Рішення № 6465852, 20.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                 Справа № 17/198

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Укртехснаб», м. Краснодон Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області

про стягнення 214341 грн. 88 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача - Юдін В.Г., довіреність № 25 від 01.09.2009;

від відповідача - Мітасова Я.В., довіреність № 33 від 26.01.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 193500 грн., пені у сумі 20841,88 грн., інфляційних нарахувань у сумі 7650,16 грн. та 3% річних у сумі 2719,60 грн., згідно договору постачання №99-У/01-08-КУ від 02.01.2008 (згідно заяви про зменшення позивних вимог, зданої у судовому засіданні 01.10.2009).

У судовому засіданні 15.10.2009, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 20.10.2009 на 10 год. 20 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 20.10.2009 надав суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 193500 грн. та пеню у сумі 20841,88 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду. Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення основного боргу у сумі 193500,00 грн. та пені у сумі 20841,88 грн., згідно договору поставки №99-У/01-08-КУ від 02.01.2008 (далі - Договір).

Представником відповідача у судовому засіданні 10.09.2009 надано відзив на позовну заяву №12/256 від 10.09.2009 та доповнення до відзиву № 12/294 від 15.10.2009, де просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5.2 Договору умовою оплати товару є поставка його у кількості, обумовленій у додатках №№ 22, 23 до Договору та за умови надання Продавцем Покупцю рахунків на сплату товару. Тобто сплата Покупцем вартості поставленого товару пов’язується з фактом отримання ним від Продавця рахунків на сплату за вказаною адресою, а не тільки за умови передачі товару.

На вказану в Договорі адресу рахунки від Продавця не надходили, представник позивача докази надсилання рахунків на вказану адресу відповідача суду не надав, факт передавання рахунків відповідачу належним чином не підтверджено.

Ствердження позивача у запереченнях на відзив до позовної заяві щодо отриманням відповідачем рахунку разом з товаром за умовами поставки СРТ (перевозка сплачена до складу Покупця м. Молодогвардійіськ) не відповідають умовам Договору, оскільки п. 5.3 Договору чітко вказується адреса, куди Продавець повинен направити рахунки за поставлені товари, а саме: структурний підрозділ «Краснодонвуглепостачання»ВАТ «Краснодонвугілля», 94400 м.Краснодон, Луганської області, 10-й квартал, 1-а лінія,буд.1.

За таких обставин відповідач вважає, що при відсутності доказів передання позивачем відповідачу рахунків станом на день розгляду справи, зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого йому товару не виникли та строк оплати за отриманий товар не настав. Тобто ніяких прав позивача порушено не було.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

                                        в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельним підприємством «Укртехснаб» (позивач у справі), як Продавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Краснодонвугілля»(відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір поставки №99-У/01-08-КУ від 02.01.2008 (далі - Договір).

Згідно пунктів 1.1-1.2 Договору, Продавець на умовах цього договору передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує запасні частини до гірничошахтного устаткування і інші вироби промислового призначення, (далі –«товари»), конкретна номенклатура, кількість, ціна, вартість і терміни постачання яких обмовляються в додатках до цього договору.

Загальна вартість договору визначається загальною сумою, вказаною в Додатках до цього Договору.

Пунктом 5.2-.5.3 Договору передбачено, що Покупець згідно рахункам, пред’явленим Продавцем, здійснює оплату у розмірі 100% вартості поставлених товарів (партії товарів) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 30 днів з дати постачання товарів.

Рахунки за поставлені товари направляються Продавцем на адресу Структурного підрозділу «Краснодонвуглепоставка»ВАТ «Краснодонвугілля»(94400 м. Краснодон Луганської області, 10-й квартал, 1-а лінія, буд.1)

Операції по даному Договору з боку Покупця відображуються в бухгалтерському обліку Структурного підрозділу «Краснодонвуглепоставка»ВАТ «Краснодонвугілля».

Згідно пункту 7.2 Договору, за прострочення виконання зобов’язань за договором, винна сторона сплачує добросовісній стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставлених (неоплачених) товарів за кожен день прострочення.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що поставив відповідачу згідно видаткових накладних № 175 від 23.01.2009, №175/1 від 23.01.2009, № 176 від 27.01.2009 товар на загальну суму 193500 грн.

Однак, погашення заборгованості з боку відповідача, на час подання позову, не відбулось та складає 193500 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 20841,88 грн., за період з 27.02.2009 по 17.08.2009.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 193500 грн., що підтверджується видатковими накладними № 175 від 23.01.2009, №175/1 від 23.01.2009, № 176 від 27.01.2009 та довіреностями на отримання матеріальних цінностей серії КУ КУП № 000720 від 23.01.2009 та серії КУ КУП № 000744 від 27.01.2009 (а.с.17-22).

Сторони в Договорі встановили, що Покупець згідно рахункам, пред’явленим Продавцем, здійснює оплату у розмірі 100% вартості поставлених товарів (партії товарів) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 30 днів з дати постачання товарів (п. 5.2 Договору).

Однак, відповідач такого обов’язку не виконав, чим порушив зобов’язання по оплаті товару.

Посилання відповідача на обов’язковість отримання рахунку для настання обов’язку оплати поставленого товару судом не береться до уваги, оскільки в п. 5.2 Договору чітко визначений строк оплати, який обчислюється з дати поставки товару, а не виставлення рахунку.

Тим більше, що видаткові накладні містять всі реквізити, які необхідні для встановлення суми поставки та товару, який було за ними отримано.

Посилання відповідача на пункт 5.3 Договору, як на ще одну підставу вважати, що виставлення рахунку є обов’язковим для настання обов’язку для оплати, суд також оцінює критично. Зі змісту цього пункту вбачається, що надіслання рахунків повинно відбуватись на адресу Структурного підрозділу «Краснодонвуглепоставка»ВАТ «Краснодонвугілля», оскільки операції по Договору з боку Покупця відображуються в бухгалтерському обліку Структурного підрозділу «Краснодонвуглепоставка»ВАТ «Краснодонвугілля»(п. 5.3).

Про залежність оплати від надіслання рахунку в даному пункті також не зазначено.

Таким чином, факт наявності боргу в сумі 193500 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Однак, вже після порушення провадження у даній справі, відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 150000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9013 та № 9014 від 05.10.2009, № 9124 від 09.10.2009.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 150000 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

До стягнення підлягає борг у сумі 43500 грн.

Позивач також просить стягнути пеню у сумі 20841,88 грн. за період з 27.02.2009 по 17.08.2009.

Відносно даної вимоги суд дійшов висновку про задоволення з огляду на наступне.

В силу частини 1 статті 216, частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Як вже зазначалось раніше, відповідачем було порушено зобов’язання по оплаті товару у строки, встановлені в Договорі.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 7.2 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставлених (неоплачених) товарів за кожен день прострочення.

У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 43500 грн. та пені у сумі 20841,88 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 150000 грн. провадження у справі слід припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України. При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області, вул. Комсомольська, буд. 5, ідентифікаційний код 32363486, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства «Укртехснаб», м. Краснодон Луганської області, вул. Комсомольська, буд. 8, кім. 232, ідентифікаційний код 24205497, борг у сумі 43500 грн., пеню у сумі 20841,88 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 2143,42 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 225,06 грн., видати наказ.

3.          В решті вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 26.10.2009.

Суддя                                                                       О.С. Фонова