Ухвала суду № 64680833, 08.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 р. Справа № 876/5730/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19.07.2016 року в справі №605/222/16-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Голгочанської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій щодо відмови у встановленні межових знаків, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2016 року позивач - ОСОБА_1 - звернулася в суд з позовом, в якому просила визнати дії Голгочанської сільської ради щодо відмови у встановленні межових знаків між господарством ОСОБА_1 та господарством ОСОБА_2 неправомірними; зобов'язати Голгочанську сільську раду відновити межу між господарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з даними земельно - кадастрової документації.

Постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19.07.2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, зокрема, на те, що встановлення межових знаків є обов'язком органу місцевого самоврядування в межах розгляду земельних спорів на підставі ст. 158 ЗК України; вважає, що підставою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, а саме - аерофотозйомка 1962 року; самовільне зайняття частини її земельної ділянки сусіднім землекористувачем ОСОБА_2 підтверджується актом від 05.11.2014 року, складеним комісією з представників органів виконавчої влади (РДА) та Голгочанської сільського ради.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 41 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що за зверненням ОСОБА_1 14.10.2014 року розпорядженням голови Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області №246-од створено тимчасову комісію по розгляду звернення громадянки ОСОБА_1, жительки с. Голгоча Підгаєцького району Тернопільської області. Комісії було доручено з виїздом на місце провести об'єктивний та всебічний розгляд спору між сторонами із складанням відповідного акта та наданням рекомендацій щодо вирішення порушеного у зверненні питання.

Так, комісією встановлено, що фактична загальна площа земельної ділянки гр. ОСОБА_1 становить 0,2154 га, а гр. ОСОБА_2 - 0,1786 га. Відповідно до картографічних матеріалів аерофотозйомки 1962 року загальна площа земельних ділянок гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 становить 0,23 га, площа земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства становить 0,11 га.

Оскільки фактична загальна площа земельних ділянок, які гр. ОСОБА_1 використовує по АДРЕСА_1 відрізняється від площі, вказаної у картографічних матеріалах 1962 року, та оскільки відсутнє рішення Голгочанської сільської ради про передачу земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, записи про площу даної земельної ділянки в погосподарській книзі та в земельношнуровій книзі відрізняються від фактичного розміру земельних ділянок та оскільки неможливо виявити дійсні межі земельних ділянок за даними сільської ради, відповідно до ст. 107 Земельного кодексу України їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Крім того, комісією рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до сільської ради із заявою про передачу їй земельних ділянок у власність, в тому числі по АДРЕСА_1; залишити межі земельних ділянок гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактичним використанням.

Актом від 17.09.2014 року, складеним комісією в складі Голгочанського сільського голови, спеціаліста - землевпорядника, головного спеціаліста - юрисконсульта Відділу Держземагентства у Підгаєцькому районі встановлено, що комісія не мала змоги відновити межові знаки, встановлені у 2010 році, внаслідок перешкод з боку гр. ОСОБА_1 Сторонам земельного спору повторно наголошено на необхідності оформити у встановленому законодавством порядку право власності на земельні ділянки.

На заяву позивача від 26.05.2015 року сільським головою була надана відповідь про те, що виїзною комісією 05.11.2014 року було проведено обміри земельних ділянок, складено акт та надано рекомендації, з якими позивач була ознайомлена. 10.03.2015 року рішенням сесії сільської ради відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 158 Земельного кодексу України затверджено акт обстеження земельних ділянок гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вважаючи бездіяльність відповідача у вирішенні земельного спору шляхом відновлення межі між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протиправною, остання звернулася в суд.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного спору, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з наступних мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначений у відповідній «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», яка затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року за №376 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686 (далі - Інструкція).

Згідно із п.1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із п.2.8 Інструкції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є підставним, оскільки сільським головою в межах наданих йому повноважень було надано обґрунтовану відповідь на звернення позивача. Щодо вимоги позивача зобов'язати Голгочанську сільську раду встановити межу на місцевості, при цьому покликаючись на ч.3 ст.158 Земельного кодексу України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що даною нормою встановлено право за органами місцевого самоврядування вирішувати земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, однак не зазначено обов'язку по встановленню межі на місцевості. Натомість, Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації, яка включає в себе план меж земельної ділянки, а виконавцем є юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником. Таким чином, картографічні матеріали аерофотозйомки 1962 року є лише частиною технічної документації, яка є необхідною для встановлення меж виконавцем даних робіт.

Щодо інших тверджень апеляційної скарги, то такі не спростовують висновки суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19.07.2016 року в справі №605/222/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 13.02.2017 року.