Ухвала суду № 64683876, 07.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/1526/16-к Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 11-кп/780/76/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 07.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді В.Р.Шроля,

суддів О.В.Миколюка, А.М.Дриги,

при секретарі А.С. Коломиченко,

з участю прокурора Л.І.Сагей,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Баришівського районного суду Київської області від 08 листопада 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобовязаного, неодруженого, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.286 КК Українидо покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обовязків, передбачених п.п.2,3,4 ст.76 КК України. Стягнуто зОСОБА_2на користь Яготинської центральної районної лікарні 13 389 грн. 69 коп. витрат за стаціонарне лікування потерпілих від злочину, на користь держави у рахунок судових витрат за проведення судових експертиз 5 987 грн. 28 коп.,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком 20 лютого 2016 року близько 13 години ОСОБА_2, в порушення вимог п.2.9 а) ПДР, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1 та рухався дорогою Яготин - Сулимівка в напрямку с. Сулимівка Яготинського району Київської області.

Під час руху за межами населеного пункту ОСОБА_2 проявив неуважність, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та виїхав на праве узбіччя у кювет, де допустив зіткнення з деревом, чим порушив п.2.1 ПДР України.

В результаті дорожно-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5Г отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обовязків передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що судом не вірно застосовано положення ст.75 КК України, оскільки передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано. Також зазначає, що суд першої інстанції не зазначив від якого саме покарання звільняється обвинувачений. Крім того, належним чином не враховано, що обвинувачений скоїв злочин в стані алкогольного спяніння, внаслідок чого троє осіб отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді переломів різних частин тіла.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеність висунутого обвинувачення та правова кваліфікація дій обвинуваченого сторонами в апеляційному порядку не оспорюється.

Покарання за ч.1 ст.286 КК України ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України.

Так, при призначенні покарання судом враховані характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, думка потерпілих, які просили призначити обвинуваченому покарання, не повязане з позбавленням волі, позитивну характеристику з місця проживання, щире каяття обвинуваченого та сприяння розкриттю злочину, а також обтяжуючу покарання обставину у вигляді вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

На думку колегії суддів,як основне,так і додаткове покарання, призначене судом першої інстанції ОСОБА_2, за видом і розміром є таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, а також критерію справедливості.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування вимог ст.75 КК України є безпідставними, оскільки можливість звільнення від відбування покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю з випробуванням не передбачена законом, а вирок не містить зазначення про звільнення від відбування додаткового покарання.

Рішення суду про застосування вимог ст.75 КК України щодо ОСОБА_2 є належним чином обґрунтованим і його правильність підтверджена позицією органу державного обвинувачення у апеляційній скарзі.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок є законним.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 08 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя: Суддя: Суддя: