Ухвала суду № 6469168, 09.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 23/74

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі : головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя: Баранник Н.П.,

суддя: Юхименко О.В.

при секретарі: Красоті А.О.

за участю представників сторін :

позивача: не з'явився

відповідача: Мотов В.О. дов. від 31.03.2009р. № 29-10

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь,

Дніпропетровська область

на постанову господарського суду Дніпропетровської області

від 25.09.2008р.

у справі № А 23/74

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорводбуд», м. Нікополь,

Дніпропетровська область

до відповідача Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь,

Дніпропетровська область

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорводбуд» заявлено позов про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 00016112342/0/27357 від 17.07.2006р., № 0001612342/1/32768 від 23.08.2006р., 0001612342/2/43309 від 10.11.2006р., якими визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12655,93грн., з яких 4276,93грн. – основний платіж та 8379,90грн. – штрафні (фінансові) санкції ( у відповідності до уточнених позовних вимог).

Розглянувши справу по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2008р. у справі № А 23/74 (суддя Добродняк І.Ю.) позов задоволено частково: скасовано та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 00016112342/0/27357 від 17.07.2006р., № 0001612342/1/32768 від 23.08.2006р., 0001612342/2/43309 від 10.11.2006р. - в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2028,03грн. – основний платіж. В іншій частині у позові відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована наступними обставинами. Суд першої інстанції визнав помилковим висновок відповідача щодо вартості відшкодування позивачем витрат по послугам мобільного зв'язку орендодавцю НКП «Міські автомобільні дороги» у сумі 125,06грн. Проаналізувавши фактичні обставини справи, суд із посиланням на п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнав віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість з сум відшкодування вартості послуг мобільного зв'язку таким, що не суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки з поданих позивачем документів вбачається, що вказані послуги мобільного зв’язку використовувались позивачем з метою, що відповідає визначенню господарської діяльності, використання мобільного зв’язку в обумовлених позивачем і підтверджених орендодавцем межах, здійснювалось виключно в виробничих цілях.

Суд також визнав помилковим висновок відповідача про необхідність виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість по придбаним холодильнику та телевізору. Посилаючись на п.п.5.6.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» суд зазначив, що витрати по оплаті товару, переданого працівникам позивача в якості заохочення, підлягають включенню до складу валових витрат позивача, податок на додану вартість, відповідно – до складу податкового кредиту згідно до п.п.7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При постановленні судового рішення, судом першої інстанції також був врахований у якості доказу у справі висновок експерта № 80/81-08 від 25.04.08р., згідно до якого висновки акту перевірки відповідача № 1201/231.20233031 від 05.07.06р. про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 4276,03грн. за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р. документально підтверджені частково, а саме на 2248грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Нікопольською об’єднаю державною податковою інспекцією подана апеляційна скарга, в якій наведені наступні обставини. Суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок експерта № 80/81-08, оскільки у відповідності до ст. 82, 86 КАС України висновок експерта для суду не є обов’язковим. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Загальна сума ПДВ, що врахована в складі податкового кредиту за результатами експертизи, є більше ніж включена платником по декларації з ПДВ на загальну суму 13993грн. До перевірки позивачем були надані усі наявні в нього первинні документи (в тому числі податкові накладні на придбання товарів (послуг), що підтверджується підписами посадових осіб.

В січні 2005року позивачем було включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1122,17грн. з товарів (холодильник, телевізор), які не використовувались в господарській діяльності. У лютому 2005р. було включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 125,06грн. придбаних обідів. В березні 2005року позивачем в книзі придбання було проведено зі знаком мінус ПДВ на загальну суму 1247,23грн., в тому числі по вказаних податкових накладних. Коригування здійснене позивачем без відображення у рядку 16.1 декларацій з ПДВ та без самостійно нарахованої суми штрафу. За результатами проведеної повторної судово-економічної експертизи зазначені суми знято з податкового кредиту в березні 2005р. у сумі 1247,23грн., а не в січні 2005року у сумі 1122,17грн. та в лютому 2005р. у сумі 125,06грн.

Стосовно сум ПДВ 337,50грн. по ТОВ «Аквалайф-Нікополь» та 666,67грн. по НКП «Міські автомобільні дороги», відповідач зазначив, що всупереч вимогам п.п.7.2.6 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не подав до податкової інспекції заяву зі скаргою на вказані підприємства щодо ненадання йому податкової накладної або порушення порядку її заповнення. Отримання такої скарги було б підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника. Однак, податкова накладна, яка залишилась у платника в податковому кредиті на момент перевірки не підтверджена грошовими коштами або отриманням товару.

Посилаючись на приписи норм п.п.7.4.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги зв’язку не відносяться до комунальних послуг, а тому в межах укладених договорів між позивачем та НКП «Міські автомобільні дороги» не передбачено відшкодування витрат за послуги мобільного зв’язку, внаслідок чого відсутні підстави для включення до валових витрат (і до податкового кредиту) вартості послуг в сумі 1457,29грн.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 25.09.2008р. в частині задоволеної позовної вимоги та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Представник Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні 09.09.2009р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорводбуд» письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надало. Представник до судового засідання 09.09.2009р. не з'явився. Позивач про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи без участі представника позивача, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.

Справу № А 23/74 було призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя),

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічного звукозаписувального комплексу «Камертон».

За результатами апеляційного розгляду справи, в судовому засіданні 09.09.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як випливає з матеріалів справи, 17.07.06р. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 00016112342/0/27357, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дорводбуд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., в тому числі: 4276.03 грн. - основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 3акону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181. Скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням результатів розгляду скарг позивача, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 23.08.06р. № 0001612342/1/32768 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., в тому числі: 4276,03 грн. - основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 10.11.06р. № 0001612342/2/43309 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., в тому числі: 4276.03 грн. - основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень є висновки акту перевірки від 05.07.06р. № 1201/231.20233031, складеного відповідачем за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.05р. по 31.03.06р.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено п.4.1 ст.4, пп. 7.3.5 п.7.3, пп.7.5.2 п.7.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4276,03 грн. з урахуванням виявлених фактів завищення податку на додану вартість, а саме: занижено податок на додану вартість в січні 2005 р. - на 1122,17 грн., лютому 2005 р. - на 208,39 грн., квітні 2005 р. - на 127,08 гри., грудні 2005 р. - на 19183,00 грн., лютому 2006р. - на 19000,67 грн., березні 2006 р. - на 454,17 грн., завищено податок на додану вартість в березні 2005 р. - на 1180,56 грн., травні 2005 р. - на 1434,33 грн., липні 2005 р. - на 167,57грн., серпні 2005р. – на 3696,00грн., вересні 2005р. – на 1306,13грн., жовтні 2005р. – на 4804,33грн., листопаді 2005р. – на 69,66грн., січні 2006р. – на 6060,67грн.

Акт перевірки свідчить, що до таких висновків відповідач дійшов, виходячи з наступних обставин.

В перевіряємий період позивачем здійснювалось самостійне виправлення помилок, що містились в раніше поданих деклараціях з податку на додану вартість за липень 2005р., грудень 2005р., у зв'язку з чим відповідачем з посиланням на норми п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказано, що у розрізі податкових періодів підприємством було завищено та занижено податкове зобов'язання, в той час, як загальна сума податкового зобов'язання за весь перевіряємий період, яка визначена позивачем, дорівнює загальній сумі податкових зобов'язань, що визначені за результатами перевірки.

В порушення пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не проведено коригування податкового кредиту по TOB «Аквалайф-Нікополь» та НКП «Міські автомобільні дороги».

Станом на 01.03.06р. за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахунках з TOB «Аквалайф-Нікополь» рахувалось дебетове сальдо у сумі 2025,00 грн.

14.03.06р. на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 5176,46 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість згідно акту звірки від 10.03.06р., в тому числі ПДВ - 862,41 грн. На суму 2025,00 грн. зроблено бухгалтерську проводку та станом на 01.04.06р. сальдо розрахунків між підприємствами склало 0,00 грн.

Однак, при отриманні раніш перерахованої передоплати (при відсутності жодної з подій) в березні 2006 року позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість 337,50 грн. Отримана в березні 2006 року передоплата в сумі 2025 грн., була раніш перерахована TOB «Аквалайф-Нікополь» платіжним дорученням № 2369 від 05.09.05р., а сума податку на додану вартість 337,50 грн. віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2005 року (податкова накладна № 1 від 05.09.05р.). В результаті чого завищено податковий кредит за березень 2006 року на суму 337,50 грн.

В порушення пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту),

позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості відшкодованих витрат послуг мобільного зв'язку НКП «Міські автомобільні дороги», оскільки відповідно до договору передбачено відшкодування комунальних платежів;

віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від КП «Служба єдиного замовника», з вартості технічного нагляду за проведенням робіт;

віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ЗАТ «Світ Електроники», з вартості холодильника, ПТФ TOB «Фортуна» з вартості обідів. Коригування податкового кредиту здійснено позивачем без відображення у рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість та без самостійного нарахування суми штрафу.

В листопаді 2005 року з рахунку позивача було перераховано НКП «Міські автомобільні дороги» грошові кошти на загальну суму 8154,00 грн. (платіжні доручення № 2774 від 16.11.05р., № 2831 від 28.11.05р.).

Платіжним дорученням № 373 від 30.11.05р. НКП «Міські автомобільні дороги» повернуло позивачу суму 4000,00 грн.

До складу податкового кредиту за листопад 2005 року віднесено податок на додану вартість в сумі 1359,00 грн. (податкові накладні № 197 від 20.11.05р. на суму 4194,00 грн., в т.ч. ПДВ - 699,00грн., № 198 від 29.11.05р. на суму 3960,00 грн., в т.ч. ПДВ - 660,00 грн.).

При отриманні перерахованої передоплати (при відсутності жодної з подій) в листопаді 2005р. позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість 666,67 грн. та в результаті чого завищено податковий кредит в листопаді 2005 року на суму 666,67 грн.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 1457,29 грн. з вартості відшкодування витрат по послугах мережі Київ-Стар за податковими накладними, отриманими від НКП «Міські автомобільні дороги», в межах укладеного договору від 03.04.04р. про надання послуг, які не входять до числа комунальних послуг, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1457,29грн.

Відповідно до договорів, роботи за якими виконувались за рахунок бюджетних коштів, КП «Служба єдиного замовника» перевіряє обсяг та якість виконаних робіт, їх вартість, як представника Нікопольської міської ради, якому надані повноваження технічного нагляду за проведенням робіт. В суму договору входить суми у розмірі 3,5% по здійсненню КП «СЕЗ» технічного нагляду, затвердженого рішенням виконкому Нікопольської міської ради.

Договори, роботи за якими виконувались за рахунок бюджетних коштів, складені за участі КП «Служба єдиного замовника». Відсоток за технічний нагляд перераховувався виконавцю і як транзитна сума перераховувався КП «Служба єдиного замовника». В актах виконаних робіт відсоток за здійснення технічного нагляду винесено окремим рядком та на зазначену суму податкове зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувалось.

В липні 2005 року до складу податкового кредиту позивачем включено податок на додану вартість на загальну суму 1814,57 грн. по податкових накладних, отриманих від КП «СЕЗ», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за липень 2005 року на 1814.57 грн.

В січні 2005 року позивачем до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість у сумі 1122,17 грн. з товарів, що не відносяться до складу валових витрат і не підлягають амортизації, а саме:

податкова накладна № 1 від 14.01.05р. на суму 3474,00 грн.. в тому числі ПДВ - 579,00 грн., що отримана від ПТФ ТОВ «Фортуна» при придбанні телевізору Самсунг 29К5;

податкова накладна № МІ 1-000090 від 31.01.05р. на суму 3259,00 грн.. в тому числі ПДВ - 543,17 грн., що отримана від ЗАТ «Світ Електроники» при придбанні холодильнику LG 8392.

В бухгалтерському обліку при придбанні, зазначені товари було оприбутковано разом із сумою податку на додану вартість та в цьому ж податковому періоді списано.

В лютому 2005 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 125,06 грн. з товарів, що не відносяться до складу валових витрат і не підлягають амортизації, а саме: податкові накладні № 3055 від 31.12.04р. на суму 389,38 грн., в тому числі ПДВ - 64,90 грн.; № 202 від 31.01.05р. на суму 360,98 грн., в т.ч. ПДВ - 60,16 грн., що отримані від ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський», при придбанні обідів. Вартість обідів разом з ПДВ відображена в бухгалтерському обліку.

В березні 2005 року позивачем в книзі придбання проведено зі знаком мінус податок на додану вартість на суму 1247,23 грн., в тому числі по податкових накладних № 1 від 14.01.05р. на суму ПДВ - 579,00 грн., № МІ1-000090 від 31.01.05р. на суму ПДВ – 543,17 грн., № 3055 від 31.12.04р. на суму ПДВ - 64,90 грн., № 202 від 31.01.05р. на суму ПДВ – 60,16 грн. Коригування здійснено позивачем без відображення у рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість та без самостійно нарахованої суми штрафу.

За рахунок вказаних порушень відповідачем зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту за січень 2005 року у сумі 1122,17 грн., за лютий 2005 року у сумі 125,06грн. та заниження податкового кредиту за березень 2005 року у сумі 1247,23 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача стосовно вартості відшкодування позивачем витрат по послугам мобільного зв'язку орендодавцю НКП «Міські автомобільні дороги» у сумі 1457,29грн. є помилковими, і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Між позивачем та орендодавцем - НКП «Міські автомобільні дороги» укладений договір надання послуг від 05.04.04р., відповідно до умов якого цей договір є доповненням до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу комунального підприємства від 20.03.04р.

Відповідно до п.1.2 договору від 05.04.04р. позивач зобов'язувався оплачувати вартість наданих орендодавцем послуг, пов'язаних з експлуатацією орендованого майна в якості компенсації цих витрат.

На виконання договору оренди від 20.03.04р. позивачем прийнято за актом приймання-передачі основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів від орендодавця (т.1 а.с. - 116) майно, в тому числі мобільні телефони.

Відповідно до наказів позивача від 04.01.05р. № 1/4, від 10.01.06р. № 2/3, використання цих мобільних телефонів має своєю метою забезпечення оперативного виробничого зв'язку між дільницями, управлінням, координацією робіт бригад, працюючих на різних дільницях доріг міста. Цими ж наказами мобільні телефони розподілені і закріплені за певним колом працівників, встановлені щомісячні ліміти виробничих переговорів, встановлений контроль за дотримання встановлених лімітів, а також встановлено, що поповнення рахунків абонентів здійснюється шляхом оплати рахунків орендодавця на відшкодування послуг мобільного зв'язку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції правомірно визнав віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість з сум відшкодування вартості послуг мобільного зв'язку таким, що не суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки із поданих позивачем документів в їх сукупності вбачається, що вказані вище послуги мобільного зв'язку використовувались позивачем з метою, що відповідає визначенню господарської діяльності, використання мобільного зв'язку в обумовлених позивачем і підтверджених рахунками орендодавця межах здійснювалось виключно в виробничих цілях.

Також суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковим висновок відповідача про необхідність виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість по придбаним холодильнику та телевізору.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані товари було видано працівникам підприємства позивача як винагорода - одноразове заохочення відповідно до наказу від 31.01.05р. за безперебійний випуск якісного асфальту та виконання особливо важливого завдання – будівництва птахарні в складних зимових умовах з повним дотриманням строків здачі робіт і приймання їх замовником, що підтверджено витягом з відомості нарахувань та утримання по заробітній платі за лютий, квітень 2005р.

Згідно до п.п.5.6.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Таким чином, витрати по оплаті товару, переданого працівникам позивача в якості заохочення, підлягають включенню до складу валових витрат позивача, податок на додану вартість, відповідно, - до складу податкового кредиту згідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого посилання відповідача на положення пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Щодо решти виявлених відповідачем порушень позивачем заперечення не надані, матеріалами справи не спростовані.

Разом з тим, оскільки під час перевірки відповідачем було встановлено як заниження, так і завищення податку на додану вартість, питання визначення фактичного розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача за період з 01.01.05р. по 28.02.06р. були предметом експертного дослідження в межах даної справи, за результатами якого був складений висновок № 80/81-08 від 25.04.08р. повторної судово-економічної експертизи.

Дослідивши експертний висновок, з урахуванням фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що проведене експертом дослідження є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України. Крім того, висновок № 80/81-08 від 25.04.08 складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу». За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі щодо неправомірності висновку експерта.

Як вбачається з наведених вище правових норм, матеріалів справи, експертного висновку від 25.04.08р., позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2005 рік на суму 18435,00 грн. та завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за І квартал 2006 року на суму 2195,00 грн.; занижено податковий кредит за 2005 рік на суму 12981,00 грн., за 1 квартал 2006 року - на суму 1012,00 грн., у зв'язку з чим позивачем недонараховано податку на додану вартість за 2005 рік в сумі 5455,00 грн. та завищено нарахувань податку на додану вартість за І квартал 2006 року в сумі 3207,00 грн.

Відповідно до п. «б» п. 4.2.2 ст. 4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 податкове зобов'язання визначається з урахуванням як даних, що свідчать про його заниження, так і даних, що свідчать про його завищення.

Таким чином, висновки акту перевірки від 05.07.06р. № 1201/231.20233031 щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 4276,03 грн. за період з 01.01.05р. по 31.03.06р. документально підтверджуються частково, а саме - на 2248,00 грн.

На вказану в акті перевірки суму заниження податку на додану вартість 4276,03грн. відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8379,90 грн.

З урахуванням висновків експертного дослідження щодо фактичного заниження податку на додану вартість в сумі 2248,00 грн. відповідачем здійснений розрахунок штрафних (фінансових) санкцій в порядку пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого розмір штрафних санкцій повинен складати 8445,50 грн.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.7.9 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим (звітним) періодом в даному випадку є календарний місяць.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 № 110 затверджено Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, відповідно до пп. 6.1.3 якої, якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1. визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма

податковими періодами, в яких вони виявлені;

2. визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими

періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3. здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних

(фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цим пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата слід вважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Аналіз зазначених норм права свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача порушення щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зроблених в оскаржуваній постанові суду. Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Дніпропетровської області.

Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2008р. у справі № А 23/74 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено – 17.09.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко