Ухвала суду № 64675047, 08.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 333/5826/16 Головуючий у 1 інстанції Наумова І.Й.

Провадження № 22-ц/778/592/17 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Дзярука М.П.,

Суддів: Крилової О.В.

Трофимової Д.А.,

за участі секретаря: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Міністерства оборони України, ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 25 липня 1981 року по 29 червня 1983 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій.

У 1981 році при виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба (контузія головного мозку-1982 рік), проявом якого стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг, з вираженим церебротенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими судинними кризами змішаного характеру (лікворно-гіпертензивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Після травматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. дифузного кардіосклерозу (за даними ЕКГ)». Після проведення лікування зазначених поранень стан його здоров'я не покращився та він вимушений тривалий час знаходитися на лікарняних, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

ОСОБА_3 був звільнений з лав Збройних сил України за станом здоров'я, йому встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Його заробітна плата була основним засобом існування його родини.

У зв'язку з отриманням зазначених поранень порушено нормальний життєвий стан позивача, оскільки позбавлений можливості реалізовувати свої життєві функції, звички, бажання. Постійно виникає головна біль при зміні погоди, фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ходьбі, значне погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну, загальна різка слабкість. У зв'язку з цим він багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у зв'язку з отриманням поранень під час захисту Вітчизни та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100000,00 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкоду виходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я, оскільки ушкодження здоров'я зазнав при приводженні військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 1981 року, оскільки саме з цієї дати отримав численні хвороби, які його турбують.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн..

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині збільшення суми моральної шкоди.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Ц ПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

Відповідно до 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовусуд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України , зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та є обґрунтованим.

Судом встановлено, що в період з 25.07.1981 року по 29.06.1983 року ОСОБА_3 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій (а.с. 15,17), військовий білет, серія НОМЕР_1 від 13.05.1991 року (а.с. 8-10).

У 1981 році при виконанні службового обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан отримав множинне вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба (контузія головного мозку-1982 рік), проявом якого стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань: «Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркулярної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий кризовий перебіг, з вираженим церебротенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими судинними кризами змішаного характеру (лікворно-гіпертензивні, вертебро-базилярні), мнестичним зниженням, емоційно-вольовою нестійкістю. Після травматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалічним синдромом. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. дифузного кардіосклерозу (за даними ЕКГ)». Зазначене підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 708 від 14.03.2014 року (а.с. 18).

16.04.2014 року ОСОБА_3 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ№0283153 (а.с. 12) та посвідченням серія НОМЕР_2 від 25.04.2014 року (а.с. 7).

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 414/Ж від 04.03.2014 року описані рубці у лобно-тім'яній ділянці зліва, у тім'яній ділянці на передній поверхні грудної клітки справа по кологрудинній лінії у проекції ребра, у між лопатковій ділянці зліва, у поперековій ділянці справа є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1982 році (а.с. 12).

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у частинах 1 ст.ст. 3,15 ЦПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що захворювання, яке отримав ОСОБА_3 під час проходження військової служби, пов'язане з її проходженням. Причинний зв'язок підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ№0283153 (а.с. 12) та посвідченням серія НОМЕР_2 від 25.04.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача та зазначив, що протягом багатьох років позивач переживає душевні страждання та у зв"язку з хворобою позбавлений нормального життя, відчуває страждання, психологічний дискомфорт.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки, судом першої інстанції встановлено, що встановлена позивачеві третя група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначено, відповідно до вимог ст.23 ЦК України.

При цьому судом враховано тяжкість вимушених змін в житті яке отримав ОСОБА_3 виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000.00 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права не ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: