Рішення № 6467636, 20.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2009 р.Справа № 17/85-1805 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "ЯР-СТЕП", м. Львів

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Провесінь", с. Вістря Монастириського району Тернопільської області

за участю представників від:

позивача: Лесняк В.С., директор, наказ без номеру від 15.06.05р.;

Боринець О.С., уповноважена, довіреність без номеру від 12.10.09р.;

відповідача: не з’явився

В судовому засіданні представникам позивача роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач: Приватне науково-виробниче підприємство "ЯР-СТЕП", м. Львів звернувся до господарського суду Тернопільської області 30.09.2009р. позовом до Приватного агропромислового підприємства "Провесінь", с. Вістря Монастириського району Тернопільської області, про стягнення 20715,93 грн. (з яких: 15382,71 грн. основного боргу, 2860,05 грн. інфляційних нарахувань, 1762,25 грн. пені та 710,92 грн. –3% річних) за передану у власність відповідачу косарку роторну ROTO 215 DH згідно договору купівлі-продажу №31/08 від 20.05.08р. та стягнення 350,00 грн. витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги.

Позов обґрунтовується копією договору купівлі-продажу №31/08 від 20.05.08р.; копією листа №07/08-09 від 27.08.09р.; копією довіреності серії ЯНК № 575500 від 17.06.08р. на отримання товару; копією накладної №57/08 від 17.06.08р.; копією свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи; розрахунком розміру позовних вимог; іншими матеріалами.

Судове засідання, призначене вперше на 13.10.09р. відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 20.10.2009р. у зв’язку з поданим відповідачем клопотанням.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Окрім того, позивачем подано в судовому засіданні заяву без номеру та дати про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, оскільки підприємство має фінансові труднощі, що унеможливлює виконати судове рішення у разі задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2541794), витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

За таких обставин, враховуючи що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, оцінивши додатково представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобов’язання.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

20 травня 2008 року між Приватним науково-виробничим підприємством “ЯР-СТЕП”, як Продавцем та Приватним агропромисловим підприємством "Провесінь", як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу за №31/08 (далі - Договір), згідно умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю Товар (косарку роторну ROTO 215DH), вартістю 31387,00 грн., а Покупець в свою чергу, зобов’язався прийняти вказаний Товар та оплатити його на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору здача-приймання товару проводиться уповноваженими представниками Покупця і Продавця. При цьому, датою передачі товару вважається дата отримання товару та оформлення накладних на відпуск товару.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору позивачем згідно накладної №57/08 від 17.06.2008р. передано, а відповідачем через свого представника Миськів С.М., який діяв на підставі довіреності серії ЯНК №575500 від 17.06.08р., отримано зазначений у Договорі товар (косарку) в кількості 1 шт. на загальну суму 31387,00 грн. (з ПДВ). Факт отримання товару підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на накладній, засвідченій відтиском печатки підприємства; копією довіреності на отримання ТМЦ серії ЯНК №575500 від 17.06.08р., належним чином засвідчені копія яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, умовами укладеного договору (розділ 4) сторони визначили порядок проведення розрахунків за товар. Так, у відповідності до п. 4.1 Договору, оплата товару Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в формі: 60% як передоплата та 40% після отримання товару протягом п’яти робочих днів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач, і такі твердження не заперечуються відповідачем, Приватне науково-виробниче підприємство “ЯР-СТЕП” свої зобов’язання по Договору виконало в повній мірі, передавши товар у строк, визначений п. 2.1. договору, однак ПАП «Провесінь»порушило свої договірні зобов’язання, внаслідок чого станом на 14.09.2009р. заборгованість відповідача за отриманий ним згідно Договору купівлі-продажу №31/08 від 20.05.2008р. Товар становить 15382,71 грн. (з урахуванням часткової сплати у вересні 2008р. та протягом листопада-грудня 2008р. коштів в сумі 16004,29 грн.), про що свідчить підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осбі акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.09.09р.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк, що випливає із положень ст. 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надісланий позивачем на адресу Приватного агропромислового підприємства "Провесінь" лист №07/08-09 від 27.08.09р. з пропозицією перерахувати до 10.09.09р. заборгованість в розмірі 15382,71 грн. на розрахунковий рахунок позивача, залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на суму основного боргу –15382,71 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, навпаки підтверджуються шляхом підписання акту звірки розрахунків станом на 14.09.09р. , а тому підлягають до задоволення судом.

Окрім того, належне виконання грошових зобов’язань Покупцем забезпечено сторонами згідно п. 5.2. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день протермінування.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 14.03.2009р. по 14.09.2009р. (182 дні) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що за підрахунками позивача становить 1762,25 грн., господарський суд вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення, як такі, що відповідають вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та п. 5.2. договору, а також не суперечать чинному законодавству.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений договором купівлі-продажу № 31/08 від 20.05.2008р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 710,92 грн. (за період з 01.07.08р. по 31.08.09р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 2860,05 грн. (за період з вересня 2008 року по червень 2009 року включно), здійснені з урахуванням часткової сплати вартості отриманого товару, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з вересня 2008 року по червень 2009 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

Крім того, суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 350,00 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом, виходячи з такого.

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум, в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що правова допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатом Яцишин Василиною Михайлівною (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 453 від 16.02.1996р.) на виконання умов договору „Про надання правової допомоги” від 10.09.2009р., укладеного між позивачем у справі (Замовником) та юридичною консультацією Шевченківського району м. Львова Львівської колегії обласної колегії адвокатів (Виконавцем).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов’язання відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату правову допомогу з питань, що виникають у Замовника у зв’язку з здійсненням ним господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що винагорода Виконавця за складання позовної заяви до господарського суду Тернопільської області (відповідач –ПАП «Провесінь») складає 350,00 грн. (у відповідності до додаткової угоди від 11.09.09р. до договору про надання правової допомоги від 10.09.09р.).

Як видно з платіжного доручення №235 від 15.09.2009р. позивачем сплачено на рахунок Виконавця кошти в розмірі 350,00 грн., як оплату за складання позовної заяви до ПАП «Провесінь»адвокатом Яцишин В.М. згідно рахунку №14/09-2 від 14.09.09р., тому оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що розмір понесених витрат є співрозмірним із ціною позову, відтак понесені витрати слід включити до складу судових витрат по даній справі, котрі підлягають відшкодуванню з Приватного агропромислового підприємства "Провесінь", с. Вістря Монастириського району Тернопільської області.

За таких обставин справи, позовні вимоги як правомірні та документально підтверджені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розглядаючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки відповідача, з посиланням на фінансові труднощі підприємства, що, на думку позивача, може унеможливити виконання рішення господарського суду у даній справі, господарський суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.          

Виходячи з аналізу вищенаведених норм закону та доводів, викладених у клопотанні, суд вважає, що позивачем не підтверджено фінансове становище відповідача, окрім того, матеріали справи свідчать про часткову оплату товару, тому твердження позивача про унеможливлення виконання судового рішення є необґрунтованим. Інших доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів позивачем не представлено суду, заява позивача не містить переліку розрахункових рахунків відповідача в банківських установах, що належать ПАП "Провесінь", на які позивач просить суд накласти арешт, а тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуги адвоката покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 20.10.2009р. за згодою представників позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 16, 205, 509, 525, 526, 530, 547, 549, 625, 629, 655, 692, ЦК України, ст.ст. 173, 193, 229-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42–47, 22, 32- 34, 43, 44, 49, 66, 67, 811, 82 - 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Провесінь", с. Вістря Монастириського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30003765, - 15382,71 грн. основного боргу, 2860,05 грн. інфляційних нарахувань, 1762,25 грн. пені, 710,92 грн. –3% річних та 793,16 грн. судових витрат на користь Приватного науково-виробничого підприємства “ЯР-СТЕП”, м. Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, 222, ідентифікаційний код 31729546.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „23” жовтня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя