Ухвала суду № 64671995, 26.01.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/373/17

ун. № 759/5101/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Макаренко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Есталіни Анатоліївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів дарування, витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, яка на даний момент не розглянута, а тому просив її розглянути та задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_3 заперечували проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч.ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договорів дарування, витребувати майно із чужого незаконного володіння.

У відповідності до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідачів є передчасним, тому що не відомо кому саме на даний момент належить будинок та земельна ділянка на яку позивач просить накласти арешт, оскільки в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, дата, час сформування якої 06.04.2016 року 10:36:39, що є значно минулим часом, за який можливо відчужити вищевказане майно, тому у суду відсутні підстави для задоволення даної заяви.

Керуючись ст. ст. 151-153, 208-210 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів після її отримання через районний суд шляхом подання апеляційної скарги.

СУДДЯ В.В. Макаренко