Рішення № 64678815, 10.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2017 Справа № 904/2743/16

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро

про стягнення 20983378грн.77коп.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №14-109 від 18.04.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №221юр від 30.12.2016р.

В судових засіданнях від 21.12.2016р., від 18.01.2017р. та від 25.01.2017р. оголошувалась перерва в судових засіданнях до 18.01.2017р., 25.01.2017р. та до 07.02.2017р. відповідно, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 11446282грн.34коп., пені у розмірі 7841396грн.07коп., 3% річних у розмірі 646591грн.37коп. та суми інфляційної складової у розмірі 1049108грн.99коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №13-119-Н на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р., в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2743/16 від 29.06.2016р. позовні вимоги були задоволені частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" пеню у сумі 2281926грн.84коп., 3% річних у сумі 625026грн.57коп., суму інфляційних втрат у сумі 1049108грн.99коп. та судовий збір у сумі 139208грн.38коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/2743/16 від 19.10.2016р. було відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2743/16 від 29.06.2016р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі №904/2743/16 від 22.11.2016р. було скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р., а справу №904/2743/16 було направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016р., справу №904/2743/16 було прийнято на новий розгляд суддею господарського суду Дніпропетровської області Новіковою Р.Г.

Під час судового провадження сторони підтримали правову позицію, викладену раніше. Зокрема, позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позов №152/17/1-02 від 11.05.2016р., зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що на момент звернення позивача до господарського суду відповідачем було повністю оплачено суму основної заборгованості. Крім того, з 01.07.2015р. підприємство втратило право здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом. З наведеної дати (01.07.2015р.) постачання природного газу за регульованим тарифом здійснює товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", а ПАТ "Дніпрогаз" виконує функції газорозподільного підприємства і не має рахунків зі спеціальним режимом використання, у звязку з чим усі розрахунки населення за послуги з газопостачання (в тому числі в частині оплати населенням послуг за договором), одержані до 01.07.2015р., здійснюються за рахунок ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", де розподіляються згідно алгоритму. З обєктивних причин ПАТ "Дніпрогаз" позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором. Відповідно до ст.614 ЦК України підставою для відповідальності за порушення зобовязання є наявність вини.

Також, для своєчасних розрахунків за договором вирішальне значення має повне та своєчасне відшкодування постачальнику пільг та субсидій з бюджету, якими користуються споживачі. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова Кабінету міністрів України від 11.01.2005 №20), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, повязаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобовязання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються нормами адміністративного, бюджетного законодавства. Застосування та чинність цих норм не залежить від того, чи передбачили сторони в договорі відповідні умови чи ні. Важливим є той факт, що надання ПАТ "Дніпрогаз" послуг з постачання пільговим категоріям споживачів прямо залежить від отримання товару/послуг від позивача. Ненадання послуг з газопостачання пільговим категоріям споживачів виключає потребу ПАТ "Дніпрогаз" придбавати відповідні обсяги природного газу у позивача за цим договором в обємі, який споживається такими категоріями споживачів.

Відповідач посилається на те, що нарахування та виникнення обовязків з бюджетного фінансування оплати пільг і субсидій населенню здійснюється на підставі підписання сторонами протоколів взаєморозрахунків, а також актів звіряння боргів, договорів про обмін інформацією щодо обсягів наданих пільг, є лише елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Правовідносини, що регулюються нормами адміністративного законодавства, виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій. І саме з цього моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування. Тобто, в цій частині грошові зобовязання між сторонами регулюються, в першу чергу, нормами спеціального законодавства, зокрема, постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20. Заявлена позивачем до стягнення сума штрафних санкцій включає також санкції, нараховані за період відсутності бюджетного відшкодування на оплату пільг/субсидій. Нарахування штрафних санкцій на суму такого боргу не може вважатися правомірним, оскільки нормами спеціального законодавства, що регулюють бюджетні правовідносини, встановлено інший, ніж передбачено договором, порядок оплати пільг та субсидій, і не передбачено право здійснювати такі нарахування. Зважаючи на встановлений законодавством порядок розрахунку та фінансування пільг/субсидій, згідно протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у відповідному періоді, суттєвими обставинами при розгляді даної справи є фактичне проведення фінансування пільг та субсидій органом Державного казначейства.

Щодо вимоги про стягнення пені відповідач просить взяти до уваги повну сплату ПАТ "Дніпрогаз" боргу і відсутність вини у неналежному виконанні зобовязань за договором, тяжкий фінансовий стан і те, що нарахована позивачем сума пені є надмірно великою. Відповідач просить зменшити суму заявленої пені до 10%.

31.05.2016р. відповідач надав заяву, в якій просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

21.12.2016р. відповідач надав клопотання про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Дослідивши клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про залучення до участі у справі третіх осіб, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Також, 21.12.2016р. відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 10%, у разі задоволення позовних вимог.

25.01.2017р. відповідач надав клопотання про призначення у справі судової експертизи, проведення якої просить доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Відповідач просить поставити на розгляд експерта наступні питання:

- Чи відповідає первинним бухгалтерським документам та іншим матеріалам справи предявлена ПАТ "НАК "Нафтобаз України" до стягнення з ПАТ "Дніпрогаз" сума основного боргу за договором купівлі продажу природного газу №13-119-Н від 04.01.2013р.?

- Чи підтверджується документально зазначена ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в позовній заяві сума боргу ПАТ "Дніпрогаз" за природний газ, отриманий за період дії договором купівлі продажу природного газу №13-119-Н від 04.01.2013р., та з якої дати виникли підстави для остаточного розрахунку ПАТ "Дніпрогаз" за кожний місяць поставки відповідно до умов цього договору?

- Чи відповідає матеріалам справи та правилам арифметичних дій сума пені, що визначена ПАТ "НАК "Нафтобаз України", по кожному місяцю поставки окремо?

- Чи відповідає матеріалам справи та правилам арифметичних дій сума інфляційних, що визначена ПАТ "НАК "Нафтобаз України", по кожному місяцю поставки?

- Чи відповідає матеріалам справи та правилам арифметичних дій сума 3% річних, що визначена ПАТ "НАК "Нафтобаз України", по кожному місяцю поставки окремо?

Клопотання мотивоване тим, що відповідачем у період з 2013 по 2015 роки не було отримано від ПАТ "НАК "Нафтогаз" первинних документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій з постачання газу за договором. Враховуючи ухилення позивача оформити зі своєї сторони та повернути оригінали актів приймання-передачі газу відповідачеві існують обґрунтовані сумніви в наявності обовязку відповідача провести розрахунки за відібраний із газотранспортної системи газ саме з НАК "Нафтогаз України".

Суд відхиляє клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Заявляючи клопотання про призначення судової експертизи у справі відповідач не навів обґрунтування необхідності спеціальних знань для оцінки правильності поданих позивачем розрахунків заборгованості, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог; не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для перевірки розрахунку боргу за договором поставки природного газу і чому таку перевірку не може здійснити суд. Поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, їх вирішення віднесено до компетенції суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

04.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (далі - покупець) був підписаний договір №13-119-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого (пункт 1.1 в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2013р. до договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 1.2 договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 29.04.2014р. до договору купівлі-продажу) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 367970,000тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: у січні 60 100,000, у лютому 60 090,000, у березні 44 920,000, у квітні 30 110,000, у травні - 11 280,000, у червні 9 230,000, у липні 9 210,000, у серпні 9 210,000, у вересні 10 030,000, у жовтні 30 080,000, у листопаді 43 180,000, у грудні 50 530,000.

Додатковою угодою №7 від 27.03.2015р. до договору купівлі - продажу природного газу №13-119-Н від 04.01.2013р. сторони домовились про обсяги та якість газу на період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.:

Продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2015 року газ в обсязі до 1 069 855,854 тис.куб.м., у тому числі: у 2013 році 372 533,625 тис. куб.м., у 2014 році 358 997,362 тис. куб.м.; у 2015 році до 338 324,867 тис.куб. м.: у січні 56 030,285, у лютому 49 294,582, у березні 41 500,000, у квітні 29 000,000, у травні - 9000,000, у червні 8 000,000, у липні 8 000,000, у серпні 8 000,000, у вересні 9 000,000, у жовтні 26 500,000, у листопаді 40 000,000, у грудні 54 000,000.

Продавець передає покупцю газ у загальному потоці газу:

- у разі передачі газу власного видобутку у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу у газотранспортну систему;

- у разі передачі імпортованого газу у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему (пункт 3.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) та на дату укладання цього договору становлять:

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 725,4000грн. в тому числі ПДВ 20%;

- при відсутності лічильників 798,0000грн., в тому числі ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1098,4000грн. в тому числі ПДВ 20%;

- при відсутності лічильників 1207,8000грн, в тому числі ПДВ 20%;

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 2248,2000грн. в тому числі ПДВ 20%;

- при відсутності лічильників 2473,2000грн., в тому числі ПДВ 20%;

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500куб.м. на рік:

-при наявності газових лічильників 725,4000грн. в тому числі ПДВ 20%;

-при відсутності лічильників 798,0000грн., в тому числі ПДВ 20%.

Згідно з пунктом 5.2 (в редакції Додаткової угоди №7 від 27.03.2015р. до договору купівлі-продажу) ціна за 1000куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (4%), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом з 01 квітня 2015 року становлять:

газ, який використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5069,6154грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 20% (п.5.2.1. договору);

газ, який використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води):

1) у період з 01 травня по 30 вересня (включно) 5069,6154грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 20%;

2) у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):

- за обсяг, спожитий до 200куб.м. на місяць (включно) 2194,6154 грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 20%;

- за обсяг, спожитий понад 200куб.м. на місяць - 5069,6154грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 20% (п.5.2.2 договору).

Згідно п.5.4 договору в редакції Додаткової угоди №7 від 27.03.2015р. до договору купівлі-продажу) загальна сума вартості природного газу за договором становить 1109616327грн.21коп., крім того ПДВ 20%, усього з ПДВ 1331539592грн.67коп.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Згідно п.11 Додаткової угоди №2 від 31.12.2013р. до договору вона поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01 січня 2013 року.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 30.06.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ до повного їх здійснення (ст.11 договору в редакції Додаткової угоди №8 від 19.06.2015 до договору купівлі-продажу).

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі газу протягом січня грудня 2013 року, січня-грудня 2014 року, січня-червня 2015 року позивач здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 678445805грн.26коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

-від 31 січня 2013 року за спожитий у січні 2013 року природний газ на суму 21483818грн.26коп.,

-від 28 лютого 2013 року за спожитий у лютому 2013 року природний газ на суму 19760190грн.78коп.,

-від 31 березня 2013 року за спожитий у березні 2013 року природний газ на суму 21040269грн.83коп.,

-від 30 квітня 2013 року за спожитий у квітні 2013 року природний газ на суму 11509887грн.88коп.,

-від 31 травня 2013 року за спожитий у травня 2013 року природний газ на суму 4462375грн.70коп.,

-від 30 червня 2013 року за спожитий у червні 2013 року природний газ на суму 3408985грн.24коп.,

-від 31 липня 2013 року за спожитий у липні 2013 року природний газ на суму 3648147грн.12коп.,

-від 31 серпня 2013 року за спожитий у серпні 2013 року природний газ на суму 3787769грн.16коп.,

-від 30 вересня 2013 року за спожитий у вересні 2013 року природний газ на суму 7329453грн.20коп.,

-від 31 жовтня 2013 року за спожитий у жовтні 2013 року природний газ на суму 14650998грн.83коп.,

-від 18 серпня 2014 року за спожитий у листопаді 2013 року природний газ на суму 18267617грн.64коп. (а.с.41, том 1);

-від 31 грудня 2013 року за спожитий у грудні 2013 року природний газ на суму 42360555грн.02коп.,

-від 22 вересня 2014 року за спожитий у січні 2014 року природний газ на суму 13754902грн.28коп. (а.с.43 том 1);

-від 31 січня 2014 року за спожитий у січні 2014 року природний газ на суму 16742563грн.86коп.;

-від 22 вересня 2014 року за спожитий у лютому 2014 року природний газ на суму 9598422грн.18коп. (а.с.45 том 1);

-від 28 лютого 2014 року за спожитий у лютому 2014 року природний газ на суму 14237314грн.90коп.;

-від 28 жовтня 2014 року за спожитий у березні 2014 року природний газ на суму 4934345грн.98коп. (а.с.47 том 1);

-від 31 березня 2014 року за спожитий у березні 2014 року природний газ на суму 13126872грн.06коп.;

-від 30 квітня 2014 року за спожитий у квітні 2014 року природний газ на суму 12075029грн.98коп.;

-від 31 травня 2014 року за спожитий у травні 2014 року природний газ на суму 8210936грн.40коп.;

-від 30 червня 2014 року за спожитий у червні 2014 року природний газ на суму 6431657грн.98коп.;

-від 31 липня 2014 року за спожитий у липні 2014 року природний газ на суму 6118147грн.61коп.,

-від 31 серпня 2014 року за спожитий у серпні 2014 року природний газ на суму 5389836грн.18коп.,

-від 30 вересня 2014 року за спожитий у вересні 2014 року природний газ на суму 7172331грн.68коп.,

-від 31 жовтня 2014 року за спожитий у жовтні 2014 року природний газ на суму 22354883грн.39коп.,

-від 30 листопада 2014 року за спожитий у листопаді 2014 року природний газ на суму 33584649грн.40коп.,

-від 31 грудня 2014 року за спожитий у грудні 2014 року природний газ на суму 42625538грн.72коп.,

-від 31 січня 2015 року за спожитий у січні 2015 року природний газ на суму 42448705грн.51коп.,

-від 28 лютого 2015 року за спожитий у лютому 2015 року природний газ на суму 33914462грн.08коп.;

-від 31 березня 2015 року за спожитий у березні 2015 року природний газ на суму 29740946грн.72коп.;

-від 30 квітня 2015 року за спожитий у квітні 2015 року природний газ на суму 84955143грн.49коп.;

-від 31 травня 2015 року за спожитий у травні 2015 року природний газ на суму 56827154грн.22коп.;

-від 30 червня 2015 року за спожитий у червні 2015 року природний газ на суму 42491891грн.98коп. (а.с.31-63 том 1).

Наведені вище акти приймання-передачі газу були підписані уповноваженою особою відповідача, скріплені печаткою та надіслані на адресу позивача (копії супровідних листів про направлення підписаних актів приймання-передачі газу та описи поштових відправлень курєрською службою доставки містяться в матеріалах справи (а.с. 6-38, том 2).

Причиною виникнення спору є несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань за договором №13-119-Н на купівлю-продаж природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу від 04.01.2013 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого та спожитого природного газу.

Права та обовязки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення підпункту 6.1. договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав. При цьому суд звертає увагу, що підставою для остаточних розрахунків є підписані між сторонами акти приймання-передачі газу.

За отриманий газ відповідач розрахувався повністю, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. Згідно цього акту звіряння заборгованість по договору сплачена у повному обсягу до звернення позивача з позовом до суду, що не заперечується позивачем, однак заборгованість сплачена з порушенням встановлених договором строків оплати. Остаточний розрахунок (за даними відповідача) здійснено у листопаді 2015 року.

Відсутність заборгованості за поставлений природний газ за спірний період є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми 11446282грн.34коп.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки з позивачем за природний газ, поставлений в січні 2013р., березні 2013р., квітні 2013р., грудні 2013р., жовтні 2014р., листопаді 2014р., грудні 2014р., січні 2015р., лютому 2015р., березні 2015р., квітні 2015р. та травні 2015р. були проведені на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Взаємовідносини між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ №20 від 11.01.2005р. та визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" №55/57/43 від 03.02.2009р., який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями.

В пунктах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу №13-119-Н від 04.01.2013р.

Заборгованість за природний газ, поставлений в січні 2013р., була погашена 27.03.2013р., відповідно до протокольних рішень №501 та №502 від 20.02.2013р.; заборгованість за природний газ, поставлений в березні 2013р., була погашена 29.03.2013р., відповідно до протокольного рішення №701 від 20.03.2013р.; заборгованість за природний газ, поставлений в квітні 2013р., була погашена 26.04.2013р., відповідно до протокольного рішення №700 від 20.03.2013р.; заборгованість за природний газ, поставлений в грудні 2013р., була погашена 27.01.2014р. та 30.01.2014р., відповідно до протокольних рішень №36 та №37 від 20.01.2014р.; заборгованість за природний газ, поставлений в жовтні-листопаді 2014р., була погашена 25.11.2014р., відповідно до протокольних рішень №2264, 2265, 6655 від 20.11.2014р.; заборгованість за природний газ, поставлений в листопаді-грудні 2014р., була погашена 23.12.2014р., відповідно до протокольних рішень №2396, 2397 від 16.12.2014р.; заборгованість за природний газ, поставлений в січні 2015р., була погашена 24.02.2015р. та 25.02.2015р., відповідно до протокольних рішень №127 та №129 від 21.01.2015р.; заборгованість за природний газ, поставлений в січні-лютому 2015р., була погашена 26.02.2015р., відповідно до протокольного рішення №396 від 19.02.2015р.; заборгованість за природний газ, поставлений в лютому 2015р., була погашена 05.03.2015р., відповідно до протокольного рішення №398 від 19.02.2015р.; заборгованість за природний газ, поставлений в березні 2015р., була погашена 26.03.2015р., відповідно до протокольних рішень №689 та №692 від 20.03.2015р.; заборгованість за природний газ, поставлений в квітні 2015р., була погашена 26.05.2015р. та 04.06.2015р., відповідно до протокольних рішень №1170 та №1171 від 20.05.2015р.; заборгованість за природний газ, поставлений в травні 2015р, була погашена 01.07.2015р., 02.07.2015р. та 27.07.2015р., відповідно до протокольних рішень №1399, №1401 від 18.06.2015р., №1652, 1653, 1654 від 20.07.2015р.

Таким чином, погашення заборгованості за природний газ, поставлений в січні 2013р., березні 2013р., квітні 2013р., грудні 2013р., жовтні 2014р., листопаді 2014р., грудні 2014р., січні 2015р., лютому 2015р., березні 2015р., квітні 2015р. та травні 2015р., відбулось у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та ін.).

Згідно з приписами статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки судом у даній справі встановлено, що розрахунок за поставлений в січні 2013р., березні 2013р., квітні 2013р., грудні 2013р., жовтні 2014р., листопаді 2014р., грудні 2014р., січні 2015р., лютому 2015р., березні 2015р., квітні 2015р. та травні 2015р. природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, то підстав для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, немає.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2013р.) у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату природного газу нарахована ним у сумі 7841396грн.07коп. за загальний період з 20.01.2015р. по 12.11.2015р.

Перевіркою правильності розрахунку пені встановлено, що при проведенні розрахунку пені, позивачем було включено до періоду нарахування дні, в які відповідачем здійснювались оплати. При цьому, за загальним правилом день оплати не вважається днем прострочки виконання зобовязання.

Як вбачається з розрахунку, пеня нарахована на суми боргу, погашені згідно з протокольними рішеннями. З урахуванням цього, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну оплату заборгованості за природний газ, поставлений в січні 2013р., березні 2013р., квітні 2013р., грудні 2013р., жовтні 2014р., листопаді 2014р., грудні 2014р., січні 2015р., лютому 2015р., березні 2015р., квітні 2015р. та травні 2015р.

Враховуючи наведене, стягненню з відповідача підлягає пеня за зобов'язаннями червня 2015 року - за період з 20.07.2015р. по 12.11.2015р. в розмірі 4645314грн.60грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3196081грн.47коп. слід відмовити.

Разом з тим, відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені до 10% від нарахованої позивачем та заявленої до стягнення.

За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд при винесенні рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій судом залишається без задоволення, оскільки відповідачем не було надано доказів наявності обставин для зменшення штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути три відсотки річних за загальний період прострочки з 20.02.2013р. по 12.11.2015р. у сумі 646591грн.37коп. та інфляційні збитки за період з січня 2014 року по червень 2015 року, що складає 1049108грн.99коп.

Перевіривши правильність нарахування позивачем трьох відсотків річних, господарським судом встановлено, що позивачем не було враховано, що день фактичної оплати не вважається днем прострочення виконання зобовязання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернуся до суду з позовом 06.04.2016р. Нарахування суми 3% річних за зобов'язаннями лютого 2013 року, позивач здійснює за період з 20.03.2013р. по 25.03.2013р. З наведеного вбачається, що на підлягає нарахування сума 3% річних за зобов'язаннями лютого 2013 року, оскільки сплив строк позовної давності.

Розрахунок трьох відсотків річних:

за зобов'язаннями листопада 2013 року - за період з 20.12.2013р. по 23.12.2013р. 490грн.19коп.,

за зобов'язаннями січня 2014 року - за період з 20.02.2014р. по 23.03.2014р. 34030грн.81коп.,

за зобов'язаннями лютого 2014 року - за період з 20.03.2014р. по 28.04.2014р. 39 477грн.46коп.,

за зобов'язаннями березня 2014 року - за період з 20.04.2014р. по 04.06.2014р. 35688грн.05коп.,

за зобов'язаннями квітня 2014 року - за період з 20.05.2014р. по 07.07.2014р. 30553грн.01коп.,

за зобов'язаннями травня 2014 року - за період з 20.06.2014р. по 04.08.2014р. 20952грн16коп.,

за зобов'язаннями червня 2014 року - за період з 20.07.2014р. по 26.08.2014р. 13897грн.24коп.,

за зобов'язаннями липня 2014 року - за період з 20.08.2014р. по 15.09.2014р. 8447грн.59коп.,

за зобов'язаннями серпня 2014 року - за період з 20.09.2014р. по 01.10.2014р. 1909грн.26коп.,

за зобов'язаннями вересня 2014 року - за період з 20.10.2014р. по 20.10.2014р. 3грн.15коп.,

за зобов'язаннями червня 2015 року - за період з 20.07.2015р. по 12.11.2015р. 254013грн.85коп.

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у сумі 439462грн.77коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 207128грн.60коп. слід відмовити, за викладених вище підстав.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат встановлено, що вони здійснені вірно, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсягу.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума втрат від інфляції 1049108грн.99коп., пеня в сумі 4645314грн.60коп., три відсотки річних у сумі 439462грн.77коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення суми основного боргу у розмірі 11446282грн.34коп., пені у розмірі 7841396грн.07коп., 3% річних у розмірі 646591грн.37коп. та суми інфляційної складової у розмірі 1049108грн.99коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (ідентифікаційний код: 20262860; місцезнаходження: 49029, м. Дніпро, вул. Олександра Кониського, буд. 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6) пеню в розмірі 4645314грн.60коп., 3% річних в розмірі 439462грн.77коп., суму інфляційної складової в розмірі 1049108грн.99коп. та судовий збір в розмірі 60422грн.79коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 07.02.2017р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 13.02.2017р.

Суддя ОСОБА_3