Рішення № 64658710, 25.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017Справа №910/21148/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району»

про стягнення 39421,50 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Палій Ю.В. - представник, довіреність № 91/2016/10/17-20 від 17.10.2016;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" про стягнення 39 421,50 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за поставлену позивачем електричну енергію, не обліковану внаслідок порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, виявлених позивачем під час .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21148/16 та призначено до розгляду на 21.12.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2016 розгляд справи відкладено на 25.01.2017.

У судові засідання з'явився 21.12.2016 та 25.01.2017 уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 21.12.2016 та 25.01.2017 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: № 0103040866845, № 0103040871636.

Так, у судовому засіданні 21.12.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 19.12.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 25.01.2017 суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 21.12.016 та 25.01.2017 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 21.11.2016 та 21.12.2016, в т.ч. відзив на позовну заяву, відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, останній не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Окрім того суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 25.01.2017 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (позивач у справі, електропостачальна організація - за договором) та Комунальним підприємством "Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" (відповідач по справі, споживач за договором) було укладено Договір № 321611 від 02.10.2003 р. про постачання електричної енергії (далі - Договір), згідно умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни піклуються у пресі, виконує інші умови, визначені Договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 8.5 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня поточного року. Договорі вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Окрім того між сторонами укладено Додаткову угоду від 01.08.2013 до Договору від 02.10.2003 № 321611 (о/р 321611) про постачання електричної енергії, згідно п.1 якої сторони погодили викласти Договір № 321611 про постачання електричної енергії від 02.10.03 р. в новій редакції згідно з Додатком № 1 до цієї угоди.

Вказаний Договір та Додаткова угода підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Так, згідно п. 1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.13 р.) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в Додатку "Перелік об'єктів Споживача".

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили права та обов'язки сторін, їх відповідальність, порядок визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності, порядок обмеження та припинення електропостачання, облік електричної енергії та порядок розрахунків тощо.

Відповідно до п. 9.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.13 р.) цей Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.13 р. Договір вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Окрім того, п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.13р.) сторони погодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» енергією є електрична енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Частинами першою і другою статті 275 та частиною шостою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

В розумінні пункту 1.2 ПКЕЕ споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Згідно з п. 10.2 ПКЕЕ Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України; забезпечувати функціонування власних розрахункових засобів обліку електричної енергії відповідно до вимог нормативно-технічних документів та паспортних даних заводу-виробника відповідних засобів обліку; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень; забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Умовами розділу 2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.13 р.) передбачено, що споживач, зокрема, зобов'язується:

- забезпечувати безперешкодний доступ представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії (п.2.3.5 Договору).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 ПКЕЕ відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно п. 6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562.

Крім того, згідно п. 6.41. ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електроенергії енергії, від якого споживач одержує електричну енергію або електропередавальної організації порушень цих ПКЕЕ, або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень (далі - акт).

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві, підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Аналогічні норми містить п. 4.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика). Методикою встановлена форма та вимоги до акту про порушення ПКЕЕ, види порушень ПКЕЕ та порядок визначення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ.

Таким чином, для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення ПКЕЕ з боку особи, яка вчинила правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці працівниками позивача стану обліку відповідачем електричної енергії за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 96, було встановлено порушення Комунальним підприємством "Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» та п.п.3.2, 3.3, 3.31, 6.40 та 10.2 «Правил користування електричною енергією», а саме, пошкодження засобів обліку № 0407251 та № 0845526 (повністю згоріла щитова будинку), про що складено Акт про порушення № 43119 від 02.02.2016, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказаний Акт про порушення № 43119 від 02.02.2016 підписаний уповноваженими представниками позивача, а саме інженером КДУ Мельником С.А. та інженером Кучер Р.С., а також уповноваженою особою відповідача (споживача) - провідним інженером Проніною Р.В.

Також, в акті про порушення №43119 від 02.02.2016 відповідача було повідомлено, що комісія постачальника електроенергії з розгляду складеного акту про порушення буде проводити засідання 15.03.2016 , та запрошено на вказане засідання комісії.

Як зазначено у вказаному акті, була відновлена схема обліку електричної енергії, встановлено нові прилади обліку та опломбовано останні, про що позивачем складено акт про усунення порушення ПКЕЕ (ПКЕЕН) від 02.02.2016, а також акти № 311 від 02.02.2016 про пломбування засобів обліку, акти № 311 від 02.02.2016 технічної перевірки засобів обліку електричної енергії до 1000В, підписані інженером КДУ Мельником С.А. та інженером Кучер Р.С. та уповноваженою особою відповідача (споживача) - провідним інженером Проніною Р.В. Копії вказаних актів наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Відповідно до абз. 4 п. 6.42 ПКЕЕ рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

У зв'язку з виявленими порушеннями позивачем було проведено засідання комісії з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, про що складено протокол № 509 від 15.03.2016.

При цьому представник споживача - Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" на засідання комісії по розгляду акта про порушення № 43119 від 02.02.2016 не з'явився.

Крадіжку електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" віднесено до правопорушень в сфері електроенергетики.

За наслідками засідання 15.03.2016 комісією позивача вирішено провести нарахування на підставі п. 2.5 та за формулою п. 2.4 Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, зареєстрованою в Мінюсті 04.07.2006 р. за № 782/12656, виходячи з наступних параметрів: потужність - 137,50 кВт; тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 24 год., 7 днів на тиждень, та визначено належну до плати суму за недораховану електроенергію в розмірі 39421,50 грн. за період з 21.10.2015 (з контрольного огляду, що передував даті складання акту про порушення) по 02.02.2016 (дату усунення порушень).

Згідно з п. 6.43 ПКЕЕ кошти за недораховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Окрім того, згідно п. 4.2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.13 р.) відповідач як споживач сплачує позивачу як постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656, у разі таких дій споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Пунктом 4.1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 01.08.13 р.) передбачено, що у разі порушення споживачем ПКЕЕ в частині обліку електричної енергії або стану утримання розрахункових засобів обліку, постачальник розраховує вартість не облікованої електроенергії за тарифами, що діяли у періоді, за який здійснюється перерахунок спожитої електроенергії.

Як свідчать матеріали справи, 16.03.2016 позивач супровідним листом №030/34-910 від 15.03.2016 направив копію Протоколу № 509 засідання комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ, разом з розрахунком по Акту порушень №43119 від 02.02.2016 та рахунком №321611/акт43119 від 15.03.2016, виданий 15.03.2016 на суму 39421,50 грн. для оплати недорахованої активної електричної енергії за березень 2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 040503022647, згідно якого зазначені документи були отримані відповідачем 17.03.2016.

Проте, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді, рахунок - без оплати.

Таким чином, за твердженням позивача відповідачем як споживачем електричної енергії не було виконано обов'язку з оплати вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією у встановлений строк, всупереч вимогам законодавства, а також умовам Договору, в результаті чого у Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, пп. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про постачання електричної енергії №321611 р. від 02.10.2003 в редакції Додаткової угоди від 01.08.2013 р., або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов Договору на час його підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України укладений між сторонами Договір про постачання електричної енергії №321611 р. від 02.10.2003 в редакції Додаткової угоди від 01.08.2013 р. є обов'язковим для виконання обома сторонами.

При цьому за приписами ч. 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Зокрема, статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. Згідно із частиною 2 цієї ж статті до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Згідно ч. 2 ст. 236 Господарського кодексу України перелік оперативно - господарських санкцій, встановлений в частині 1 цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити в договорі також інші оперативно - господарські санкції.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про порушення ПКЕЕ, яке оформлено протоколом, є саме оперативно - господарською санкцією, а не актом нормативного характеру

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.10.13 р. у справі № 919/248/13-г.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

У сфері надання послуг з електропостачання, водовідведення та газопостачання рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості спожитої електричної енергії є оперативно - господарською санкцією, в разі незгоди із застосуванням якої заінтересована сторона може звернутись до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих їх застосуванням.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.

Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов'язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

У разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі.

Натомість матеріали справи не містять доказів оскарження та визнання недійсним відповідачем рішення комісії, оформленого протоколом № 509 від 15.03.2016.

Крім того суд зазначає, що оспорювання дій позивача щодо перевірки стану обліку електричної енергії, виявлених порушень та визначення суми обсягу та вартості належної до сплати вартості електроенергії, а також змісту складених під час перевірки документів, зокрема, акту про порушення № 43119 від 02.02.2016 та протоколу № 509 засідання комісії по його розгляду від 15.03.2016, має здійснюватись відповідно до зазначених вище норм законодавства в рамках іншого спору за участю відповідного суб'єкта оскарження, оскільки дослідження даних питань не входить до предмету доказування у даній справі.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району» (01033, м. Київ, вул. Новопирогівська, 25/2; код ЄДРПОУ 26385463) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26038301201 у ГУ ВАТ «Ощадбанк» по м.Києву та Київській області, МФО 322669, код 00131305 39421,50 грн. боргу та на п/р 26000306201 у ГУ ВАТ «Ощадбанк» по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код 00131305 судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 09 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон