Рішення № 6468004, 22.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2009 р. Справа № 15/287-09

вх. № 7433/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гетьман Т.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожне управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до ВАТ по будівництву, реконструкції автомобільних шляхів та шляхових споруд "Харківшляхбуд"

про стягнення 97027,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ВАТ "Харківшляхбуд" заборгованість за надання автопослуг та послуг дорожньої техніки згідно договору № 32-3 від 01.10.2007 року. Відповідно до вимог позовної заяви, сума до стягнення становить 97027,45 грн., з яких 70000 грн. заборгованості, 15084,30 грн. пені, 1933,15 грн. - 3 % річних та 10010грн. інфляційних витрат. Також позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи ( а.с.43), справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що 01 жовтня 2007 року між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач по справі) і Відкритим акціонерним товариством «Харківшляхбуд» (відповідач по справі) був укладений Договір № 32-3 про надання автотранспортних послуг та послуг дорожньою технікою (надалі - договір), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати автотранспортні послуги та послуги дорожньою технікою, а відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати грошові кошти. Згідно з договором, виконавцем робіт являється структурний підрозділ Позивача - Філія «Спецавтобаза» Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожне управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість послуг, що сплачується замовником виконавцю, встановлюється відповідно до цін на послуги, передбачених калькуляцією та маршруту і відстані, зафіксованих в товарно - транспортних накладних та (або) подорожніх листах. Загальна сума договору встановлюється, виходячи з загального обсягу наданих послуг та підписаних на підставі цього Актів виконаних робіт.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата за надані автотранспортні послуги та послуг дорожньою технікою виконується відповідачем згідно рахунку - фактури на оплату, наданому позивачем.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надав послуги відповідачу, передбачені умовами договору, що підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких додані до матеріалів справи, а відповідач прийняв роботи, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 25.03.2008р. та актом проведення заліку від 25.03.2008р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п. 3.3. договору відповідачу було надано рахунок для здійснення оплати № 919 від 31 жовтня 2007р. на суму 262284,88 грн. Проте відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, здійснивши лише часткову оплату за виконані роботи в загальному розмірі 192284,88 коп., що підтверджується наступними документами: актом проведення заліку від 25.03.2008р. на суму 71 339,51 грн.; банківською випискою від 25.06.2008р. на суму 60 000,00 грн.; банківською випискою від 08.09.2008р. на суму 30945,37 грн. та банківською випискою від 30.09.2008р. на суму 30 000,00 грн.

Отже, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи складає 70 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 11.06.2008 р. позивачем направлено відповідачу Претензію № 1/10-18 з проханням перерахувати грошову суму 190945 грн. заборгованості на рахунок Філії «Спецавтобаза» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Також, 01.09.2008 р. була направлена Претензія № 1/10-366 на суму заборгованості 130 945,37 грн., та претензія № 1/10-59 від 12.03.2009 р. на остаточну суму боргу в розмірі 70000,00 грн.

17.03.2009 р. відповідач на адресу позивача надіслав відповідь на претензію № 52/1, де відповідач посилається на те, що наданий час не має можливості розрахуватися з позивачем, але при першій можливості, після надходження коштів на рахунок відповідача він погасить борг перед позивачем.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач підтверджує наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 70000 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаним та скріпленим печатками станом на 31.12.2008 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 70000,00 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 15084,30 грн., яка згідно розрахунку була нарахована за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми пені підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 01.10.2008 року по 01.04.2009 року в сумі 8313,61 грн. Щодо решти заявлених вимог про стягнення пені у розмірі 6770,69 грн., то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки позивач нарахував її за період, який перебільшує шість місяців.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат 10010 грн., нарахованих за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року та 3% річних, що становить суму у розмірі 1933,15 грн., нарахованих за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року, - підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 902,57 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 293,02 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" (адреса: 61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, р/р 260000137898 в ВАТ "Інпромбанк" у м. Харків, МФО 351878, код ЄДРПОУ 03450502) на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" ( адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а, р/р 26004010766501 в ЗАТ "Альфа - Банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 33096517) - 70000,00 грн. основного боргу, 8313,61 грн. пені, 10010,00 грн. інфляційних витрат, 1933,15 грн. трьох відсотків річних, 902,57 грн. витрат по сплаті державного мита та 293,02 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після на брання рішенням законної чинності.

В частині заявленої до стягнення суми пені у розмірі 6770,69 грн. - в задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписаний 23.10.2009 року.

Суддя