Рішення № 64656844, 09.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2017 Справа № 904/215/17За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ до Малого приватного підприємства "СМУ-31", м.Павлоград, Дніпропетровська область про зобов'язання при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Гринь І.В. - довіреність № 561-К-О від 04.01.17р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2017 публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до малого приватного підприємства "СМУ-31", м.Павлоград, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) в якій позивач просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію / ліквідатора відповідача при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги позивача в розмірі 119621,66грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розглянув кредиторські вимоги позивача, а отже останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2017 справу №904/215/17 передано судді-доповідачу Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 04.01.2017 за вих.№б/н ухвалою суду від 12.01.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 09.02.2017.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 24.01.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 20.01.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 25.01.2017 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

В судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2017 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, заборгованість підтверджує.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, інших документів не представив, причини неявки у судове засідання не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005 між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі по тексту - позивач, банк) та малим приватним підприємством "СМУ-31" (далі по тексту - відповідач, клієнт) укладено договір №2450 про надання експресс-овердрафтового кредита (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується здійснити експрес-овердрафтове обслуговування клієнта, а саме проведення його платежів поверх залишок грошових коштів на поточний рахунок клієнта №26002158682001, відкритий у банку (далі по тексту - поточний рахунок), за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого у відповідності з пунктом 1.3 даного договору, шляхом дебітування поточного рахунку. При цьому виникає дебітове сальдо.

Пунктом 1.3 договору визначено, що ліміт, відносно даного договору, являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату розрахункових документів клієнта поверх залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженого внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних та позичкових коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників у відповідності з внутрішньобанківськими нормативами та нормативними актами Національного банку України.

В період дії даного договору перерахунок ліміту здійснюється банком не менше одного разу на місяць у строк не пізніше 5 числа кожного місяця. Зміна ліміту здійснюється угодою сторін і вважається прийнятим датою укладання додаткової угоди про величину установленого ліміту.

На момент підписання даного договору ліміт складає 49000,00грн.

Пунктом 1.4 договору визначено проведення платежів клієнта у порядку, встановленому даними договором, здійснюється банком в строк по 21.12.2006.

В пункті 1 додатку №2 до договору для розрахунку процентів за користування кредитом згідно договору встановлено диференційовану процентну ставку.

Пунктом 1.1 додатку №1 визначено, що процентна ставка до розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом та визначається в наступному порядку:

- строк користування кредитом протягом 1-3 днів - процентна ставка 12%;

- строк користування кредитом протягом 4-7 днів - процентна ставка 14%;

- строк користування кредитом протягом 8-15 днів - процентна ставка 18%;

- строк користування кредитом протягом 16-30 днів - процентна ставка 20%;

- строк користування кредитом протягом 31-60 днів - процентна ставка 22%.

Зобов'язання за укладеним з позивачем договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 08.11.2016 існує заборгованість у розмірі 119621,66грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 11535,81грн.; заборгованість по відсоткам - 47190,54грн. та заборгованість з пені - 60895,31грн.

Дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 119621,66грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 11535,81грн.; заборгованість по відсоткам - 47190,54грн. та заборгованість з пені - 60895,31грн. є обґрунтованою.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.639 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Статтею1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

10.11.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення відповідача.

Підстава: за судовим рішенням.

Судове рішення: Судове рішення про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону №804/12341/14 від 17.10.2014.

Найменування суду: Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

08.11.2016 позивачу стало відомо, що відповідач знаходиться у стані припинення.

16.12.2016 позивач на адресу відповідача направив заяву про розгляд, визнання кредиторських вимог в сумі 119621,66грн. та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу відповідача на користь позивача.

В якості доказу направлення вказаної заяви на адресу відповідача надано лист з описом вкладення та фіскальний чек від 16.12.2016.

Витяг, долучений позивачем до позовної заяви, з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень містить інформацію про отримання відповідачем 19.12.2016 відповідного поштового відправлення.

Станом на дату подання даної позовної заяви позивач відповіді відповідача не отримав.

Отже, кредиторські вимоги позивача не розглядалися та не вирішувалося питання про їх визнання або відхилення.

Відповідно до частини 5 статті 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Отже, строк заявлення кредиторами своїх вимог до 11.05.2015.

Частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Отже, розгляд вимог кредитору є не правом, а обов'язком. Норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії права залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Положення частин 3, 4 статті 112 Цивільного кодексу України, згідно яких передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

Частиною 5 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Підставою для відмови у визнанні цих вимог може бути їх необґрунтованість або пропуск кредитором встановленого частинами 3, 5 статті 112 Цивільного кодексу України місячного строку на звернення до суду з позовом, перебіг якого в даному випадку має розпочинатися не раніше дати закінчення 30-денного терміну, відведеного ліквідаційній комісії для реагування на вимогу кредитора згідно з частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу, так як ухилення ліквідаційної комісії відповідача від розгляду заяви позивача свідчить про неприйняття нею (ліквідкомісією) рішення про повну або часткову відмову у визнанні вимог кредитора.

Крім того, відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Господарський суд констатує, що вимоги позивача заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, а отже задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1600,00грн.

Керуючись ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 104, 105, 111, 112, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 639, 1054, 1055, 10561 , ст.ст. 173, 193 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати ліквідаційну комісію / ліквідатора малого приватного підприємства "СМУ-31" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Южна, буд.5, кв.2; ідентифікаційний код 24438340) при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50; ідентифікаційний код 14360570) в розмірі 119621,66грн. (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять одна грн. 66 коп.).

Стягнути з малого приватного підприємства "СМУ-31" (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Южна, буд.5, кв.2; ідентифікаційний код 24438340) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50; ідентифікаційний код 14360570) 1600,00грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) судового збору.

Видати накази.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.02.2017

Суддя І.В. Петренко