Ухвала суду № 64656840, 08.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.02.2017 Справа № 904/6777/16

За скаргою: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області

У справі:

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 48885,84 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача (скаржника): ОСОБА_1, довіреність від 14.12.2016 року №680/1001, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 11.01.2017 року, представник

Від Центрального ВДВС: ОСОБА_3, довіреність від 12.01.2017 року №06-41/49/11, державник виконавець

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд" заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 38507,04 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1623,10 грн., пеню у розмірі 6547,13 грн., 3% річних у розмірі 607,68 грн., індекс інфляції у розмірі 1600,89 грн. та судовий збір.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 року позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 38507,04 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1623,10 грн., пеню у розмірі 5000,00 грн., 3% річних у розмірі 607,68 грн., індекс інфляції у розмірі 1600,89 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 38507,04 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1623,10 грн. 3% річних у розмірі 607,68 грн., індекс інфляції у розмірі 1600,89 грн. та пені у розмірі 5000,00 грн. на два місяці до 15.11.2016 року.

30.09.2016 року на виконання рішення видано наказ №904/6777/16.

22.12.2016 року від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" надійшла скарга на дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати незаконними дії Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 02.11.2016 року;

- зобов'язати Кіровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняти до виконання наказ №904/6777/16 від 30.09.2016 року у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент відправлення заяви про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016 року;

- зобов'язати Кіровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винести постанову про відкриття виконавчого провадження стосовно наказу №904/6777/16 від 30.09.2016 року у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент відправлення заяви про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016 року;

- зобов'язати Кіровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області здійснити всі необхідні дії направлені на виконання наказу №904/6777/16 від 30.09.2016 року у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на момент відправлення заяви про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2016 року.

Скарга мотивована безпідставним прийняттям державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання через ненадання доказів сплати авансового внеску, оскільки стягувачем було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження засобами поштового зв'язку 04.10.2016 року, тобто до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" прийнято та призначено до розгляду на 12.01.2017 року.

Розгляд скарги відкладався з 12.01.2017 року на 25.01.2017 року, з 25.01.2017 року на 08.02.2017 року.

У судовому засіданні 08.02.2017 року представник скаржника підтримав подану скаргу, представник відповідача та державний виконавець проти задоволення скарги заперечували.

Державний виконавець у своїх запереченнях на скаргу зазначає, що оскільки до Кіровського ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області заява про відкриття виконавчого провадження надійшла 26.10.2016 року, а отже в період дії Закону України "Про виконавче провадження" (редакція від 02.06.2016 року), тому правомірно було прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, оскільки не додано доказу сплати авансового внеску.

Відповідач, у відзиві на скаргу просить в її задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що на момент отримання державним виконавцем виконавчого документу діяла нова редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року, а тому виконавцем правомірно було повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання внаслідок відсутності підтвердження сплати авансового внеску, оскільки державний виконавець не має права керуватися редакцією закону, яка втратила чинність. Також відповідач просить звернути увагу на те, що до 15.11.2016 року діяла відстрочка виконання рішення суду, і якщо застосовувати редакцію Закону від 21.04.1999 року, державний виконавець взагалі мав відмовити у відкритті виконавчого провадження.

Розглянувши скаргу, дослідивши подані сторонами докази та заперечення, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.10.2016 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" направило до Кіровського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження із оригіналом наказу № 904/6777/16 від 30.09.2016 року господарського суду Дніпропетровської області.

У якості доказів направлення на адресу Кіровського відділу ДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ заяви про відкриття виконавчого провадження позивачем надані фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 04.10.2016 року .

За підсумками розгляду направлених документів державним виконавцем Цибою Оксаною Іванівною 02.11.2016 року винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання через ненадання доказів сплати авансового внеску. Про повернення виконавчого документу державним виконавцем зроблено відмітку у наказі № 904/6777/16 від 30.09.2016 року.

Вказане повідомлення отримано особисто представником Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 29.11.2016 року.

При прийнятті такого рішення державний виконавець керувався частиною 2 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, відповідно до якої, стягувач зобов'язаний додати до заяви про примусове виконання рішення квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 даного Закону).

Подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України має на меті відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження.

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: "…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною першою ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як встановлено судом, 04.10.2016 стягувач направив на адресу Кіровського відділу ДВС м. Дніпро ГТУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження із оригіналом наказу № 904/6777/16 від 30.09.2016 року господарського суду Дніпропетровської області.

Державним виконавцем було винесено повідомлення від 02.11.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу (позивачу) без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст. 4, п.2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 року). У повідомленні державного виконавця про повернення стягувачу виконавчого документа без виконання державним виконавцем зазначено, що заява про примусове виконання була подана 02.11.2016 року.

Позивач не погоджується з прийнятим повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, вважає, що до правовідносин, які склалися між скаржником та органом державної виконавчої служби мають бути застосовані норми Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 21.04.1999, що була чинною на момент подання документів до відділення поштового зв'язку 04.10.2016 року.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, згідно з яким, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України.

Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що заява з додатками про примусове виконання рішення суду була надана до відділення поштового зв'язку 04.10.2016 (фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 04.10.2016 міститься в матеріалах справи, (а.с.136 ). Дата на розрахунковому документі є датою, що підтверджує дату прийняття поштового відправлення.

Таким чином, позивач (стягувач) вважається таким, що звернувся до Кіровського відділу ДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ із заявою про примусове виконання рішення суду саме 04.10.2016 року.

Станом на наведену дату (04.10.2016 року) був чинний Закон України "Про виконавче провадження", положеннями якого не передбачено обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання квитанцію про сплату авансового внеску у розмірі 2% від суми, що підлягає виконанню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати. Додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення господарського суду документи є достатніми для вчинення державним виконавцем дій з відкриття виконавчого провадження.

За змістом п.8 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 02.06.2016 року) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обовязковим.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (п.2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Враховуючи, що на дату звернення позивача з заявою про примусове виконання наказу господарського суду положення Закону України "Про виконавче провадження" не передбачали сплати авансового внеску у розмірі 2% від суми, що підлягає стягненню, господарський суд вважає дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними.

У той же час, суд звертає увагу, що пунктом 5 частини 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на момент звернення стягувача із заявою) передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення.

Як зазначено вище, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 року позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 38507,04 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1623,10 грн., пеню у розмірі 5000,00 грн., 3% річних у розмірі 607,68 грн., індекс інфляції у розмірі 1600,89 грн. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення щодо стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 38507,04 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1623,10 грн. 3% річних у розмірі 607,68 грн., індекс інфляції у розмірі 1600,89 грн. та пені у розмірі 5000,00 грн. на два місяці до 15.11.2016 року.

Відтак, наказ в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 38507,04 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 1623,10 грн. 3% річних у розмірі 607,68 грн., індекс інфляції у розмірі 1600,89 грн. та пені у розмірі 5000,00 грн. може бути пред'явлений до виконання не раніше 15.11.2016 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме щодо повернення наказу лише в частині стягнення судового збору у розмірі 1378,00 грн.

При цьому, відсутність у заяві про відкриття виконавчого провадження інформації про наявність відстрочки виконання рішення суду, не може сприяти порушенню прав відповідача шляхом відкриття виконавчого провадження з виконання наказу в цілому.

Згідно п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на момент звернення стягувача із заявою) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно додатку до наказу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України №709/7 від 14.11.2016 року внесено зміни до положень про відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відповідно до яких Кіровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області змінено на Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" на дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 02.11.2016 року в частині стягнення судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за наказом №904/6777/16 від 30.09.2016 року в частині стягнення судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Суддя ОСОБА_4