхова компанія йому також нічого не відшкодовувала. Також надав письмові пояснення по справі (том 1 а.с.202-204).

Відповідач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 з приводу ДТП пояснила що вона виїжджала з гаражу, зробила всі маневри по об'їзду люків, а потім подивилася в обидві сторони і почала рух. Виїжджала вона передньою частиною автомобіля. Рухалася не дуже швидко, зліва на право по відношенню автомобіля позивача ОСОБА_1 і в цей момент сталося ДТП. Вона не могла виїхати різко на проїжджу частину, оскільки там перепад дороги з ґрунтовки на асфальт. Її автомобіль стояв за метр від проїзної частини під дугою. З її місця була видимість метрів на 100. Позивач їхав швидко, не 60км/год. Коли вона виїжджала автомобіля позивача видно не було. Вона мала намір повертати праворуч і автомобіль її стояв під кутом передньої частини до Ігрені. Її автомобіль вже був наполовину на проїжджій частині, під кутом 45-60 градусів. В момент зіткнення автомобіль її стояв біля люка. Вона вимірювала дуга була 6 метрів.Зазначила, що знак повинен був бути. В експертизі не було взято до уваги, що там знаходився знак обмеження швидкості, стан дорожнього покриття був сухий. Експерти не правильно відповіли на поставлені питання. Саме позивач повинен був зробити маневр раніше, щоб уникнути ДТП, його автомобіль їхав з більшою швидкістю ніж встановлено на тій ділянці. Також надала письмовий виступ у судових дебатах, в яких зазначає, що експертизи проведені без врахування знаку про обмеження швидкості. Знак там був. На час скоєння ДТП не було опадів. По показам позивача експерти не змогли відповісти на запитання, бо вони не дійсні. Його дії не відповідали вимогам ПДР та знаходились у причинному зв'язку з настанням ДТП. З висновків експертів можна вважати, що якщо автомобіль Фіат рухався б з встановленою п.12.3 Правил дорожнього руху України швидкістю 60,0км/год або менше то водій автомобіля Фіат ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП, шляхом гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення і тому дії водія автомобіля Фіат ОСОБА_1 знаходились у причинному звязку з настанням ДТП. При іншому варіанті автомобіль Фіат рухався із більшою швидкістю ніж встановлена п.12.3 Правил дорожнього руху України 60,0км/год і тому не встиг своєчасно загальмувати із зупинкою автомобіля до місця зіткнення, що теж є причинно-наслідковим звязком з наслідками ДТП. Показання водія ОСОБА_1 свідчать про те, що ще на початку своїх свідчень він знав про наявність знаку 3.29(40) "Обмеження максимальної швидкості" і тому вказав швидкість нижчу 40 км/год, а при допиті на засіданні вже заявив, що їхав з допустимою швидкістю до 60 км/год хоча в своїх письмових поясненнях він чітко зазначає свою швидкість в межах 30 км/год (том 2 а.с.118-119).

Представники відповідача ОСОБА_10 та ОСОБА_9 пояснили, що в висновку експерта 2015р. зазначено, що при своєчасному виконанні вимог правил, позивач міг уникнути зіткнення, чого він не зробив. Є фотокартки, де видно, що знак обмеження швидкості є, але експертами взято не було. Швидкість позивача була більша ніж дозволено, що не заперечував і сам позивач. Позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню. Також надали письмовий виступ у дебатах в яких зазначають, що немає підтверджень звернення позивача до страхової, незрозуміло чого він не має до них вимог. Чеків закупівлі деталей, по незрозуміло космічними цінам, приватним підприємцем, що ремонтував авто позивача суду так і не було представлено. Між тим, його автомобіль тієї ж марки і року випуску вже на ходу і в прекрасному стані можна було в той час купити навіть за меншу суму ніж та, що ОСОБА_11 заплатив за ремонт. Позивач не зберіг пошкоджені запчастини. Експерт зазначив по показанням водія ОСОБА_2 по умовам даного варіанту водій ОСОБА_12 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом гальмування із зупинкою автомобіля, тобто при своєчасному виконанні вимог п.12.3 ПДР України ". По показанням водія автомобіля "Фіат" ОСОБА_12 експерт не міг визначитись за відсутністю певних вихідних даних. Про наявність у водія ОСОБА_12 технічної можливості запобігти зіткнення з урахуванням дорожньої обстановки при ДТП була отримана конкретна відповідь.

Оскільки на ділянці дороги, вул.Томській, в місці скоєння ДТП діяло обмеження швидкості, встановлено дорожнім знаком "3.29 (40)" Обмеження максимальної швидкості не більш ніж 40 км/год. А те що швидкість автомобілю "Фіат" була більш ніж 40км/год встановлено та підтверджено експертизою та не заперечував і сам позивач ОСОБА_12 (том 2 а.с.120-121).

Представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача ОСОБА_13 (транспортне) страхове бюро України в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про що свідчать їх заяви та клопотання надані до суду (том 2 а.с.95-96).

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, допитавши експертів, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Fiat Siena, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АЕС 258523 (том 1 а.с.6).

Автомобіль ОСОБА_14, Fiat Siena, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було застраховано в АТ "Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1990285 від 30.07.2013р., з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн. (том 1 а.с.7).

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2013 року, яка набрала законної сили 26 листопада 2013 року Синів ОСОБА_15 було визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України в тому, що вона 17.10.2013 року о 14 год. 10 хв. керуючи автомобілем ЗАЗ-110307, державний номер 20633АЕ, в м. Дніпропетровську по вул. Томській виїжджаючи від двору будинку №253 на проїзну частину дороги, не пропустила автомобіль Фіат, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, що рухався зліва, та скоїла з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди. Потерпілих не має. ОСОБА_16 в судовому засіданні свою вину визнала у повному обсязі (том 1 а.с.9).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тобто зазначеною постановою суду була прямо встановлена вина відповідача у скоєнні адміністративного правопорушення, причинний звязок між порушенням Правил дорожнього руху і як наслідок цього, зіткненням із автомобілем позивача ОСОБА_1, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків.

30.10.2013 року спеціалістом-оцінювачем ОСОБА_17 в присутності позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 було проведено огляд автомобіля Fiat Siena, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на предмет пошкоджень, які були спричинені внаслідок дорожньо-транспортної події, про що складено протокол огляду транспортного засобу (том 1 а.с.8).

Відповідно до звіту № 040/15 від 03 червня 2015 про проведення оцінки вартості шкоди, спричиненої автомобілю Fiat Siena, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був складений судовим експертом ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту складає 126796,71грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля складає 70928,72грн. (том 1 а.с.11-26).

Відповідно до квитанції № 15026 від 03 червня 2015 року вартість за проведення експертної оцінки ФОП ОСОБА_5 складає 600,00грн. (том 1 а.с.27).

Відповідно до рахунку № 086 від 04.05.2015р. ПП ОСОБА_18 вартість за ремонт автомобіля НОМЕР_4 становить 127353,00грн. (том 1 а.с.28).

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера ФОП ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 сплатив за ремонт автомобіля Fiat Siena загалом 127353,00грн. (том 1 а.с.49-50, 52).

З акту № 086 щодо виконаних робіт по автомобілю Fiat Siena від 27.07.2015р. ФОП ОСОБА_6 вбачається, що відбулася заміна на нові запчастини (том 1 а.с.51).

Автомобіль ОСОБА_2, ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_5 було застраховано в ОСОБА_3 акціонерному товариству "Страхова компанія "Україна", що підтверджується Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/00644725, строком дії до 28.11.2013 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000,00 грн., розмір франшизи 500грн.(том 1 а.с.37).

Позивач ОСОБА_1 повідомив Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" про ДТП 17.10.2013р., що підтверджується заявою про настання страхового випадку по договору страхування ЦПВВНТЗ від 30.10.2013р. (том 1 а.с.205).

З відповіді Державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровський регіональний центр з гідрометеорології від 07.09.2015р. вбачається, що 17 жовтня 2013 року з 01год. до 10год. був туман, з 11год. по 18год. серпанок - атмосферне явище при якому слабке помутніння повітря спричинене наявністю у ньому дрібних крапель води чи кристаликів льоду. Видимість у серпанку, на відміну від туману, більше 1км (том 1 а.с.70).

З відповіді Комунального підприємства "Дніпродорсервіс" Дніпропетровської міської ради від 02.09.2015 року № 82 вбачається, що в районі буд. № 288 по вул. Томській, обліками підприємства передбачено встановлення дорожнього знаку 3.29 (40) "Обмеження максимальної швидкості" - 1 од. з табличкою 7.2.1 (4км) "Відстань до об'єкта" - 1 од. Відомості стосовно влаштування дорожнього знаку 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" в районі буд. № 196 по вул. Томській, на підприємстві відсутні (том 1 а.с.72).

З відповіді Комунального підприємства "Дніпродорсервіс" Дніпропетровської міської ради від 16.11.2015 № 130 вбачається, що станом на 17.10.2013р. знак 3.29 (40) "Обмеження максимальної швидкості" - 1 од. з табличкою 7.2.1 (4км) "Відстань до об'єкта" - 1 од. для регулювання обмеження швидкості в районі (діапазоні) скоєння ДТП вул. Томська, 253, встановлений не був (том 1 а.с.143).

З відповіді Комунального підприємства "Дніпродорсервіс" Дніпропетровської міської ради від 01.03.2016 № 141 вбачається, що вони не є організацією, яка первинно встановлювала засоби регулювання дорожнього руху, тому відсутня інформація щодо часу та причин первинного встановлення даних засобів. Вони не проводили робіт по демонтажу даних засобів регулювання дорожнього руху, чи проводились дані роботи іншими організаціями їм невідомо. Відсутня інформація про технічні засоби регулювання дорожнім рухом, які встановлені по вул. Томській, біля будинку № 253 (том 1 а.с.100, том 2 а.с.9, 11).

З акту мешканців вул. Томська, засвідченого головою квартального комітету №30 від 12.12.2015р. на протязі трьох років по вул. Томська буд. 288 (район Рибальського кар'єру) в направленні Ж/м Ігрень, стоїть і не знімався знак 3.29 (40) "Обмеження максимальної швидкості" з табличкою 7.2.1 (4км) "Відстань до об'єкту", а в районі буд. 196 по вул. Томська встановлений знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" (том 2 а.с.50).

З висновку експертного автотехнічного дослідження від 03.08.2015р. № 15/17 здійсненого експертом ОСОБА_19 по факту ДТП, яка мала місце 17.10.2013р. сліди гальмування лівих коліс автомобіля Фіат відповідає швидкості руху 60,8км/год. Водій автомобіля Фіат ОСОБА_1 у заданій дорожній обстановці для забезпечення безпеки руху повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3, 12.4, 12.9б та дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості руху 40км/год" ПДР. Водій автомобіля Фіат ОСОБА_1 у заданій дорожній обстановці мав технічну можливість, при русі із швидкістю, що не перевищує 40км/год, не застосовуючи екстреного гальмування, навіть службовим гальмуванням, запобігти зіткненню. У заданій дорожній обстановці дії водія автомобіля Фіат ОСОБА_1 не відповідали пп.12.3, 12.4, 12.9б та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної руху 40км/год» Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, так як вона безпосередньо привела до зіткнення. У заданій дорожній обстановці водію автомобіля ЗАЗ ОСОБА_2 для забезпечення безпеки руху, необхідно було діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_2 своїми діями небезпеки для руху не створювала, а створила тільки перешкоду для руху, тому технічна можливість запобігти зіткнення її діями не визначалася, запобігти зіткнення мав водій ОСОБА_1 Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п 10.1,10.2 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля ЗАЗ не створила небезпеки для руху, керований нею автомобіль являвся тільки перешкодою для руху, з технічної точки зору невідповідність її дії ПДР, не знаходяться в причинному зв'язку з даною ДТП (том а.с.76-108).

З висновку експерта ОСОБА_20 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25 листопада 2015 року № 5112-15 судової автотоварознавчої експертизи, проведеної за ухвалою суду за клопотанням позивача ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 регламентувались вимогами п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України, згідно яких, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, вона повинна була впевнитися в безпеці виконуваного нею маневру та дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по дорозі на яку вона виїжджала. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України та знаходились у причинному звязку з настанням ДТП. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_1 регламентувались вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких, з моменту виникнення небезпеки для руху, він повинен був негайно вжити заходів до зменшення швидкості але до зупинки. По показанням водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_1: в умовах даного варіанту вирішення поставленого питання не надалось можливим з причин вказаних у дослідницькій частині даного висновку. По показанням водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2: в умовах даного варіанту дії водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України та знаходились у причинному звязку з настанням ДТП. По показанням водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_1: в умовах даного варіанту вирішення поставленого питання не надалось можливим з причин вказаних у дослідницькій частині даного висновку (том 1 а.с.152-160).

З висновку експерта ОСОБА_20 та ОСОБА_21 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 червня 2016 року № 2753-16 додаткової судової автотоварознавчої експертизи, проведеної за ухвалою суду за клопотанням відповідача ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля "Фіат" ОСОБА_1 регламентувались вимогами п.12.3, 12.4, 12.9 "б" ПДР України. В даній дорожній обстановці, при наданих вихідних даних, водій автомобіля Фіат ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП, шляхом гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення, тобто при своєчасному виконанні вимог п.12.3 ПДР України. В даній дорожній обстановці, при наданих вихідних даних, дії водія Фіат ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України та знаходились у причинному зв'язку з настанням ДТП (том 2 а.с.25-33).

З висновку експерта ОСОБА_20 та ОСОБА_21 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28 жовтня 2016 року № 4541-16 судової автотоварознавчої експертизи, проведеної за ухвалою суду за клопотанням позивача ОСОБА_1 1. «Чи спроможні з технічної точки зору пояснення водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про механізм зіткнення автомобілів «Фіат» та «ЗАЗ 110307» з урахуванням пояснень водіїв та схеми огляду місця ДТП складеної працівниками ДАІ?» Аналіз технічної спроможності показань водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП з урахуванням схеми огляду місця ДТП, детально описаний в дослідницькій частині. 2. «Як в даній дорожній обстановці повинна була діяти водій ОСОБА_2 ?» В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 регламентувались вимогами п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України, згідно яких, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, вона повинна була впевнитися в безпеці виконуваного нею маневру та дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по дорозі на яку вона виїжджала. 3. «Чи мала водій ОСОБА_2 технічну можливість запобігти зіткненню?» В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України. 4. «Чи відповідали дії водія ОСОБА_2 вимогам ПДР України?» В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України. 5. «Чи знаходяться дії водія ОСОБА_2 в причинно-наслідковому звязку із вказаною ДТП?» В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ЗАЗ» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху України та знаходились у причинному звязку з настанням ДТП. 6. «Як в даній дорожній обстановці повинен був діяти водій ОСОБА_1 відповідно до ПДР України?» В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_1 регламентувались вимогами п.12.3, п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України, згідно яких, здійснюючи рух в межах населеного пункту, повинен був рухатись зі швидкістю, яка не перевищує дозволену 60км/год, а з моменту виникнення небезпеки для руху він повинен був негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки. 7. «Чи мав водій ОСОБА_1 технічну можливість запобігти зіткненню з урахуванням дорожньої обстановки при ДТП?» Вирішити поставлене питання не надалось можливим з причин зазначених у дослідницькій частині даного висновку. 8. «Чи відповідали дії подія ОСОБА_1 вимогам ПДР України?» За умов, якщо водій автомобіля «Фіат» ОСОБА_1 здійснював рух з перевищенням швидкості руху (згідно показів водія ОСОБА_2М.), встановленої в межах. За умов, якщо водій автомобіля «Фіат» ОСОБА_1 здійснював рух з допустимою швидкістю 60,0км/год (згідно показів водія ОСОБА_1О.), то в його діях невідповідностей вимогам п.12.4, п.12.9 «б» Правил дорожнього руху України не вбачається. Вирішити питання щодо відповідності (невідповідності) дій водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху України та наявності (відсутності) в його діях причинного звязку з виникненням ДТП, не надається можливим, оскільки не вирішено питання щодо технічної можливості для водія ОСОБА_1 запобігти ДТП (том 2 а.с.67-79).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ СК "Україна" не ліквідована, як юридична особа (том 2 а.с.122-123).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_19, який робив висновок експертного автотехнічного дослідження від 03.08.2015р. № 15/17 пояснив висновок він підтримує. Дорога та вся обстановка ДТП ним досліджувалася. Швидкість відповідача ОСОБА_2 була не більшою 5км/год, там узбіччя високе, тому рухатися більше 10км/год не є доцільним. Знак обмеження швидкості 40км/год він там бачив. ДТП було в межах зони дії знаку. Позивач ОСОБА_1 повинен був рухатися в межах видимості знаку та не перевищувати швидкість. Огляд ним місця ДТП було через два роки після ДТП. Позивач ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення, якби швидкість була в межах знаку 40км/год. Дорога була сухою, а не як зазначено під час складання схеми ДТП. Швидкість ОСОБА_1 була 60км/год. Висновок зроблено на підставі слідів гальмування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22, який є працівником Комунального підприємства "Дніпродорсервіс" ДМР пояснив, що знак 3.29 на вул. Томській існує. Повинен бути і знак, який характеризує чому встановлено знак обмеження швидкості. Коли знак було встановлено йому невідомо. На час ДТП знак повинен був бути, але підтвердити, що він фактично там був не може. В протоколі огляду місця події повинно було бути зазначено про знаки. Без письмових вказівок їх підприємство не має права встановлювати та знімати знаки.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із дослідженими в судовому засіданні доказами, суд доходить до наступного.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

В силу ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Змістом ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положенням ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Вирішуючи питання про суму стягнення матеріальної шкоди, суд бере до уваги висновок № 040/15 від 03 червня 2015 про проведення оцінки вартості шкоди, спричиненої автомобілю Fiat Siena, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що був складений судовим експертом ОСОБА_5 вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля складає 70928,72грн. Сума відновлювального ремонту у розмірі 126796,71грн. зазначена без урахування зносу.

Суд не приймає до уваги акт виконаних робіт ФОП ОСОБА_6 від 27.07.2015р. відповідно до якого позивач виконав заміну на нові запчастини на суму 127353,00грн.

Крім того, позивач ОСОБА_1 не зміг пояснити куди він дів пошкоджені запчастини після заміни на нові.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування власників транспортних засобів», передбачено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до договору страхування № АЕ/0064472 ПрАТ "СК "Україна" ліміт відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоровю 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну 50 000 грн. Вказані умови кореспондуються з приписами пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність особи ОСОБА_2, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача ОСОБА_23 "СК "Україна", остання відповідно до статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинна відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Суд вважає правомірним стягнення із відповідача ОСОБА_23 "СК "Україна" на користь позивача 50000,00грн., оскільки матеріальна шкода автомобілю Фіат , реєстраційний номер НОМЕР_3, була спричинена внаслідок дорожньо-транспортної події, винуватцем якої є відповідач ОСОБА_2, яка в свою чергу застрахувала свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ "СК "Україна". З відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі (70928,72грн. - 50000,00грн) = 20928,72грн, оскільки її винуватість у дорожньо-транспортній пригоді доведена матеріалами справи, висновками експертів, а також постановою суду, яка набрала законної сили, не оскаржувалася відповідачем.

Стосовно інших вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат, що повязані із викликом ОСОБА_2 для участі в експертному дослідженні в розмірі 194грн. то в задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити, оскільки зазначені витрати не віднесені до судових витрат, що визначені в ст. 79 ЦПК України, зумовлені самостійним бажанням позивача їх несенням і не можуть бути компенсовані за рахунок відповідачів.

За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлені з підстав, визначених п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, її відшкодування позивач правомірно заявляє до відповідача ОСОБА_2

Суд приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.

Однак на думку суду зазначена сума позивачем у 10 000,00грн. є дещо завищеною, не відповідає дійсним обставинам справи, глибині та періоду страждань, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому суму відшкодування слід зменшити до 5000,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Змістом ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Положенням ч. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України, під час ухвалення рішення суд зокрема має вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Розглядаючи позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Змістом ч. 1 ст. 88 ЦПК України визначено, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати на залучення спеціаліста з проведення експертного дослідження вартості матеріального збитку у розмірі 600грн., витрати на проведення судової експертизи у розмірі 2211,84грн., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 452,89грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_2, що підтверджується квитанціями та стягнути з відповідача ОСОБА_23 "СК "Україна" на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 500,00грн.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-64, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на користь ОСОБА_1 50000,00 (пятдесят тисяч) грн. матеріальних збитків та 500,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20928 (двадцять тисяч девятсот двадцять вісім) грн. 72 коп. матеріальних збитків, 5000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 452 грн. 89 коп., витрати на залучення спеціаліста з проведення експертного дослідження вартості матеріального збитку - 600,00 грн., витрати з проведення судової автотехнічної експертизи - 2211,84 грн., загалом судових витрат - 3264 грн. 73 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.О. Сухоруков