Постанова № 6468449, 15.10.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2009 року Справа № 31/164-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Науменко І.М., Ясир Л.О.,

секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Лазуренко І.С., довіреність від 01 вересня 209 року № 3;

від відповідача –Черкашина М.О., довіреність від 28 липня 2009 року № 02-04/396;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “АКМА”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2009 року у справі № 31/164-09

за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “АКМА”, м.Дніпропетровськ

до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м.Дніпропетровськ

про визнання частково недійсним договору банківського рахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2009 року у справі № 31/164-09 (суддя Єременко А.В.) в задоволення позовних вимог ППВКФ “АКМА” про визнання недійсним договору № 085/49 банківського рахунку від 01 листопада 2007 року в частині п.3.2 ст.3 “Порядок врегулювання спорів” –відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із відповідності положень договору банківського рахунку, в тому числі в оспорюваній частині, вимогам закону, недоведеності позивачем обставин, які могли б слугувати для застосування норм ст..233 ЦК України.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач –ПП ВКФ “АКМА”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що встановлений п.3.2 договору порядок врегулювання спорів порушує його право на вирішення спорів у встановленому законодавством порядку. Також судом позивач вказує, що судом не було вирішено питання про залучення до участі у справі належного відповідача –Харківську обласну філію АКБ “Укрсоцбанк”. Позивач вважає, що зміст рішення господарського суду не відповідає вимогам ст.84 ГПК України, а також вказує, що суд не з’ясував всіх обставин укладення договору.

Відповідач –АКБ “Укрсоцбанкс” в особі Харківської обласної філії, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає, що третейське застереження, що міститься у договорі, у повному обсязі відповідає вимогам ст.12 Закону України “Про третейські суди”, передання спору на розгляд третейського суду не може розглядатися як відмова від права звернення до суду за захистом свого права та інтересу, позивачем не доведено наявності тяжких обставин або невідних умов договору.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

01 листопада 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Дніпропетровської обласної філії та ПП ВКФ “АКМА” укладений договір № 085/49 банківського рахунку.

11 червня 2009 року позивача –ППВКФ “АКМА” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –АКБ “Укрсоцбанк” в особі Дніпропетровської обласної філії про визнання недійсним договору в частині п.3.2.

Пунктами 3.1. та 3.2 статті 3 договору визначений порядок врегулювання спорів.

Відповідно до п.3.1 договору всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв’язку з укладенням та виконанням Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

В п.3.2 договору сторонами закріплено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст.5 Закону України “Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м.Київ, вул. М.Раскової,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання договору у вказаній частині недійсним позивач, з посиланням на ст.ст.203, 215, 233 ЦК України, вказує про укладення договору під впливом тяжких обставин, порушення його волевиявлення та права на судовий захист.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин згідно з ч.3 ст.215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно положень вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободу договору, згідно якого відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вірно зазначено господарським судом, положення п.3.2 договору щодо передання спорів на вирішення третейського суду відповідають вимогам Закону України “Про третейські суди”.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про третейські суди” юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам зазначеного Закону

Згідно ст.12 вказаного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Відповідно до ст.14 Закону сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

Обставин, які б свідчили про порушенням вищезазначених приписів законодавства, не вбачається і позивачем не доведено.

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Твердження позивача про те, що він був вимушений укласти договір банківського рахунку від 01 листопада 2007 року № 085/49 на вказаних умовах з посиланням на існування поточного мультивалютного рахунку, депозитного рахунку згідно договору банківського вкладу від 20 вересня 2007 року № 085/Д-368 та оформлення кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії від 07 грудня 2007 року № 085/с/12-7, які позивач вважає тяжкими обставинами, правомірно і обґрунтовано відхилені господарським судом як необґрунтовані.

Позивач не був позбавлений можливості за наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей. Також, як вірно зазначено господарським судом, третейське застереження не може розглядатися як відмова від права звернення до суду за захистом права чи охоронюваного законом інтересу.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення та неправильне застосування господарським судом норм процесуального права судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.84 ГПК України. Що стосується твердження позивача про те, що судом не було вирішено питання про заміну неналежного відповідача, то відповідачем у справі є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк”, м.Київ, код ЄДРПОУ 00039019, який є юридичною особою та може бути стороною в судовому процесі. Проведена позивачем зміна в організаційній структурі банку щодо реорганізації філій та відділень не є підставою для заміни відповідача у справі.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх сукупності та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2009 року у справі № 31/164-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “АКМА” –без задоволення.

Головуючий                                         О.В.Голяшкін

Судді                               І.М.Науменко

Л.О.Ясир