Рішення № 64660239, 09.02.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

09.02.2017 Провадження № 2/337/56/2017

ЄУН № 337/ 3253/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 лютого 2017 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Гальцевої К.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В :

29.08.2016 року позивач ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору №КД-Ф/08/0077 від 13.10.2008 року в загальному розмірі 109476,86 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за початковою ціною, що буде визначена в рамках виконавчого провадження на підставі експертної оцінки.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, надав письмові заперечення, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення не зверталися.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що:

13.10.2008 року між ОСОБА_3 та АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" було укладено договір №КД-Ф/08/0077 про надання кредиту в сумі 78700 гривень по 12.10.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26% для споживчих цілей

13.10.2008 року між АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно якого для забезпечення виконання кредитного договору від 13.10.2008 року №КД-Ф/08/0077 передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом, зобов'язання (неналежне виконання).

АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання щодо кредитного договору не виконує, порушив встановлений графік погашення кредиту, а також не сплачує проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим має заборгованість.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2017 р. прийнятого по цивільній справі № 337/3252/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № КД-Ф/08/077 від 13.10.2008 р., стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за Кредитним договором в загальному розмірі 75 809,14 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до п.3.1.2. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту або процентів за користування кредитом строком понад два місяці.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.1.1-1.2 Договору іпотеки іпотекодавець забезпечує як виконання основного зобов'язання так і вимоги банку щодо збитків, завданих внаслідок порушення умов кредитного договору.

Відповідно до п.7.1. Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання по кредитному договору в цілому або в його частині іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 5.1.2. Іпотечного договору іпотекодержатель має право: «вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог задоволення своїх вимог з вартості Предмета іпотеки, у випадку порушення Позичальником Основного зобов'язання за Кредитним договором чи Іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України».

Згідно до п.7.1. Іпотечного договору: «У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання по Кредитному договору в цілому, або в його частині та/або невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, в цілому або в тій чи іншій частині, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки». Тобто, перед реалізацією свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель повинен направити Іпотекодавцю вимогу про дострокове виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, і тільки після невиконання цієї вимоги, розпочати процедуру звернення стягнення на іпотечне майно.

06.08.2014 року ПАТ «БРОРКБІЗНЕСБАНК» направив на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 однакові за текстом вимоги , в яких повідомив про наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 36540, 68 грн. та вимагав з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість за кредитним договором, зазначивши що в іншому випадку банк буде вимушений звернути стягнення на предмет іпотеки. В зазначеній вимозі відсутні вимоги банку про дострокове виконання основного зобов'язання по Кредитному договору, що не відповідає умовам, визначеним у п.п. 5.1.2., 7.1. Іпотечного договору.

Крім того, у відповідності до п.9.3. кредитного договору всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами стороні. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача про вручення, вибуття, не проживання за вказаною адресою.

Як встановлено у судовому засідлані жоден з відповідачів вимогу не отримав. Лист, надісланий на ім'я ОСОБА_3 згідно довідки поштового відділення повернувся у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а не з причин вибуття чи не проживання адресата. Причини неотримання листів іншими адресатами позивачем суду не повідомлені. Повторно повідомлення відповідачам згідно пояснень представника позивача не надсилалися.

Таким чином, суд вважає, що визначені Іпотечним договором умови, за яких у Іпотекодержателя наступає право на звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем не виконані

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо звернення стягнення на квартиру із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за початковою ціною, що буде визначена в рамках виконавчого провадження на підставі експертної оцінки.

Вартість квартири, яка є предметом іпотеки, позивачем не визначилася, в той час визначення вартості іпотечного майна є одним із ключових питань при розгляді справ даної категорії. На питання суду представник позивача суду пояснив, що оцінка квартири відсутня. Тому він не буде уточнювати позовні вимоги в частині зазначення вартості квартири. оскільки вважає законною позовну вимогу саме у заявленому вигляді.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1923цс15: « За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину такого рішення, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, а також з аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, що в розумінні норми статті 39 цього Закону зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні».

У судовому засіданні представнику позивача судом була роз'яснена викладена правова позиція Верховного Суду, яка є обов'язковою для суду, та вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до яких суд не має право виходити за межі заявлених позовних вимог, натомість тому представник позивача відмовився уточнювати позовні вимоги в частині зазначення початкової ціни.

Самостійно визначення судом у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації є неможливим, оскільки вийде за межі заявлених позовних вимог та суттєво порушить права сторін, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення публічних торгів в межах виконавчого провадження за початковою ціною, що буде визначена в рамках виконавчого провадження на підставі експертної оцінки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору №КД-Ф/08/0077 від 13.10.2008 року в загальному розмірі 109476,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526, 530, 589, 1054ЦК України, ст. 39 Закону України «Про Іпотеку» ст.ст. 58, 59, 74, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: