Ухвала суду № 64692056, 13.02.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4990/16-ц

Провадження № 2-п/204/8/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.

за участю секретаря Старостенко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року по цивільній справі № 204/4990/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року по цивільній справі № 204/4990/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви зазначено, що 20.12.2016 року ОСОБА_3Є.(відповідач-1) було отримано заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року по справі № 204/4990/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" суми заборгованості за кредитним договором № 11082878000 від 24 листопада 2006 року у розмірі 24 596,09 доларів США. Посилаючись на ст.224 ЦПК України, зазначено, що судом норми ЦПК України враховані не були, оскільки заочний розгляд справи 24.11.2016 року відбувся без належного повідомлення Відповідача-1 про час і місце судового засідання. Посилаючись на ч.5 ст.74 ЦПК України зазначила, що вона отримала повістку суду про судове засідання на 24.11.2016 року тільки 02.12.2016 року, тобто вже після проведення судового розгляду. Вважає, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату та час судового розгляду, відповідно в суду не було процесуальних підстав приймати заочне рішення по справі. Крім того, зазначила, що 24 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про надання споживчого кредиту (кредитний договір) №11082878000. Відповідно до умов вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 34 000, 00 доларів США з кінцевим строком повернення кредиту не пізніше 23.11.2027 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору між позивачем та ОСОБА_2 (відповідачем 2) було укладено договір поруки №11082878000/П від 24.11.2006 року. Окрім того, між позивачем та відповідачем 1 до Кредитного договору були підписані додаткові угоди №1 від 29 серпня 2008 року щодо зміни строку сплати процентів, №2 від 25 лютого 2009 року про зміну графіка погашення за кредитом, № З від 23 грудня 2009 року "щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації". Тобто в даному випадку, укладення Додаткових угод до Кредитного договору відбулось без згоди поручителя та призвело до того, що збільшився обсяг його відповідальності. Оскільки Позичальник в подальшому не міг сплачувати чергові платежі за кредитним договором, у зв'язку із зміною графіка погашення кредитного договору та реструктуризації за ним, відповідно збільшився розмір нарахованої пені та відсотків за користування кредитом. Посилаючись на ст.553, 559 ЦК України, зазначила, що закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Отже, припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди. Відповідно в даному випадку правовідносини поруки між позивачем та відповідачем 2 є припиненими, оскільки без згоди поручителя були внесені зміни до основного зобов'язання, що призвело до збільшення його відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року, при цьому посилалася на ст.360-7 ЦПК України. Також, зазначила, що Позивачем не було долучено належних та допустимих доказів надання відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі вказаному у позовній заяві, розрахунки суми заборгованості позивача є невірними. Вважає, що оскільки судом не було належним чином повідомлено відповідача-1 про дату та час судового розгляду, та не було досліджено в повному обсязі всіх обставин справи, вважає що заочне рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року по справі №204/4990/16-ц підлягає скасуванню.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 та представник ПАТ «УкрСиббанк» у судове засідання не зявилися, про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.231 ЦПК україни, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням неявки сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та зазначеної вище цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Частина 1статті 60 ЦПК України,передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно дост. 228 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Згідно положень ст. 229 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто, для скасування заочного рішеннянеобхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 24 листопада 2016 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено заочне рішення по справі №204/4990/16-ц, яким задоволено позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором № 11082878000 від 24 листопада 2006 року (в системі обліку банку договір № 11082878001) у розмірі 24 596,09 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.07.2016 року становить еквівалент 611 007,78 грн., з яких: заборгованість за кредитом 21 939,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.07.2016 року становить еквівалент 545 010,18 грн.; заборгованість за процентами 2 656,73 долари США, що за курсом НБУ станом на 13.07.2016 року становить еквівалент 65 997,60 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 20 648,88 грн., а також стягнутий судовий збір по 4 737,43 грн. з кожного.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодного належного доказу, які б свідчили про наявність підстав для скасування рішення суду.

Розглядаючи заяву відповідача про перегляд заочного рішення суд виходить з того, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача, та наявність істотних доказів по справі в обґрунтування заперечень вимог позивача. За відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення.

Посилання відповідача на те, що у звязку з укладенням додаткових угод до кредитного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя і тому договір поруки слід вважати припиненим, суд до уваги не приймає оскільки вони є безпідставними, та ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем норм закону на свою користь.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Так, за змістом частини першої статті 559 ЦК України, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Порівняльний аналіз укладених між сторонами додаткових угод дає підстави для висновку, що збільшення відповідальності позичальника або поручителя внаслідок укладення цих угод не відбулося. Додатковою угодою № 1 від 29.08.2008 року було змінено строк сплати процентів, згідно якого строк сплати процентів було збільшено та встановлено з 01 по 25 число кожного місяця, замість з 01 по 10 число кожного місяця, що свідчить про покращення умов сплати процентів за кредитним договром. Додатковою угодою № 2 від 25.02.2009 року сторони досягли згоди про зміну графіку погашення кредиту, однак при порівняні графіку погашення кредиту від 24.11.2006 року (а.с. 26-31) та графіку погашення кредиту від 25.02.2009 року (а.с. 34-39) судом не встановлено жодних відмінностей, обидва графіки ідентичні, що свідчить про те, що змін графіку не відбулося. Додатковою угодою № 3 від 23.12.2009 року сторони досягли згоди про зміну графіку погашення кредиту, однак при порівняні графіку погашення кредиту від 24.11.2006 року (а.с. 26-31) та графіку погашення кредиту від 23.12.2009 року (а.с. 41-45), судом встановлено, що сторони досягли згоди про збільшення залишку максимальної заборгованості за кредитом на певні дати, що свідчить про зміну умов кредитування в сторону їх покращення для позичальника.

За таких обставин суд вважає, що укладання додаткових угод до вказаного кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 щодо строку сплати процентів, про зміну графіка погашення кредиту за договором, про зміну графіка погашення кредиту за договором, жодним чином не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а тому підстав для визнання поруки припиненою не має.

Крім того, посилання відповідача ОСОБА_1 щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів надання відповідачу-1 кредитних коштів у розмірі вказаному у позовній заяві спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме заявою на видачу готівки № 44 від 24 листопада 2006 року (а.с.73).

Враховуючи вищевикладене та відсутність підстав для скасування заочного рішення, суд приходить до висновку про те, що заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Частиною 4ст. 231 ЦПК Українипередбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цимКодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.228,231,232 ЦПК України, суд, -

У х в а л и В:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2016 року по цивільній справі № 204/4990/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з моменту проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Л. Черкез