Постанова № 64678324, 07.02.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року Чернігів Справа № 750/12494/16-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Луцишиної В.М., Козаченка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Держпраці в Чернігівській області в особі першого заступника начальника Управління Держпраці в Чернігівській області щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 304 500,00 грн згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164;

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Чернігівській області від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведена перевірка не відповідає приписам Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Зазначене порушення полягає в тому, що державний інспектор проводив перевірку не з питань, зазначених в направленні на проведення перевірки, а з питань додержання законодавства про працю щодо нелегальної праці ОСОБА_5 Крім того, перевіряючими, на підставі письмових пояснень, наданих громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, були зроблені протиправні висновки щодо маскування трудових відносин під передбачені норми Цивільного кодексу України, а папір, який підписано сторонами, як цивільно-правові договори, при укладенні орієнтувалися на норми ЦК України, а не КЗпП України. При цьому, на думку позивача, останні мали конституційне право укладати цивільно-правові договори, в свою чергу виконуючи зобов'язання, передбачені їх умовами, самостійно організовувати, і відповідно нести відповідальність за організацію та виконання роботи, з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці, що притаманне саме договору підряду, і дії цих осіб в ніч на 07.11.2016 не можуть класифікуватися як трудові відносини, оскільки були направлені виключно на спасіння життя людини.

На даний час, роботи щодо введення зерносушильного комплексу в експлуатацію призупинені, у зв'язку з випадком, який стався з громадянином ОСОБА_5, а на вимогу громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виплачені гроші за фактично виконаний ними обсяг робіт.

До розгляду справи по суті, позивачем заявлено клопотання про залучення свідків, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Вказаних осіб приведено до присяги та попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від надання показань.

Громадянином ОСОБА_11 надано пояснення, що на підставі цивільно-правової угоди укладеної з ФОП ОСОБА_1 він зобов'язався здійснювати слюсарно-монтажні роботи металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу та проводив пуско-налагоджувальні роботи по введенню в експлуатацію зерносушильного комплексу та виведенню його на паспортну потужність. У відповідності до укладеної угоди оплата за виконану ним роботу повинна була відбуватися по факту введення зерносушильного комплексу в експлуатацію та виведення його на паспортну потужність. В ніч на 07.11.2016 він здійснював просушку зерносушильного комплексу.

Громадянин ОСОБА_10 в свою чергу пояснив, що ним провадились допоміжні роботи при проведенні пуско-налагоджувальних робіт зерносушильного комплексу, у відповідності до умов укладеної цивільно-правової угоди. Розпорядок роботи був вільним та залежав від наявності іншої роботи. Оплата за виконану ним роботу повинна була відбуватися по факту введення зерносушильного комплексу в експлуатацію та виведення його на паспортну потужність. В ніч на 07.11.2016 його обов'язком була перевірка датчиків та вимір показників вологості за допомогою вологоміра.

Громадянин ОСОБА_7 в своїх поясненнях зазначає, що виконував допоміжні роботи при проведенні пуско-налагоджувальних робіт зерносушильного комплексу, які полягали в утепленні конструкції зерносушильного комплексу, а в ніч на 07.11.2016 - в запуску та перевірці його роботи. Під час виконання робіт, виконував розпорядження ОСОБА_11, який керував процесом запуску зерносушильного комплексу. Оплата за виконану ним роботу повинна була відбуватися по факту введення в експлуатацію та виведення на паспортну потужність.

Громадянин ОСОБА_6 пояснив суду, що на підставі цивільно-правової угоди, укладання якої було, на його думку, найвигіднішим для сторін, він зобов'язався виконати слюсарно-монтажні роботи металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу та провести пуско-налагоджувальні роботи і вивести комплекс на паспортну потужність. Вказав, що в сфері зернопереробки працює з 1987 року та має чималий досвід. Робота планувалася в залежності від її специфіки та по мірі необхідності її виконання, в строки, обумовлені договором, для виведення на паспортну потужність зерносушильного комплексу. Оплата за виконану ним роботу повинна була відбуватися після досягнення кінцевого результату. Вказав, що 06.11.2017 виконувались роботи по утепленню зерносушильного комплексу. Щодо запитань про техніку безпеки, пояснив, що інструктаж проводився власником, тобто ФОП ОСОБА_1 Також зазначив, що всі роботи виконувались своїми інструментами, придбаними за власні кошти.

Громадянин ОСОБА_8, в своїх поясненнях вказує, що на підставі цивільно-правової угоди він зобов'язувався проводити зварювальні роботи по монтажу металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу, провести пуско-налагоджувальні роботи і вивести комплекс на паспортну потужність. Працював в зручний для нього час, обладнанням, яке було придбане ним особисто. Фронт робіт виконувався в залежності від технологічних особливостей, оплату за який він мав би отримати після введення в експлуатацію зерносушильного комплексу та виведення його на паспортну потужність. Також пояснив, що в ніч на 07.11.2016 йому зателефонував ОСОБА_11 та попросив приїхати на об'єкт, щоб вирізати отвір в зерносушильному комплексі, оскільки на його думку, під завалами зерна знаходилась людина.

Громадянин ОСОБА_9 на запитання представників позивача та відповідача вказує, що він, у відповідності до цивільно-правової угоди зобов'язався провести зварювальні роботи по монтажу металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу, провести пуско-налагоджувальні роботи і вивести комплекс на паспортну потужність. Оплата за виконані ним роботи мала проводитись по факту досягнення кінцевого результату, передбаченого угодою. В ніч на 07.11.2016 йому зателефонував ОСОБА_11 та попросив його приїхати на об'єкт та вирізати отвір, щоб спустити зерно та врятувати людину. На запитання, чому саме йому зателефонував ОСОБА_11 та чи викликали вони рятувальників або інші служби пояснив, що вони разом працюють на цьому об'єкті та мали можливість приїхати одразу, після чого викликали МЧС.

Всі свідки також зазначили, що на даний момент роботи щодо введення в експлуатацію зерносушильного комплексу та виведення його на паспортну потужність не проводяться, у зв'язку з нещасним випадком, що стався з громадянином ОСОБА_5, в подальшому мають бажання виконати взяті ними зобов'язання та закінчити роботу. За фактично виконану ними роботу, на їх вимогу у відповідності до додаткових угод з ними проведено розрахунок.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях (а.с.173-176), в яких зазначили, що відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 № 1985 інспекторам надано право здійснювати будь-які перевірки, контроль і розслідування, котрі вони можуть вважати потрібними, щоб упевнитись, що законодавчі положення ефективно виконуються. На момент проведення перевірки позивачем було надано цивільно-правові угоди на виконання певних робіт, що не відповідає виду діяльності, яким займається роботодавець згідно витягу з ЄДР та свідчить про порушення ним положень КЗпП України. Виконання робіт, не передбачених даними договорами може здійснюватися лише на підставі додаткових угод, які на момент проведення перевірки позивачем не надавались, та свідчить про використання найманої праці без належного оформлення. На думку представників відповідача, процес організації трудової діяльності носив характер трудового договору, оскільки виконання певних робіт виходили за рамки укладених цивільно-правових угод.

Вихід працівників на робочі місця, відсутність у цивільно-правових договорах зазначення надання предметних послуг та даних про загальне виконання конкретних видів робіт, без відокремленого фронту робіт, відсутність відомостей про розмір оплати праці за їх виконання, свідчить про виконання працівниками 07.11.2016 трудових функцій, без оформлення трудових відносин, що є порушення вимог чинного законодавства.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.12.2016 №25-14-007/0686/164 винесено правомірно та без порушень встановленого законом порядку.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення на проведення перевірки від 14.11.2016 №838 (а.с.192) Управлінням Держпраці у Чернігівській області проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про працю, вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використання та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини ФОП ОСОБА_1 про що складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування №25-14-007/0686 (а.с.10-25). Перевірка проводилась в період з 15.11.2016 по 21.11.2016.

В своєму Акті перевірки, у зв'язку з недотриманням позивачем 07.11.2016 норм трудового законодавства з ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_5, Управління дійшло висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1, 3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

У зв'язку з викладеним у Акті перевірки порушенням, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_12 21.11.2016 винесено відповідний припис № 25-014-007/0686-0466 та надано термін на його виконання до 21.12.2016 (а.с.30). Припис надіслано позивачу рекомендованим листом, у зв'язку з відмовою останнього від його одержання.

В подальшому першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. розглянуто Акт перевірки №25-14-007/0686, за результатами чого винесено постанову про накладення штрафу від 12.12.2016 №25-14-007/0686/164, яка є предметом розгляду даної справи.

У зв'язку з незгодою позивача з висновками Акту перевірки, ним надані заперечення (а.с.26-27), та направлена до суду дана позовна заява.

Відповідно надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.07.2012 № 1291/21603 (далі - Порядок).

Отже, перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ФОП ОСОБА_1 слід зазначити, що вона проведена відповідно до п.2 Порядку, де визначено, що право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів (п.3 Порядку).

Тривалість позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а суб'єктів малого підприємництва - 3 робочих дні.

Відповідно до п.7 Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Після складання акту перевірки державний інспектор з питань праці у триденний строк передає матеріали перевірки (акт або витяг з акту, у разі необхідності - копії первинних документів) на розгляд начальнику територіального органу Держпраці або його заступнику відповідно до розподілу повноважень (уповноважена особа).

При цьому суд звертає увагу на норму ст.265 КЗпП, якою встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", де згідно п.2, п.3, п.6, п.7 вказаного Порядку визначено уповноважені посадові особи, яким надано права, підстави, строки накладати штрафи та визначено порядок повідомлення. А відповідно до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що перевірка проведена з дотриманням процедури визначеної Порядком, строки проведення перевірки не порушені, а оскаржувана постанова, за врахуванням наявності імперативного обов'язку, прийнята уповноваженою особою у відповідності до діючого законодавства в межах дискреційних повноважень.

Такі обставини вказують на безпідставність вимог позивача щодо визнання протиправними дій Управління Держпраці в Чернігівській області в особі першого заступника начальника Управління Держпраці в Чернігівській області щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 304 500,00 грн, а отже у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці в Чернігівській області від 12.12.2016 № 25-14-007/0686/164, суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивачем порушено ч.1 ст.24 КЗпП, якою встановлені випадки укладання трудового договору, додержання письмової форми якого, є обов'язковим, та ч.3 ст.24 КЗпП, відповідно до якої, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, з такими висновками відповідача суд погодитись не може та враховує ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (ЦК України), якою встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Судом встановлено, що між позивачем та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 були укладені цивільно-правові договори, згідно яких виконавці зобов'язувались виконати роботу замовнику в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити дану роботу.

З даних договорів вбачається, що до обов'язків виконавців належало виконання:

- слюсарно-монтажних робіт металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу, проведення пуско-налагоджувальних робіт і виведення комплексу на паспортну потужність (ОСОБА_6 а.с.31-32, договір від 01.08.2016, вартість послуг 30 000,00 грн п.4.1 Договору);

- зварювальних робіт по монтажу металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу, проведення пуско-налагоджувальних робіт і виведення комплексу на паспортну потужність (ОСОБА_9 а.с.33-34, договір від 01.08.2016, вартість послуг 35 000,00 грн п.4.1 Договору);

- зварювальних робіт по монтажу металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу, проведення пуско-налагоджувальних робіт і виведення комплексу на паспортну потужність (ОСОБА_8 а.с.35-36, договір від 01.08.2016, вартість послуг 35 000,00 грн п.4.1 Договору);

- слюсарно-монтажних робіт металоконструкцій та обладнання зерносушильного комплексу, проведення пуско-налагоджувальних робіт і виведення комплексу на паспортну потужність (ОСОБА_11 а.с.37-38 договір від 01.08.2016, вартість послуг 30 000,00 грн п.4.1 Договору);

- допоміжних робіт при проведенні пуско-налагоджувальних робіт зерносушильного комплексу (ОСОБА_7 а.с.40-41 договір від 01.11.2016, вартість послуг 6 000,00 грн п.4.1 Договору);

- допоміжних робіт при проведенні пуско-налагоджувальних робіт зерносушильного комплексу (ОСОБА_10 а.с.43-43 договір від 01.11.2016, вартість послуг 6 000,00 грн п.4.1 Договору);

- робіт з надання консультаційних послуг по виготовленню проектно-кошторисної документації будівництва зерносушильного комплексу (ОСОБА_5 а.с.44-45 договір від 01.06.2016, вартість послуг 70 000,00 грн п.2.2 Договору).

З даних договорів вбачається, що виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самі організовують процес виконання робіт, у тому числі використовують власні засоби для виконання робіт та самостійно несуть відповідальність за невиконання вимог безпеки по охороні праці.

Факт виконання робіт з боку виконавців буде засвідчуватися актами прийому-передачі виконаних робіт, а винагорода за виконані роботи буде виплачуватися виконавцям після підписання сторонами акту-приймання виконаних робіт.

Тобто, у відповідності до укладених договорів між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх та підписано сторонами. Досліджуючи вказані вище договори, суд приходить до висновку, що за своїм предметом та умовами вони є цивільно-правовим виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З матеріалів справи вбачається, що предметом вищенаведених договорів є переважно виконання роботи, що пов'язана з процесом проведення пуско-налагоджувальних робіт зерносушильного комплексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. В наведених вище договорах ціна договору визначена. а умови договору стосовно визначення його ціни не суперечать вимогам діючого законодавства.

Згідно приписів ч.1 ст.850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов'язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час, оскільки, як вбачалось з пояснень свідків, вони також мали здійснювати інші роботи у інших замовників.

Отже, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач вірно оформив правовідносини, що виникли між ним та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, зобов'язаними здійснити слюсарно-монтажні, зварювальні, пуско-налагоджувальні, консультаційні послугу по виготовленню проектно-кошторисної документації будівництва зерносушильного комплексу та допоміжні роботи при виведенні зерносушильного комплексу на паспортну потужність, та зобов'язався оплатити виконану останніми роботу згідно з договорами.

Так, в силу ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Конституційним правом, важливим для визначення господарських правовідносин, є право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, закріплене ст.42 Конституції України. Правопорядок у сфері господарювання визначається також комплексом соціальних прав, закріплених Конституцією, насамперед, це право кожного на працю, які він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Тобто, громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 мали конституційне право укладати цивільно-правові договори та у відповідності до ст.837, 901 ЦК України виконувати зобов'язання, передбачені умовами даних договорів.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому слід врахувати, що цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п.«а» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.327 ЦК України).

Умовами цивільно-правової угоди, укладеної між сторонами, передбачено, що підрядник повинен самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. Зазначені умови притаманні саме договору підряду.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

З аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що трактування відповідачем відносин, що склались між позивачем та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 - трудовими, суперечить вищевикладеному висновку суду, а дії цих осіб в ніч на 07.11.2016 не можуть кваліфікуватися, як трудові відносини, оскільки були спрямовані на порятунок життя ОСОБА_5, як дії людського фактору та відповідно характеризуються судом, як дії, що не пов'язані з процесом пуско-налагоджувальних робіт та виведення зерносушильного комплексу на паспортну потужність.

Крім того, необхідно зазначити, що більш детальна конкретизація виду робіт, які на думку представників відповідача, мали виконувати підрядники і повинні бути передбачені цивільно-правовими угодами, є недоречною, оскільки встановлення зерносушильного комплексу, пуско-налагоджувальні роботи є складним технологічним процесом, як то і процес зварювання чи монтажу, і складається з багатьох етапів, на яких виконуються різні види робіт для досягнення, в даному випадку, конкретного результату - виведення зерносушильного комплексу на паспортну потужність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена не обґрунтовано, тобто без врахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), на підставі помилкових висновків, викладених в Акті перевірки, а отже підлягає скасуванню, відповідно позов - частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.12.2016 №25-14-007/0686/164.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) 551,20 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк