Ухвала суду № 64680710, 06.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26460/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участі секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_3, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житлосервіс» про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Енергобанк» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2014 (ВП № 44080439) в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м., зобов'язання вчинити дії по зняттю арешту накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2014 (ВП 44080439) на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Брайко С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання - 06.02.2017 з'явився представник позивача, інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов'язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, тому факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, 03.10.2007 між ПАТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладеного договір про надання споживчого кредиту № 20743. Предметом договору являється те, що банк надає позичальнику кредит в сумі 2 500 000,00 грн на строк з 03.10.2007 по 02.10.2009 на споживчі цілі.

Відповідно до п. 2.1 цього договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є іпотека квартири за адресою: АДРЕСА_1, з подальшим на протязі місяця, переоформленням на іпотеку житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 8).

03.10.2007 між АБ «Енергобанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладеного договір іпотеки (а.с. 12).

11.12.2007 між АТ «Енергобанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту № 20743 від 03.10.2007 - збільшено суму кредитного договору на 1 262 500,00 грн на строк до 02.10.2012. Сторони домовились доповнити розділ 2 кредитного договору наступним пунктом: « 2.1. Додатковим забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є іпотека житлового будинку площею 320, 3 кв.м з надвірними будівлями (земельна ділянка площею 0,19 га), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 оціночною вартістю 3 000 000,00 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - квартира), від 13 листопада 2015 року №447554594 на квартиру накладено арешт на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2014 №44080439.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2015 у справі № 755/19602/14-ц за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. В рахунок погашення загальної заборгованості в сумі 4 644 405,05 грн, (чотири мільйона шістсот сорок чотири тисячі чотириста п'ять гривень 05 копійок) за кредитним договором № 20743 від 03.10.2007, укладеного між ПАТ «Енергобанк»та позивачем, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 3 638 850,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 434 895,81 грн, пеня у розмірі 570 659,24 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м., житловою площею 93,2 кв.м. шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» права власності на дану квартиру за вартістю згідно висновку про вартість майна, складеному станом на 06 травня 2014 року, в розмірі 2 635 000 грн. Визнано за ПАТ «Енергобанк»(ідентифікаційний код 19357762) права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м., житловою площею 93,2 кв.м. шляхом визнання за ПАТ «Енергобанк» права власності на дану квартиру за вартістю згідно висновку про вартість майна, складеному станом на 06 травня 2014 року, в розмірі 2 635 000 грн. (а.с. 24-26).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2016 скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2015.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2016 зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 44080439.

Згідно наданих на вимогу суду, відповідачем документів є судовий наказ від 03.04.2013, виданий Дніпровським районним судом м. Києва, яким стягнуто зі ОСОБА_3 на користь КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» заборгованість за послуги з утримання будинку та комунальні послуги в розмірі 14 982, 26 грн та стягнуто з боржника на користь стягувача 114,70 грн судових витрат (а.с. 47).

11.07.2014 КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві подано заяву про відкриття виконавчого провадження (а.с. 95-96).

21.07.2014 старшим державним виконавцем Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу № 755/7264/13-ц (а.с. 98).

Цього ж дня старшим державним виконавцем Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (накладено арешт на все майно, що належить боржнику) (а.с. 100).

27.11.2014 головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. органу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 108), а також прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 109).

Цього ж дня, головним державним виконавцем Шеремет Ю.М. прийнято постанову державного виконавця, якою звернено стягнення на пенсію боржника ОСОБА_3 (а.с. 110).

Положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини шостої та восьмої статті 54 вказаного Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частини шостої та сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Тобто, даною нормою закріплено не виключне, а переважне право іпотекодержателя перед іншими кредиторами та пов'язує його саме з невиконанням боржником своїх основних зобов'язань.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що позивачем було зареєстровано обтяження на предмет іпотеки значно раніше ніж була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.07.2014, а тому зареєстроване банком обтяження має вищий пріоритет.

Крім того, згідно частини першої ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вилучення або примусову реалізацію арештованої квартири.

Матеріалами справи не підтверджується вилучення або примусова реалізація арештованої квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м., а тому арешт майна за виконавчими документами, не порушує чи обмежує права позивача на задоволення його вимог за договором. При цьому, згідно вищенаведеної частини шостої ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, вимоги заставодержателя задовольняються в першу чергу, а залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та правомірності дій відповідача по винесенню постанов від 21.07.2014 ВП №44080439, якими накладено арешт на все майно ОСОБА_3 та оголошено заборону на його відчуження, а також відсутності правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити з-під арешту майно.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Брайка Станіслава Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 13.02.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.