Ухвала суду № 64680835, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 876/8190/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.06.2016 р. №27-о, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області №27-о від 17.06.2016 р. «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 18.06.2016 р. Стягнуто з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17513,65 грн.

Із таким судовим рішеням не погодилися Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просили скасувати постанову і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Аргументуючи свою незгоду із постановою, апелянти зазначили, що при звільненні позивача було дотримано вимог Кодексу законів про працю України. У зв'язку зі зменшенням штатної чисельності працівників Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області позивача було завчасно попереджено про її вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Також зазначили, що у зв'язку з відсутністю вакантних посад пропозиції посад не надавалися. Фактично мало місце припинення юридичної особи. Отже, наказ про звільнення позивача з посади є законним і підстав для її поновлення немає.

У судовому засіданні представник апелянта Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області Паїк М.В. підтримала апеляційну скаргу та дала пояснення, аналогічні викладеним у ній доводам.

Представник позивача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та зазначила, що вважає оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.01.2007 р. працювала в органах державної податкової служби та є державним службовцем.

Наказом ДПI у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області від 21.05.2015 року №16-о її було прийнято на посаду старшого ревізора-інспектора податкового аудиту в порядку переведення з ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівській області, а з 09.11.2015 року переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора податкового аудиту ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області.

Відповідно до наказу ДФС України від 24.02.2016 р. №167 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області», наказу ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області від 28.03.2016 р. №72 «Про проведення реорганізації ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області» та у зв'язку з реорганізацією державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області, скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці, 17.06.2016 року наказом №27-о позивача було звільнено із займаної посади з 21.06.2016 р. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова №9) містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-52а15.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Вчинення зазначених дій вимагає від роботодавця й положення ст. 49-2 КЗпП України.

Аналогічна правова викладена в ухвалі Верховного Суду України від 04.08.2010 року у справі № 6-8884св10.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДФС України від 24.02.2016 р. №167 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Львівській області», наказу ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області від 26.02.2016 р. №55 «Про реорганізацію ДПІ у Жовкіському районі ГУ ДФС у Львівській області» та у зв'язку з реорганізацією державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області шляхом приєднання до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області проведено процедуру скорочення (зменшення) штатної чисельності працівників.

Отже мала місце реорганізація установи із збереженням відповідних функцій цього органу.

Як вбачається з матеріалів справи, штатним розписом на 2016 р. від 18.01.2016 р. затверджено штат в кількості 39 штатних одиниць ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області, в переліку змін №2 до штатного розпису Личаківської ОДПІ на 2016 р. від 22.03.2016 р. затверджено штат в кількості 23 штатних одиниць Жовківського відділення.

Відтак, у ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області згідно штатного розпису у відділі аудиту передбачалось 3 штатних одиниці, а згідно штатного розпису Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у Жовківському відділенні відсутній відділ аудиту.

Однак, як вбачається з листа Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області №10723/8/13-06-04-00-24 від 29.09.2016 р. були наявні інші вакантні посади.

18.04.2016 р. ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади з 21.06.2016 р. згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким вона ознайомилася, про що свідчить її підпис, однак вакантних посад їй запропоновано не було.

У подальшому відповідачем також не було запропоновано позивачу будь-якої посади при наявності таких відповідно до листа Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області №10723/8/13-06-04-00-24 від 29.09.2016 р.

Також, в матеріалах справи відсутні докази неможливості переведення позивача, за його згодою, на будь-яку іншу роботу в Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Отже, позивача було звільнено з посади без дотриманням вимог статтей 40 та 49-2 КЗпП України, чим порушено її право на працю, що охороняється Конституцією України.

Враховуючи вищенаведене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є правильними і обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що викладені в оскаржуваній постанові Львівського окружного адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2016 року у справі № 813/2490/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 10 лютого 2017 року.