Ухвала суду № 64674418, 13.02.2017, Василівський районний суд Запорізької області

311/814/16-к

13.02.2017 Номер справи 311/814/16-к

Номер провадження 1-кс/311/19/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., при секретарі Шак О.В., за участю прокурора Соловей Т.М., слідчого СВ Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Большуткіної А.С., розглянувши клопотання, погоджене з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Соловей Т.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Токмак Токмацького району Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, який зареєстрований та зі слів фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 11.04.2001 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст.81, ч.3 ст.42, 44 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з випробувальним строком 2 роки; 2) 13.07.2004 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст.69,70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений умовно - достроково 19.12.2006 року з Бердянської виправної колонії (№77) за постановою Бердянського міського суду Запорізької області від 11.12.2006 року з невідбутим строком покарання - 1 рік 6 місяців 10 днів; 3) 12.04.2007 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 13.07.2004 року та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Звільнений 16.03.2009 року з Каменської виправної колонії Запорізької області (№101) по відбуттю строку покарання; 4) 06.10.2010 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 04.04.2014 року з Каменської виправної колонії Запорізької області (№101) по відбуттю строку покарання; 5) 09.09.2014 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190. ч.1 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Вирок вступив в закону силу 10.10.2014 року. Звільнений з Софіївської ВК № 55 Запорізької області 10.12.2015 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 4 місяці 20 днів; 6) 13.08.2014 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.190 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком 2 роки, судимість в установленому порядку не знята та не погашена,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016080190000659 від 21 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

10.01.2017 року до слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП України в Запорізькій області Большуткіної А.С., погоджене з прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області Соловей Т.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3

У поданому клопотанні слідчий Большуткіна А.С. зазначає, що нею здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та в ході досудового розслідування встановлено, що 03 лютого 2016 року, близько 20.00 години, ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_4, знаходячись на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2, по раптово виниклому умислу, з метою заволодіння чужим майном, підійшли до вхідних дверей літньої кухні, які були відкриті, та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, таємно, проникли в приміщення літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_2, звідки використовуючи фізичну силу, не приводячи двигун у робочий стан, викотив мопед «Рига» Д5, в корпусі зеленого кольору, вартістю 1000 гривень, яким в подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпорядилися за власним розсудом, чим спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток в розмірі 1000 гривень.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 06 лютого 2016 року, близько 17.00 години, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_3, по раптово виниклому умислу, з метою заволодіння чужим майном, проникли через незачинену хвіртку на огороджену по периметру територію домоволодіння АДРЕСА_3. Далі. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 підійшли до вхідних дверей, які були не зачинені та увійшли до коридору будинку, де побачили мультиварку « 2 в 1», яка стояла на столі біля вхідних дверей, переконавшись що за їх діями ніхто не спостерігає та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись прямим умислом і корисливим мотивом ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, діючи умисно, таємно, викрали зі столу мультиварку «2 в 1», вартістю 999 гривень 00 копійок, яка належить ОСОБА_7. Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, звернувши викрадене майно в своє повне розпорядження, тим самим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 999 гривень 00 копійок.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 06 лютого 2016 року, близько 18.30 години, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4. знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_4, по раптово виниклому умислу, з метою заволодіння чужим майном, проникли через незачинену хвіртку на огороджену по периметру територію домоволодіння АДРЕСА_4. Далі, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, підійшли до вхідних дверей вказаного будинку, які були зачинені, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає, та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись прямим умислом і корисливих мотивів та діючи умисно, шляхом розбиття віконного скла, проникли до приміщення вказаного будинку, звідки таємно, повторно, викрав велосипед фірми «Azimut Rock 26 GD» вартістю 2700 гривень 00 копійок, який належить ОСОБА_8

Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, з місця скоєння злочину зникли, звернувши викрадене майно в своє повне розпорядження, тим самим завдав ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2700 гривень 00 копійок.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 06 лютого 2016 року, близько 19.30 години, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_5, по раптово виниклому умислу, з метою заволодіння чужим майном, проникли через незачинену хвіртку на огороджену по периметру територію домоволодіння АДРЕСА_5, підійшов до вхідних дверей, які були не зачинені та увійшли до приміщення будинку, де в зальній кімнаті побачили бензопилу фірми «Oreqon WGCS-401», яка лежала в шафі вказаної кімнати, переконавшись що за їх діями ніхто не спостерігає та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись прямим умислом і корисливим мотивом ОСОБА_4, діючи умисно, таємно, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 викрали з шафи бензопилу фірми «Oreqon WGCS-401», вартістю 1400 гривень, яка належала ОСОБА_9

Заволодівши викраденим, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, звернувши викрадене майно в своє повне розпорядження, тим самим завдали ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1400 гривень.

Крім того, 10 лютого 2016 року, близько 19 години 10 хвилин в місті Дніпрорудне, Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3 знаходячись на проспекті Ентузіастів, вступив у попередню змову з ОСОБА_4, з метою особистого збагачення, шляхом вчинення відкритого викрадення чужого майна. В подальшому, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, перебуваючи поруч із будинком № 8 по проспекту Ентузіастів та побачивши ОСОБА_10, який проходив повз них та розмовляв по мобільному телефону, вирішили відкрито викрасти у нього його майно, а саме зазначений мобільний телефон. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_4. підійшли із-за спини до ОСОБА_11, де ОСОБА_4 застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, вдарив останнього кулаком руки в область голови, спричинивши останньому фізичний біль, у зв'язку з чим ОСОБА_11 впустив вказаний мобільний телефон на землю. В податьшому, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підняв вказаний мобільний телефон марки Nokia С2-00 в корпусі червоного кольору, вартістю 350 гривень 00 копійок, який належить ОСОБА_11 в якому на момент вчинення злочину знаходилась картка мобільного оператора «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не складає, та карта пам'яті Transcend micro sd ємністю 4 гБ. вартістю 65 гривень 00 копійок та відкрито викрали його, після чого ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3. втекли з місця скоєння злочину, а відкрито викраденим майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 415 гривень 00 копійок.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 10 лютого 2016 року, близько 21 годин 00 хвилин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, проходячи біля будинку №4 по вулиці Ентузіастів в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, побачили автомобіль ВАЗ 2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та по раптово виниклому умислу, з метою заволодіння чужим майном, переконавшись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, спрямованим на крадіжку чужого майна, із корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_4. підійшли до автомобіля ВАЗ 2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. який належить ОСОБА_12 та шляхом пошкодження замка капоту вказаного автомобіля, таємно, повторно скоїли крадіжку акумулятора FLAGMAN UNIPOWER 6СТ - 60 A3, вартістю 1100 гривень 00 копійок, належний ОСОБА_12.

Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, звернувши викрадене майно в своє повне розпорядження, тим самим завдав ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 1100 гривень 00 копійок.

29 лютого 2016 року та 21 березня 2016 року складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України підозрюваному ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що підозрюваного ОСОБА_3 29.02.2016 року не було виявлено за місцем мешкання, та відповідно до ч.1 ст.278 КПК України та ч.2 ст.135 КПК України повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України було вручено його матері ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено в клопотання слідчим, в ході досудового розслідування ОСОБА_3. неодноразово викликався до Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області, також надавалися доручення про проведення слідчих розшукових дій - встановлення місцезнаходження ОСОБА_3

Постановою слідчого Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 21.03.2016 року підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено в розшук, оскільки встановити місце знаходження ОСОБА_3 не виявлялося за можливе, останній переховувався від органів досудового розслідування.

Ухвалами слідчих суддів Василівського районного суду Запорізькій області від 23.03.2016 року, 04.10.2016 року слідчому Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області надавалися дозволи на затримання підозрюваного ОСОБА_3 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Токамцького районного суду Запорізькій області Петренко Л.В. від 01.02.2017 року до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з моменту його затримання, з 00 год.10 хвилин 01 лютого 2017 року.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, допитом свідка ОСОБА_15, протоколами огляду місця події від 12.02.2016 року.

Слідчий у поданому клопотанні зазначає, що ОСОБА_3. будучи раніше неодноразово судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та перебуваючи на іспитовому терміні, вчинив ряд нових злочинів проти власності, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років.

З урахуванням тяжкості злочинів, особи підозрюваного ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні злочинів середньої тяжкості та тяжких, на теперішній час ніде не працює, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, утриманців немає, слідчий вважає, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою уникнення вказаних ризиків і забезпечення виконання процесуальних рішень у відношенні підозрюваного ОСОБА_3, слідчий вважає неможливим застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, а тому слідчий просить суд застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України слідчий вважає, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні слідчий Большуткіна А.С. підтримала заявлене клопотання про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підставами, викладеними у ньому та просить клопотання задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене слідчим клопотання за підставами, викладеними у ньому та просить клопотання слідчого задовольнити та застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 зазначив, що після вчинення ряду кримінальних правопорушень на території Василівського району дійсно переховувався від органів досудового розслідування, тимчасово проживав у м.Херсоні, де працював неофіційно по найму. Проти обирання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечує.

Вислухавши пояснення слідчого та думку прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просять клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_3, який проти обирання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечує та дослідивши додані до клопотання матеріали та проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, виходячи з наступних підстав.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Відповідно до норм ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.п.1,2,3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно наданих суду матеріалів клопотання слідчого та Витягу з реєстру досудових розслідування, складеного станом на день розгляду клопотання, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши пояснення підозрюваного, слідчого, думку прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з вимогами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме :

- підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_3 на теперішній час постійного та визначеного місця проживання (перебування) не має, вчинив ряд корисливих злочинів, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та категорії тяжких за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8-ми років, та з метою уникнення від покарання, буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

- підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, судимість за які на теперішній час не знята та не погашена у встановленому законом порядку, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, та після звільнення на шлях виправлення не став та знову, в період умовно-дострокового звільнення вчинив ряд злочинів проти власності, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років. На теперішній час ОСОБА_3 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, в центрі зайнятості на обліку не перебуває, утриманців немає, та зважаючи на низький рівень соціальних зв'язків, суд вважає, що злочинна діяльність для ОСОБА_3 стала єдиним джерелом для існування та вбачається, що перебуваючи на свободі з більш м'яким запобіжним заходом, аніж тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення корисливого характеру з метою покращення свого майнового становища.

З урахуванням тяжкості злочинів, особи підозрюваного ОСОБА_3, який вчинив ряд корисливих злочинів середньої тяжкості та тяжких, який на теперішній час ніде не працює, чітко визначеного місця проживання немає, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, утриманців немає, суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_3 у зв'язку з чим, слідчий просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 строком на 60 днів.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст.ст.177, 178, 179, 194 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_3 кримінальних правопорушень проти власності (шість епізодів), передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, вік, дані про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1,5 частини 1 статті 177 КПК України, а також те, що для запобігання вказаних ризиків, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім, тому суд приходить до висновку, що обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за скоєні злочини та запобіганню вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.289 КК України, тому суд вважає необхідним клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на 60 днів.

Будь-яких документів про наявність медичних протипоказань утримання на даний час підозрюваного ОСОБА_3 в умовах ізоляції, в ході розгляду клопотання суду не надано та в судовому засіданні не доведено.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість скоєних злочинів та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст.182 КПК України у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими; 5) не відвідувати місце вчинення злочинів.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Крім того, як вбачається з ухвали слідчого судді Токмацького районного суду Запорізькій області Петренко Л.В. від 01.02.2017 року, яка набрала законної сили, до підозрюваного ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та строк йог отримання під вартою обчислюється з моменту затримання ОСОБА_3, з 00 год.10 хвилин 01 лютого 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним строк тримання під вартою ОСОБА_3 відраховувати саме з часу фактичного затримання ОСОБА_3 відповідно до ухвали слідчого судді Токмацького районного суду Запорізькій області від 01.02.2017 року, тобто з 00 год.10 хвилин 01 лютого 2017 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194, 492 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Большуткіної А.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Токмак Запорізької області, громадянина України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 відраховувати з часу його фактичного затримання - з 00 годин 10 хвилин 01 лютого 2017 року, згідно ухвали Токмацького районного суду Запорізькій області від 01 лютого 2017 року.

Термін дії ухвали закінчується о 00 годині 10 хвилин 01 квітня 2017 року.

Розмір застави визначити в межах 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області (отримувач платежу: ТУ ДСА України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ - 26316700, розрахунковий рахунок № 37319085001205 Державна казначейська служба України м.Київ; МФО - 820172, призначення платежу - обов'язково зазначати інформацію про ухвалу судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у даному провадженні;

5) не відвідувати місце вчинення злочинів.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Василівського районного суду Запорізької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Василівського районного суду Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити слідчому Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області Большуткіній А.С.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Строк дії ухвали становить шістдесят днів.

Термін дії ухвали закінчується о 00 годин 10 хвилин 01 квітня 2017 року.

Про прийняте рішення повідомити учасників судового розгляду та копію ухвали слідчого судді невідкладно вручити підозрюваному ОСОБА_3, учасникам провадження та направити до Вільнянського слідчого ізолятора Запорізької області для відома.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО