Постанова № 6468747, 05.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2009 року справа № 13/236/06-АП-11/197/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач), суддів:

при секретарі:

за участю:

представника відповідача: Кожана М.П., Юхименка О.В.,

Красота А.О.,

Міщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 10.07.2008р. у справі № 13/236/06-АП-11/197/08-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платан» до про Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИЛА: У травні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Платан» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №000083230210/0/18982/10 від 25.10.2005р., №000083230210/1/18982/10 від 28.11.2005р., №000083230210/2/1455/10-23 від 09.02.2006р., №000083230210/3 від 04.05.2006р., №0000842302/2 від 10.02.2006р., №0000842302/3 від 04.05.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 116 256,00 грн.; визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000842302/2 від 10.02.2006р., № 0000842302/3 від 04.05.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 99 648,00 грн.. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, фактичним обставинам та нормам діючого податкового законодавства. Постановою господарського суду Запорізької області від 10.07.2008р. у справі 13/236/06-АП-11/197/08-АП (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано нечинними оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, судові витрати присуджено з державного бюджету. Постанова суду мотивована тим, що використання придбаної ТОВ «Платан» кукурудзи було направлено платником податку на отримання доходу, товар було використано у господарській діяльності. Визначення звичайної ціни товару при його продажу у порівнянні з ціною його придбання не може вважатися таким, що відповідає п. 1.20.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки якість товару різна, проміжок між часом придбання та часом продажу є значним для коливання цін, позивачем було надано докази про відповідний рівень звичайних цін. Відповідач, не погодившись із постановою суду у даній справі, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, відповідач просить постанову від 10.07.2008р. скасувати і прийняти нову постанову, якою у позові позивачу відмовити повністю. Відповідач зазначає, що реалізуючи товар за ціною, нижчою ціни придбання, позивач не мав наміру використовувати його у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а тому віднесення вартості такого товару до валових витрат виробництва та обігу є неправомірним, відповідно, в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно віднесено ПДВ в сумі 66432 грн. до податкового кредиту. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі в судовому засіданні не направив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Суть спору.

У жовтні 2004 року ТОВ "Агрофірма Раздорівська" (виробник с/г продукції) відвантажує ТОВ "Платан" за видатковою накладною № РН-000688 від 23.10.04р. кукурудзу зернову 2891,574 тони за ціною 571 грн. з ПДВ, на загальну суму 1651077,19 грн. в т.ч. ПДВ - 275175,53 грн.

В березні - квітні 2005 р. ТОВ "Платан" відвантажує кукурудзу зернову ТОВ "Корпорація Агросінтез" (видаткові накладні № РН-000024 від 30.03.05р., №000062 від 28.04.05 р.) в кількості 1557 тон за ціною 315 грн. з ПДВ, на загальну суму 490455 грн., яку позивач включив до валового доходу, а ПДВ в розмірі 81742,5 грн. відніс до податкових зобов'язань.

Різниця в вартості 1 тони кукурудзи, між отриманою та відвантаженою, складає 256 грн. з ПДВ. На думку відповідача, при продажу зерна ТОВ "Корпорації Агросінтез" було здійснено збиткову операцію на суму 398592 грн., в т.ч. ПДВ 66432,00 грн. (1557 тон х 256 грн. (398592 грн. (загальна сума з ПДВ) 66432 грн. (сума ПДВ) = 332160 грн. - різниця в вартості на кукурудзу, яка підприємством зайво віднесена до валових витрат).

За результатами перевірки складено акт від 04.10.2005р. №30/23/30710120, в якому зазначено порушення податкового законодавства, а саме: в порушення п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон про прибуток) підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2004 року на 83040 грн.; в порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ), підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 66432 грн. в жовтні 2004р..

На підставі акту перевірки позивачу були направлені: податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2005р. №000083230210/0/18982/10 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 111256 грн., в т.ч. за основним платежем 83040 грн. та штрафні санкції 33216 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2005 року №000083230210/0/18983/10 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 303537 грн., в т.ч. за основним платежем 202358 грн. та штрафні санкції 101179 грн..

Відповідно до п/п. 5.2.2. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивач 03 листопада 2005 року направив скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Рішенням від 25.11.2005 р. №20040/10-23 про результати розгляду скарги у її задоволенні відмовлено.

За результатами розгляду скарги відповідачем прийняті повідомлення-рішення від 28 листопада 2005 року №000083230210/1/18982/10 та №0000842302/1/18983/10, якими було встановлено новий граничний строк для сплати податкового зобов'язання.

Позивач 5 грудня 2005 року звернувся із повторною скаргою до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області.

За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 25 жовтня 2005 року №0000842302/0 скасовано в частині надмірно нарахованого податку на додану вартість у сумі 135926 грн. і 67963 грн. штрафної санкції та в зазначеній частині рішення ДПІ у Ленінському районі про результат розгляду скарги від 25.11.2005 р. №20040/10/23, (податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2005 року №0000842302/1/18983/10), податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі від 25 жовтня 2005 року №000083230210/0 залишено без змін та в зазначеній частині рішення ДПІ у Ленінському районі про результат розгляду скарги від 25.11.2005р. №20040/10/23, (податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2005 року №0000832302/1/18983/10).

Не погоджуючись із таким рішенням по скарзі, позивач 16 лютого 2006 року звернувся із скаргою до ДПА України.

Рішенням від 18.04.2006 року у задоволені скарги ТОВ «Платан» відмовлено.

За результатами розгляду скарги позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2006 року №0000842302/3 за платежем податок на додану вартість в сумі 99648 грн., в т.ч. за основним платежем 66432 грн. та штрафні санкції 33216 грн.; податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2006 року №000083230210/3 за платежем податок на прибуток в сумі 116256 грн., в т.ч. за основним платежем 83040 грн. та штрафні санкції 33216 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що використання придбаної ТОВ «Платан» кукурудзи було направлено платником податку на отримання доходу, а отже було використано в господарській діяльності позивача. В зв’язку з цим є правомірним віднесення позивачем вартості кукурудзи до складу валових витрат відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За твердженням суду, продаж позивачем кукурудзи за ціною нижчою ціни придбання було викликано різною якістю товару, коливанням цін, відсутністю попиту на фуражну кукурудзу. Крім того, від продажу кукурудзи ТОВ "Платан" отримало доход у розмірі 490455 грн..

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або - нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Тобто, у податковому обліку до витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

При здійсненні продажу товарів, якщо такий продаж пов'язаний з господарською діяльністю, до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати по збитковій операції.

Отже, реалізуючи товар за ціною, нижчою ціни придбання, позивач не мав наміру використовувати його у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку, а тому віднесення вартості такого товару до валових витрат виробництва та обігу є неправомірним.

Підприємством від операції з реалізації кукурудзи доход не отримано, а операція з продажу товару по ціні, нижчій ціни придбання є збитковою операцією.

Суд першої інстанції вказує на те, що позивачем надані підтверджуючі документи отримання ним кукурудзи зернової, її зберігання на зерновому складі ВАТ "Пологівський КХП" та продажу ТОВ "Корпорації Агросінтез".

В той же час, належних доказів того, що операції із придбання та реалізації товару (кукурудзи) мали реальний характер позивачем надано не було. Так, не підтверджено документально ні факт перевезення, ні зберігання саме того товару (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат).

Щодо заниження податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по операції з різниці вартості на кукурудзу між отриманою вартістю та відвантаженою, що складає 256,00грн. з ПДВ, таким чином ТОВ «Корпорації Агросінтез» було відвантажено згідно податкових накладних кукурудзу зернову 1557тон*256,0= 398592,0 грн., в т.ч. ПДВ – 66432,0грн.

Внаслідок цього порушення позивачу донараховано податок на додану вартість за жовтень 2004р. на суму 66432,0грн..

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п. 7.4.4 ст. 7 Закону про ПДВ).

Таким чином, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по спірній операції, оскільки товар використано не на потреби власної господарської діяльності та отримання доходу, і витрати, здійснені на придбання таких товарів, не повинні враховуватись при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

Колегія суддів, аналізуючи встановлені факти у їх сукупності, приймає до уваги і посилання відповідача на те, що у перевіяємому періоді та на час здіснення спірної господарської операції позивачем заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 5433грн. (2004р.), а в першому кварталі 2005р. - позивач взагалі податок на додану вартість не сплачував, що знайшло своє відображення в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та законність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного податкового законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм неправильну юридично-правову оцінку, чим порушив при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права. Тому, постанову суду від 10.07.2008р. у даній справі необхідно скасувати.

З огляду на зазначене апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, колегія суддів вважає їх безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити .

Постанову господарського суду Запорізької області від 10.07.2008р. у справі № 13/236/06-АП-11/197/08-АП скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Платан» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.10.2009р..

Головуючий суддя: Н.П. Баранник

Судді: М.П. Кожан

О.В. Юхименко